Трансільванія – яскраве середньовіччя

1 – 4 травня реалізував свою давню мрію – побувати у Трансільванії. Справа у тому, що коли я ще ніколи не був в Європі, перше місце, куди я мріяв поїхати, це була саме Трансільванія. І саме тому, що саме тут середньовічний дух зберігся найкраще. Середньовіччя в Трансільванії – справжнє і яскраве. Але обставини довгий час з різних причин не давали мені втілити в життя цю мрію. Останній раз моя поїздка сюди зірвалася фактично в день від’їзду. А під час цієї подорожі мене постійно супроводжували пригоди, проблемі і невдачі. Все ж таки в Трансільванії є щось містичне і диявольське.

Для тих, хто не знає, Трансільванія, або Семигород – це історична область, що розташована на північному заході Румунії і займає Трансільванське плато і частину гірських хребтів Східних та Південних Карпат. Назва Семигород походить від шести великих саксонських фортець (Медіаш, Мюльбах, Клаузенбурґ, Шесбурґ, Ройсмаркт і Броос) та столиці регіону - міста Германштадт (Сібіу). Для більшості Трансільванія асоціюється з графом Дракулою, якій народився в одному з міст Семигороду – Шесбурзі (Сігішоарі). Тут же і розташований замок, де він всього одну ніч відбував покарання, який традиційно називається «замком Дракули».

Той самий «замок Дракули» - Бран:

Неприємні пригоди відразу, як я прилетів в аеропорт Бухареста. Справа в тому, що останні півтора місяця в мене надзвичайна важка, відповідальні, нервова і, фактична, каторжна робота без вихідних з 16-годинним робочим днем. І моєю мрією було нормально поспати хоча б одну ніч, тому я забронював готель неподалік від аеропорту Бухарест, щоб відразу після прибуття поспати ніч і поїхати поїздом в Трансільванію. Але замість того, щоб відпочити, я мав безсонну ніч на найжахливішому вокзалі Європи поруч з асоціальними елементами, а попросту кажучи – з бомжами.

В жовтому будинку в Сігішоарі народився Влад Цепеш – майбутній граф Дракула

Мій літак запізнився і прилетів до Бухаресту близько півночі. Пройшовши паспортний контроль (до речі, до Румунії тепер можна без проблем їхати з багаторазовим шенгеном), я відправився пішки шукати свій готель Otopeni, якій мав знаходитися в півтора кілометрах від аеропорту. Проте півторагодинні пошуки готелю успіхом не закінчилися. У вказаному на карті місці і поблизу такого готелю не виявилося. Спитати не було в кого – навколо автобан і промзона. Шукати інший готель також не було сенсу, бо до платити за 3 години сну до ранку було не доцільно.

Старе місто в Сібіу

Голосно матюкаючись, я повернувся до аеропорту, щоб пересидіти пар-тройку годин до ранку, а потім поїхати до міста і відправитися першим потягом до Трансільванії. Сну на жорстких металевих кріслах не вийшло, тому вирішив поїхати в центр на залізничний вокзал, щоб там досидіти до ранку в надії на те, що на вокзалі є якійсь зал очікування. І він дійсно був – маленькі крісла-чашечки, практично без спинок. Але й зал очікування закрився на прибирання, тому довелося шукати місце за пластмасовим столиком у непрацюючих кафе. Як тільки зайняв місце, відразу ж навколо почали займати місця місцеві бомжі.

Фортеця в Брашові

Це була ніч жахів. Взагалі, вокзал Бухарест-Норд – найжахливіший зі столичних вокзалів, який мені доводилося бачити в Європі, включаючи і Україну. Бруд, попрошайки, цигани, бомжі. Не знаю, чи був в історії людства такий заступник міністра, якому б довелося проводити свій уїк-енд в такій обстановці? :)

Церква-фортеця в Медіаші

Але ніч жахів минула, і в 5.50 я вже їхав у поїзді в трансільванське місто Брашов. Румунські поїзди мають один величезний плюс – вони дешеві. Але й мають і мінуси – вони надзвичайно повільні. Середня швидкість звичайного інтерсіті – 40-50 кілометрів на годину. При цьому поїзда майже постійно запізнюються. І інтервал руху надто великий. Таким чином, більшу частину для витрачаєш не на огляд міст і пам’яток, а проводиш в поїздах і на вокзалах. По Румунії треба їздити виключно автомобілем. Це я для себе зрозумів на 100%.

