Тепле Поділля: фото-звіт про весняний тур з найгарнішими краєвидами Тернопілля

Голігради: захід сонця над меандром річки Серет

25.04.2024

На вихідні 20 - 21 квітня знову організовував авторську подорож найтоповішими локаціями півдня Тернопільщини з найгарнішими в Україні панорамами, відвідуванням замків, костелів та різних інших архітектурних цікавинок Західного Поділля. Цей регіон іноді називають "Теплим Поділлям", оскільки він має свій мікроклімат, який утворюється за рахунок високих берегів Дністра та його притоків. Цього разу до нашого попереднього туру Тернопіллям я додав нові локації: меандр Серету у Голіградах із спостереженням за заходом сонця, острів Інь-Янь на Дністрі, печеру "Вертеба" та дегустацію крафтових вин від "Галицьких пагорбів" у панорамному ресторані з видом на Чортків.

Маршрут подорожі був такий: Скала-над-Збручем - Озеряни - печера "Вертеба" - Більче-Золоте - урочище Монастирок - Заліщики (панорама меандру Дністра) - Голігради (захід сонця на меандрі Серету - Червоногород - острів Інь-Янь - Вигнанська гора - Чортків - Лосяч - Кам'янець

1. Скала-над-Збручем: замок, костел та старе місто

Перша зупинка - колись велике історичне місто Скала-над-Збручем, а сьогодні - маленьке депресивне містечко. Хоча іноді трапляються цікаві архітектурні елементи у вигляді дерев'яних дверей чи дерев'яних еркерів:

Новітній замок при в'їзді до Скали у бік Кам'янця. Споруджений у 1968 році, як їдальня, і перебудований близько 20 років тому.

Незважаючи на пишний декор, в який, мабуть, вкладено багато коштів, "замок" вже багато років стоїть пусткою.

Найяскравіша пам’ятка центральної частини містечка – пізньоготичний костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії, збудований у першій половині XVII століття. То був період, коли більшість великих храмів робили оборонними. Костел в Скалі – не виключення. Круглі вежі і мури, що збереглися до наших днів – яскраве тому свідчення. Дослідник архітектури І чверті ХХ століття Богдан Януш назвав «останнім відлунням готики на Поділлі».

Від замку у Скалі залишилася порохова вежа, трохи мурів та замковий палац Адама Тарло, знищений блискавкою майже відразу після будівництва.

Місцевий мешканець, який супроводжував нас протягом усієї прогулянки Скалою:

2. Озеряни: еталонна цегляна неоготика

У 1875 році власник села Леон Сапєга збудував у Озерянах між Чортковом і Борщовом величний неоготичний костел, який було освячено під титулом Св. Анни;

По архітектурним елементам костелу можна легко вивчати основи готичної архітектури:

Прикраси костелу:

Багатий на готичний декор головний портал храму:

А найприємніша новина з Озерян, що інтер'єр костелу реставрують!

3. Печера Вертеба: залишки перебування трипільців

Печера знаходиться неподалік від колишнього містечка Більче-Золоте. Вперше, 1823 року, печеру виявив власник місцевих земель на ім'я Ян Малевський. Сталося це випадково під час його полювання. Буквально на вході в тунель він виявив багато керамічних виробів, походження яких, на його думку, датувалося античним періодом. Насправді це було відкриття ще не відомої на той момент трипільської культури. Через деякий час новий власник села Леон Сапега заснував у цьому місці паркову зону. У ході його облаштування працівниками знайшли елементи глиняного посуду, черепків, фігурок.

Загальна протяжність дослідженого лабіринту становить 9 км. Температура повітря тут постійна - 10 - 11°С, вологість 96 - 100%.

Поширеними є прозорі і білі кристали, що покривають стіни печери. В результаті на стелі і стінах печер утворилися натічні кори, каскадні напливи, сталактити.

Вертеба єдина з великих подільських печер, яку в давні часи люди активно використовували понад 600 років як у житлових, так і культових цілях. У ній знаходяться три культурні верстви енеолітичної культури Трипілля-Кукутень. Люди навідували печеру також в епоху бронзи і в пізніші часи.

В печері є багато маленьких кажанів:

Всередині облаштовано Музей трипільської культури. Тут зібрано колекцію кераміки, антропоморфних та зооморфних статуеток, знарядь праці з кістки, кременю, каменю і міді, які належать до трьох різночасових локальних груп трипільської культури. Під час досліджень знайшли глинобитні лежанки, землянку, залишки вогнищ, ритуальні та сміттєві ями.

4. Більче-Золоте: костел-усипільниця Сапєгів

На початку 90-х років ХІХ століття у містечку Більче-Золоте в парку був зведений костел-усипальниця Сапєгів, який і сьогодні є головною окрасою села. В крипті храму знаходилося поховання Леона Сапєгі і його доньки Ізабели. У 50-х роках минулого століття їх останки були перепоховані совітами на сільському цвинтарі.

Костел невеликий і більше нагадує капличку. Але залишає найтепліші враження: маленька балюстрадка, великі готичні вікна, черепичний дах та декілька родинних гербів Сапєгів надають храму неповторності. Приємно, що костел не покинутий: нещодавно в ньому проведено реставрацію і сьогодні тут час от часу правлять службу греко-католики.

Скульптура на фасаді костелу:

5. Монастирок: печерний храм та каньйон Серету

Наступна зупинка - біля села Монастирок. Перед тим, як подивитися печерний храм, ми довго насолоджувалися панорамою каньйону річки Серет:

Печерний храм в Монастирку заснований ще в IX столітті. Печера, в якій розташований храм, носить назву Язичеська. Непевне, язичники влаштували тут своє поганське капище, де відправляли обряди ще задовго до появи давньоруського монастиря. У 1600 році власник Більче-Золотого Стефан Потоцький засновує у Монастирку Свято-Воздвиженський василіанський монастир.

Грот, як і звичайний храм, умовно поділений на три частини: притвор, наву і вівтар. Вівтар так само, як і з звичайних церквах, звернений до сходу. Природна кам’яна стіна вівтаря вже первісно нагадувала іконостас із святим ліком. Його і сьогодні прикрашає зображення Ісуса «із закритими очима». Ікона символізує Христа, яких закрив свої очі, бо не міг дивитися на лиха, які творили люди. Кажуть, що перед іконою Господь відпускає навіть найтяжчі гріхи. За легендою, зображення Ісуса з’явилося ченцям у вигляді гри світла і тіні. Ікона, що ми можемо бачити сьогодні, намальована монахами фарбою поверх чудотворного зображення. Її відновлено у 2001 році.

Поруч з печерою побачимо загадковий камінь величезних розмірів. Ця вапнякова плита тримається на трьох кам’яних опорах і, скоріш за все, використовувалася, як жертовник. Про це свідчить видовбаний в ньому хрест і невеликий жолоб від нього, що, ймовірно, служив кровостоком. Тож, жертви сюди приносили живими… Навіть сьогодні під час дощу вода, яка попадає на камінь, стікає з нього червона, немов кров. Камінь-жертовник не завжди стояв тут, у XVII столітті його принесли до скельного храму монахи.

До храму веде хресна дорога, висаджена кущами бузку:

Ми і Монастирок:

6. Заліщики: найкраща панорама України

Фантастична панорама Заліщиків і меандру Дністра відкривається зі скелі у селі Хрещатик, що знаходиться на протилежному буковинському березі:

Ми довго чекали цього моменту. І всі змагалися, в кого вийде найкраща панорама Заліщиків))

Середмістя Заліщиків:

Хрещатинський монастир на Буковині:

7. Голігради: захід сонця над меандром річки Серет

Голігради стали найбільшою несподіванкою цієї подорожі. Раніше я ніколи тут не був. Але я шукав якесь нове місце для спостереженням за заходом сонця. І вибір впав на Голігради. Краєвид і захід сонця були просто фантастичні!

Насолоджуючись меандром і заходом сонця, ми "обмивали" мій сертифікат професійного гіда. До речі, це був мій перший тур у якості офіційного гіда))

Класна фотка від Світлани:

Майже Калачквці:

Майже Кенія:

Після заходу сонця:

8. Мішин-сіті: чудове місто для відпочинку посеред лісу і подільських пагорбів

Ми ночували у відпочинковому комплексі "Мішин-сіті", який розташований на природі серед мальовничих пагорбів Поділля біля села Добрівляни. Поруч - Дністер та містечко Заліщики.

На території ліс, ставок з лебедями та сакури:

Сніданки також чудові!

9. Червоногород: руїни замку в кратері та Джуринський водоспад

Цей краєвид, мабуть, мій найулюбленіший в Україні. Тому кожного разу приїжджаю на це місце з великою радістю. Ще з більшою радістю показав це місце своїм туристам.

Сам Червоногород асоціюється з давньоруським містом Червен. А у часи Великого князівства Литовського та Речі Посполитої це було одне з найбільших і найкраще укріплених міст Поділля.

В зеленому кратері у каньйоні річки Джурин на пагорбі височіють руїни колишнього замку Даниловичів, а пізніше - палацу Понінських. Поселення припинило існувати наприкінці Другої світової війни.

По дорозі до замкових руїн можна побачити залишки каплиці-усипальниці дітей Гелени Понінської. Сьогодні, нажаль, усипальниця являє собою повну руїну… Колони, що колись підтримували будівлю, розкидані поруч.

Крім замкових руїн та чудових краєвидів туристів кличе до Червонограду й найбільший в рівнинній частині України водоспад Джуринський. Висота цього дива складає 16 метрів, і складається він з декількох каскадів. В найчарівнішому в Україні місці дзюркочить найчарівнішій в Україні водоспад…

Був тут вже десяток разів, тому намагався відшукати назвичайні ракурси водоспаду:

Алла між двома Андріями:

Костел Вознесіння Діви Марії був споруджений на початку 17 століття на кошти родини Лисецьких. Яким величезним був храм, можна оцінити, зайшовши всередину:

Не вдалося зупинити туристів від небезпечного взбирання на дах костелу))

Пробравшись крізь хащі, можна вийти до руїн замкових веж. У 2013 році одна з башт обвалилася...

"Вціліла" башта замку-палацу Понінських:

Ящірка біля замку:

10. До острова Інь-Янь

По дорозі з Червоногорода до острова Інь-Янь дівчата побачили поле рапсу і попросили зупинитися на фотосесію.

Дорога з Червоногорода до села Литячі через Устечко складає близько 18 кілометрів. Але вона настільки жахлива, що ми їхали цю відстань півтори години!

Зате по дорозі знайшли нереальної краси буковий ліс!

Нарешті, приїхали в Литячі. Всі у передчутті краєвиду, який зараз побачимо.

І очікування не обманули! В перших і до останніх секунд waw-ефект не відпускав!

Острів Інь-Янь знаходиться на Дністрі мід Тернопільською та Івано-Франківською областями. Утворився він не так давно: у 70-х роках минулого століття внаслідок повені.

Острів ближче:

Якщо хащами пролізти ближче до острова, то можна побачити його у такому ракурсі:

Фотосесія, цвітіння дерев та острів Інь-Янь:

1,5-годинні страждання по вбитій дорозі виправдали себе!

11. Вигнанська гора: панорами Чорткова та дегустація крафтових вин

З самого початку я планував обід у ресторані "Panorama Hill" у селі Горішня Вигнанка, звідки відкривається чудова панорама Чорткова - найгарнішого міста Тернопілля. За декілька днів до подорожі мені написав Сергій Стельмащук - власник крафтової виноробні "Галицькі пагорби" і запропонував під час обіду влаштувати дегустацію своїх вин. Ми погодилися.

Виноробня продовжує справу українців що садили виноградники і робили вино на півдні Тернопільщини.

Всі вина мені припали до смаку, особливо розе.

Їжа в Panorama Hill теж сподобалася:

Але найбільше сподобалася панорама міста Чортків з Вигнанської гори, на який стоїть ресторан:

Вид на середмістя Чорткова:

Вид на замок Гольських, який реставрується:

12. Чортків: фахверкова ратуша, костел та дерев'яні церкви

Спустившись із Вигнанської гори, заїхали оглянути одну з еталонних дерев'яних храмів України - Вознесенську церкву.

Храм являє собою один із найбільш довершених творінь подільської школи народної архітектури. Церква постала у тодішньому передмісті Чорткова, Долішній Вигнанці, у 1717 році (за іншими даними – у 1738):

Площа Ринок у Чорткові - одна з самих зворушливих в Україні міських площ. Стара ратуша з торговими рядами - єдина дерев'яна фахверкова ратуша в Україні. До речі, в Чортків - єдине місто в України, де є 2 ратуші.

Костел св. Станіслава ордену домініканців у стилі надвіслянської готики:

Портал костелу:

Оглядаю старовинні торгові ряди з польськими написами:

Зайшли в дерев'яну Успенську церкву - найстарішу на Поділлі (1636 рік):

Ще раз костел:

В Чорткові нарешті почали з'являтися класні мурали:

13. Лосяч: неоготика та Подільська Швейцарія

У 1889 році власники села Голуховські збудували в Лосячі мурований філіальний костел, якій було освячено під титулом Св. Антонія Падуанського.

Костел з’являється на горизонті за пару кілометрів до в’їзду до Лосяча з боку Скали. Ще з протилежного березу рукотворного озера, з якого починає свій шлях річка Циганка, можна оцінити розміри і красу храму. Це місце я називаю "Подільською Швейцарією":