05.09.2023 У перші осінні вихідні 2 - 3 вересня 2023 року відбувся вже 3й авторський тур Andy Travel Club українським Поділлям. На цей раз це були найтоповіші локації півдня Тернопільщини з найгарнішими в Україні панорамами, відвідуванням замків, костелів та різних інших архітектурних цікавинок Західного Поділля. Цей маршрут я проїжджав сам або з друзями вже неодноразово. Але оскільки оскільки він пролягає моїми найулюбленішими куточками України, я вирішим спробувати зробити з цього авторський тур вихідного дня. І здається, все вийшло))
Додаткових цікавинок подорожі надали незаплановані локації та ініціатива нашої постійної туристки Світлани, яка вирішила організувати на вершині Вигнанської гори пікнік з видом на Чортків.
Маршрут був такий: Окопи св. Трійці - Кривче (печера Кришталева і замок Контських) - Борщів - урочище Монастирок - Товсте - Заліщики - Хрещатик (панорама Заліщиків) - Городенка - Червоногород (руїни замку та Джуринський водоспад) - Вигнанська гора (панорама Чорткова) - Чортків - Озеряни - Лосяч - Скала-над-Збручем.
1. Окопи св. Трійці - незапланована зупинка
Зустрівшись на вокзалі у Кам'янці, ми відразу ж поїхали у бік печери Кришталевої у село Кривче. Але наш водій Андрій повіз нас довшою, але цікавішою дорогою через Жванець. Тож, перетнувши межу Тернопільської області, ми зупинилися біля загадкової фортеці з назвою "Окопи св. Трійці - блокада Кам'янця" у селі Окопи. Фортецю побудував коронний гетьман Станіслав Ян Яблоновський у 1692 році, щоб звідси здійснювати набіги на окупований турками Кам'янець.
Від фортеці залишилися 2 брами - Львівська і Кам'янецька, башта Пуласького над Збручем, залишки валів та костел св. Трійці.
2. Кривче: печера Кришталева і замок Контських
Печера Кришталева біля с. Кривче, мабуть, єдина на Поділлі, зручна для відвідування. Тут не треба повзти рачки, як у більшості інших. І лише іноді треба нагинатися, щоб не стукнутися головою. Вважається, що печеру відкрив монах єзуїтського ордену Габріель Жанжинський (1664 - 1737). У виданій ним у 1721 році книзі "Натуральна історія королівська Польського" вперше згадується печера. Підлога у печері дуже нагадує шкіру крокодила:
Хоча ні граму кришталю в печері немає, вона отримана назву "Кришталева" (або "Кристальна") завдяки гіпсовим утворенням - різнокольоровим кристалам. Загальна довжина розвіданих на сьогодні ходів печери - близько 23 кілометрів. Довжина туристичного маршруту лабіринтами печери складає 2,5 кілометри, тривалість - близько півтора годин.
Кришталі печери утворюють багато фігур, схожих на тварини. Тут є є слон, і ящірка, і орел. Але найвідоміша - це голова буйвола:
Пообідавши біля печери, поїхали дивитися Кривченський замок. Замок збудували у 1639 році магнати Контські. Від 4 башт, в'їзної брами, мурів та ровів залишилися лише 2 башти і мур між ними:
Важко повірити, але у міжвоєнний період у 30-ті роки ХХ століття в цій башті був невеликий готель для мандрівників:
Костел 1723 року був побудований із замкової порохівниці. У порівнянні з тим, що було 10 років тому, костел заріс деревами і його віддали під молитовний дім євангелістам.
Краєвиди навколо Кривче (та і взагалі, протягом всього маршруту) - майже Карпатські!
3. Борщів: народний дім, ратуша, костел та смачне морозиво
В Борщові ми спочатку планували пообідати. Але оскільки перекусили домашньою їжею біля печери Кришталева, вирішили просто прогулятися містечком.
Найцікавіше в Борщові - будівля Народного дому 1908 року.
Сам Борщів переважно спотворений радянською рагульською архітектурою. Пішохідна вулиця від Народного дому приведе до колишньої площі Ринок, де збереглися ратуша і костел:
Ще 13 років тому ратушу можна було повністю роздивитися з площі. Але зараз дерева перед нею виросли і майже закрили фасад:
Вежа костелу 1763 році перебудована з замкової вежі:
У Борщові біля Народного дому ми знайшли неймовірно смачне морозиво, шарик якого коштує всього 12 гривень!
4. Монастирок: печерний храм та каньйон Серету
Наступна зупинка - біля села Монастирок. Перед тим, як подивитися печерний храм, ми довго насолоджувалися панорамою каньйону річки Серет:
З тих пір, як ми були тут 13 років тому, Серет дуже обмілів. Але все одно тут надзвичайно мальовничо!