Панорама Сігішоари

Безумовний плюс Румунії перед Україною – це стан збереження пам’яток архітектури. Своє минуле тут шанують, пам’ятки – майже всі в ідеальному стані. Щодо доріг не скажу – між містами їздив лише поїздами. Дороги в містах схожі на наші: часто трапляються вибоїни. А ось по кількості бомжів і жебраків Румунія попереду України.

Замок Пелеш

Ще в Румунії є проблема з їжею. Багато барів, випити є що, а ось поїсти – проблема. Особливо, в невеликих містах. Є вулична їжа, її можна купити, але їсти немає де – столиків немає. Більше того, яки тільки щось купуєш, до тебе відразу підскочують жебраки і щось просять.

Замок Фегераш

Але, що це я все про погане? Трансільванія, насправді, чудова, хоч і важка для подорожей. Так, поїсти тут дешевше, ніж в нас. Транспорт також дешевий. По місту сміливо можна пересуватися на таксі, воно коштує смішні гроші. Ну а трансільванські замки і містечка – їм немає рівних!

Яскраве середньовіччя в Сігішоарі

Брашов – місто, яке традиційно є базою для подорожей Трансільванією. Надпис на горі Тампа нагадує, що Брашов ні чим не гірший за Голлівуд:

А ось так виглядає місто з гори Тампа:

Ратуша в Брашові:

Брашов – місто-фортеця. Навколо старого міста – багато бастіонів, башт і брам.

Найвужча вулиця Європи знаходиться в Брашові:

В 30 кілометрах на південь від Брашова в містечку Бран знаходиться однойменний замок, відомий, як «замок графа Дракули». Сюди з Брашова з автостанції № 2 щопівгодини ходить автобус.

Замок був збудований у 1212 році як фортеця на шляху, котрий проходив через ущелину Рукар-Бран пересікаючу Карпати. У XIX столітті замок став всесвітньо відомим завдяки роману Дракула ірландського письменника Брема Стокера.

В замку, за великим рахунком, дивитися нема на що. Захоплення викликає лише внутрішній дворик:

Під замком – великий сувенірний ринок і маленький скансен:

Між Браном і Брашовим на горі знаходиться вражаючи фортеця Ришнов:

Саме містечко Ришнов не відстає не від Брашова, ні від Голлівуда:

З фортечних стін добро видно Карпати:

Сігішоара – квінтесенція всієї Трансільванії. Найсередньовічніше з усіх середньовічних міст Європи. Батьківщина Влада Цепеша – графа Дракули:

Яскравість Сігішоари немає меж:

Головна площа міста:

В цьому жовтому будинку народився Дракула. Зараз тут ресторан, куди я не міг не зайти:

Середньовіччя тут справжнє, не намальоване:

У Трансільванії є одне унікальне архітектурне явище, характерне лише для цього регіону – саксонські укріпленні церкви. Ці унікальні середньовічні фортифікації являють собою фортеці з баштами і мурами з храмом і поселенням всередині. По дорозі мені їх траплялося багато деякі вдалося просто відзняти, деякі – відвідати.

Саксонська церква – фортеця в селі Хомород:

Каца:

Фелдіоара:

Ротбав:

Прежмер – фортифікована церква, внесена до Юнеско:

Так виглядає типове трансільванське село. Прежмер:

Фортеця з церковою в селі Херман під Брашовим:

Із середини все це явище виглядає так:

Одна з найпотужніших фортифікованих саксонських храмів знаходиться в місті Медіаш:

Місто Сібіу у 2007 році було обрано культурною столицею Європи. По суті, це єдине по-європейськи вилизане місто Трансільванії.

До Другої світової війни місто було центром трансільванських саксонців. І сьогодні Сібіу більше нагадує Німеччину, ніж Румунію.

Ратуша в Сібіу:

З башти ратуші можна побачити засніжені Карпати:

«Міст брехунів», що з’єднує сучасне верхнє і середньовічне нижнє місто:

Патріархальністю нижнього міста в Сібіу можна насолоджуватися годинами:

Єдина проблема – в Сібіу немає громадських туалетів. Все інше - вам сподобається :)

Фортеця Фегераш між Сібіу і Брашовим:

Фінальний акорд подорожі Трансільванією – містечко Сіная в Карпатах із казковим замком Пелеш. Дорога до нього лежить через монастир Сіная:

А замок Пелеш – дійсно як з казки:

Деталі:

Поруч з Пелешом – замочок Пелишор:

Карпати навколо – теж неймовірні!

По дорозі назад я запізнився на стиковку і доля подарувала мені трохи Відня: