Andy Travel Club

Лаврський монастир ордену василіан знаходиться у передгір'ях Карпат у селі Лаврів Старосамбірського району. Від траси Львів - Ужгород, яка йде через Ужоцький перевал, його відділяє декілька кілометрів не дуже гарної ґрунтовки. Вперше Лаврів і монастир документально згадуються у грамоті польського короля Ягайла про передачу його Перемишльському владиці. Але традиційно вважається, що обитель існувала ще за княжих часів, а у 1292 році отримала грамоту від князя Льва Даниловича. Невдовзі монастир стає одним за найвпливовішим на Прикарпатті.

Спліт - столиця Далмації, друге місто Хорватії за населенням після Загреба і чи не найгарніше в країні. Попри його урбаністичний характер, затишність тут відчувається. А ще більше відчувається середньовіччя. Та що там середньовіччя, коли центр міста зберігся ще з часів Римської імперії. Не буду зупинятися на історії міста, про неї можна почитати у Вікіпедії. Краще мовчки подивимося на середмістя з висоти пташиного польоту - дзвіниці катедри Св. Дуе.  

Львівська цитадель - ще одне місце наряду з Високим замком, з якого гарно проглядається середмістя Львова. Крім огляду фортифікацій міста австрійської, цитадель - чудове місце для проведення вечорів. Ідеальне це місце і для зустрічі світанку, і для усамітнення, і, навіть, для напівцивілізованого вживання спиртних напоїв.

Села Ягільниця і Нагірянка, що в 10 кілометрах на південь від Чорткова, колись були одним населеним пунктом з назвою Ягільниця. Сьогодні їх розділяє річка Черкаска: костел і церква сьогодні територіально знаходяться в Ягільниці, замок і дерев'яна церква - у Нагірянці. Назва могла піти від польського короля Казимира Ягелончика, який зупинявся тут табором під час свого походу на Молдавію. А можливо й, від слова "ягель", яке означає місце зупинки воїнів.

Лисиничі (2,3 тис. мешканців) - село Пустомитівського району, що лежить в декілька кілометрах на схід від Львова на Глинянському тракті. Над селом підвищуються Чортові скелі - найвища точка в околицях Львова, що має висоту 414 метрів над рівнем моря. Село вперше згадується у 1411 році у зв'язку з наданням Лисиничів разом із каплицею Св. Михаїла, закладеною Мичком з Куликова, отцям-домініканцям зі Львова.

Місто Винники, яке сьогодні територіально належить до Львівської міської ради, відомі з 1352 року. Перша згадка про містечко міститься в привілеї польського короля Казимира ІІІ для дітей львівського війта Бертольда про надання їм села Малих Винник та інших населених пунктів. З другої половини XV ст. до початку XVII ст. Винники належали родини Лагодовських і у 1606 році отримали Магдебурзьке право. Приблизно у той час у Винниках з'явився мурований замок, який, очевидно, постав на місці свого попередника, який міг існувати ще з княжих часів.

Сьогоднішній день виявився дуже насиченим. Завдяки сьогодні побачив у Львові стільки цікавого, скільки не бачив на всі 3 місяці. А ще встигли подивитися Винники, піднятися на Чортові скелі, побувати в Лисиничах і зустріти вечір на цитаделі. Але спочатку була вулиця Пекарська.

Старі Петликівці, що по дорозі з Бучача на Зарваницю, відомі з 1421 року. Поблизу поселення виявлено археологічні пам'ятки скіфської доби, черняхівської і давньоруської культур. Населення - трохи більше 1 тисячі мешканців. Села привертає увагу, передусім, одним з найбільшим з сільських костелів Тернопілля. Він не лише достатньо симпатичний, але є й діючим римо-католицьким храмом, що трохи незвично для невеликого тернопільського села.

Сторінка на реконструкції

Не скажу, що час був дуже вдалим для фотографування заходу сонця. Під вечір чисте львівське небо окуnали хмарки, які, з одного боку, не дали насолодитися процесом відходу сонця до сну, а з другого - прикрашали вечірнє небо яскравими червоно-фіолетовими кольорами.

Сьогодні несподівано опинився на Личаківському цвинтарі. Ви запитаєте, як це так, несподівано? А от так. Бродив по місту у пошуках взуттєвого магазину і раптом натрапив на цвинтар. Ні, я, звичайно, планував найближчим часом відвідати Личаків, але що це буде сьогодні, ні як не міг передбачити. Цвинтарні каплички, які я так обожнюю, не могли залишити мене байдужим, і я кинув усе і заплативши 10 гривень, пішов гуляти по Личаківському цвинтарю. Сьогодні, власне, будуть лише каплички. Вони і були ціллю відвідання. Гробниці і поховання Личакова - то інша, окрема тема. Залишимо її на потім.

Сокаль - найпівнічніше місто Львівщині. Територіально - майже Волинь. Та все ж таки Сокаль - справжнісінька Галичина у кращому розумінні цього слова. В місті багато цікавих архітектурних пам'яток, а навколо міста пам'ятки ще цікавіше. Сокаль і Сокальщина - це, передусім, гарно збережений комплекс Бернардинського монастиря у присілку Жвирка. Саме він манить на північну околицю Галичини туристів.