Печерний храм в Монастирку заснований ще в IX столітті. Печера, в якій розташований храм, носить назву Язичеська. Непевне, язичники влаштували тут своє поганське капище, де відправляли обряди ще задовго до появи давньоруського монастиря.
У 1600 році власник Більче-Золотого Стефан Потоцький засновує у Монастирку Свято-Воздвиженський василіанський монастир.
Грот, як і звичайний храм, умовно поділений на три частини: притвор, наву і вівтар. Вівтар так само, як і з звичайних церквах, звернений до сходу. Природна кам’яна стіна вівтаря вже первісно нагадувала іконостас із святим ліком. Його і сьогодні прикрашає зображення Ісуса «із закритими очима». Ікона символізує Христа, яких закрив свої очі, бо не міг дивитися на лиха, які творили люди. Кажуть, що перед іконою Господь відпускає навіть найтяжчі гріхи. За легендою, зображення Ісуса з’явилося ченцям у вигляді гри світла і тіні. Ікона, що ми можемо бачити сьогодні, намальована монахами фарбою поверх чудотворного зображення. Її відновлено у 2001 році.
Поруч з печерою побачимо загадковий камінь величезних розмірів. Ця вапнякова плита тримається на трьох кам’яних опорах і, скоріш за все, використовувалася, як жертовник. Про це свідчить видовбаний в ньому хрест і невеликий жолоб від нього, що, ймовірно, служив кровостоком. Тож, жертви сюди приносили живими… Навіть сьогодні під час дощу вода, яка попадає на камінь, стікає з нього червона, немов кров. Камінь-жертовник не завжди стояв тут, у XVII столітті його принесли до скельного храму монахи.
Ми і долина Серету:
5. Товсте - містечко батька Богдана Хмельницького
Ще одна незапланована зупинка. Рухаючись у бік Заліщиків, вирішили зупинитися у містечку Товсте (Тлусте).
Нас привабила греко-католицька церква св. Архистратига Михаїла. Храм почали будувати у 1912 році за проектом польського архітектора Яна Кароля Сас-Зубжицького, але через постійні проблеми з фінансуванням змогли закінчити лише у 1939 році. Храм у стилі модерн має елементи неоготики.
Загадкові фігура на фасаді храму:
У другій половині XVI ст. містечко належало Михайлу Хмелю - батькові Богдана Хмельницького. Цілком ймовірно, що гетьман появився на світ саме у Тлустому. За часів Хмельниччини воно було однією з баз повстанців на Поділлі. В ті часи у Тлустому було збудовано чотири форти, які були з'єднані між собою довгими тунелями. Один з таких тунелів довжиною 255 метрів було відкрито у 1993 році під час прокладання газопроводу. Залишки фортів збереглися до наших часів у сильно перебудованому вигляді. Один з них знаходиться на бічній вулиці, яка веде з головної дороги до залізничного вокзалу.
Мурований костел у Тлустому постав у 1741 році. Освятили храм у 1871 році під титулом Пресвятої Трійці. У 1912 році його ґрунтовно перебудували за проектом відомого польського архітектора Теодора Тальовського.
Про те, що Тлусте було містечком, нагадує ратуша в центрі, яка була збудована у 1925 році.
6. Заліщики: костел, синагога, стара забудова, палац і парк над Дністром
Спочатку ми не планували запинятися у Заліщиках, а відразу попрямувати на буковинський берег, щоб подивитися панораму. Але, оскільки мали додатковий час, вирішили прогулятися містечком.
Найстарішою культовою спорудою, збудованою у Заліщиках, є парафіяльний костел св. Станіслава з Щепанова, зведений Станіславом Понятовським. Храм було освячено у 1763 році.
Барельєфи старовинної аптеки на колишній площі Ринок:
Синагога кінця 18 століття:
Наостанок вирішили прогулятися старовинним парком на березі Дністра і згадати, що до Другої світової війни Заліщики були відомим польським курортом, де відпочивав Юзеф Пілсудський.
У парку зберігся палац Понятовських-Бруницьких початку ХІХ століття:
Найцікавіше у палацовому комплексі - це колонада, яка, на жаль, продовжує руйнуватися:
7. Хрещатик: найкраща панорама України
Фантастична панорама Заліщиків і меандру Дністра відкривається зі скелі у селі Хрещатик, що знаходиться на протилежному буковинському березі:
Ми всі довго чекали цього моменту:
Середмістя Заліщиків:
Хрещатинський монастир на Буковині:
Хочеться сюди повертатися знову і знову!
А ще пощастило спостерігати ось такі промені сонця перед заходом:
8. Городенка: місце ночівлі та гігантський костел
Для ночівлі вибрали місто Городенка в Івано-Франківській області. Справа у тому, що тамтешній готель - єдине місце поблизу нашого маршруту, де можна розмістити одночасно 10 людей. Заселившись в нього, ми пішли шукати місце для вечері. Швиденько знайшли ресторанчик "Прикарпаття" поблизу костелу, який, схоже, б єдиним відкритим закладом харчування у Городенці. Їжа виявилася смачною, але чекали ми її ... 2 години!
Коли завершили вечерю, було вже далеко за 22:00. Незважаючи на пізній час, прогулялися по нічному місту. Центральна пішохідна вулиця Городенки:
Костел в темряві виявився гігантським!
Головна синагога ХІХ століття виявилася добре збереженою, але обставленою майже з усіх боків кіосками та совковими будівлями.
Перед тим, як продовжити шлях по маршруту, рано з ранку заїхали подивитися на костел в Городенці. Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марі́ї - одна з найцінніших пізньобарокових пам'яток на території колишньої Речі Посполитої. Храм споруджено протягом 1745-1769 років на замовлення Миколи Василя Потоцького архітектором Бернардом Меретином у співпраці з «галицьким Мікеланджело» — скульптором Іоганном Пінзелем і вважається першою спільною роботою двох митців. До комплексу входять також корпус монастирських келій та колона зі статуєю Пречистої Діви Марії
Храм ділять між собою представники римо-католицької та греко-католицької громади - чудовий приклад співіснування різних конфесій.
В костелі було 30 скульптур Пінзеля. Залишилися лише одна - на колоні перед храмом:
9. Червоногород: руїни замку в кратері та Джуринський водоспад
Цей краєвид, мабуть, мій найулюбленіший в України. Тому кожного разу приїжджаю на це місце з великою радістю. Ще з більшою радістю показав це місце своїм туристам:
В зеленому кратері у каньйоні річки Джурин на пагорбі височіють руїни колишнього замку Даниловичів, а пізніше - палацу Понінських.
Сам Червоногород асоціюється з давньоруським містом Червен. А у часи Великого князівства Литовського та Речі Посполитої це було одне з найбільших і найкраще укріплених міст Поділля.
Поселення припинило існувати наприкінці Другої світової війни.
По дорозі до замкових руїн можна побачити залишки каплиці-усипальниці дітей Гелени Понінської.
Сьогодні, нажаль, усипальниця являє собою повну руїну… Колони, що колись підтримували будівлю, розкидані поруч.
Крім замкових руїн та чудових краєвидів туристів кличе до Червонограду й найбільший в рівнинній частині України водоспад Джуринський. Висота цього дива складає 16 метрів, і складається він з декількох каскадів. В найчарівнішому в Україні місці дзюркочить найчарівнішій в Україні водоспад…
Завжди приємно несподівано зустріти на такій локації своїх підписників:
Костел Вознесіння Діви Марії був споруджений на початку 17 століття на кошти родини Лисецьких:
Яким величезним був храм, можна оцінити, зайшовши всередину:
Пробравшись крізь хащі, можна вийти до руїн замкових веж. У 2013 році одна з башт обвалилася...
"Вціліла" башта замку-палацу Понінських:
Краєвид навколо Червоногорода:
11. Вигнанська гора: панорами Чорткова.
Водій залишив нас серед села Горішня Вигнанка, звідки ми пішли шукати місце для пікніка з видом на Чортків.
З Вигнанської гори весь Чортків - як на долоні:
Наша постійна мандрівниця Світлана вирішили зробити нам сюрприз: пікнік з вином, сирами та закусками з видом на Чортків:
Вид на середмістя з костелом, ратушою та центральною вулицею Степана Бандери:
Південна частина середмістя з греко-католицьким катедральним собором:
12. Чортків: замок, 2 ратуші, костел та вілли
Спустившись із Вигнанської гори, пройшли повз замок Гольських. Приємно, що перед війною почалася його реставрація:
Площа Ринок у Чорткові - одна з самих зворушливих в Україні міських площ:
Костел св. Станіслава ордену домініканців у стилі надвіслянської готики:
Стара ратуша з торговими рядами - єдина дерев'яна фахверкова ратуша в Україні. До речі, в Чортків - єдине місто в України, де є 2 ратуші. Іншу побачимо пізніше.
Пообідати вирішили в кав'ярні-музеї "Пан Чартковський":
Інтер'єри всередині - не гірші за львівські чи чернівецькі:
Нова ратуша була збудована у міжвоєнний період (30-ті роки ХХ століття):
Зайшли в дерев'яну Успенську церкву - найстарішу на Поділлі (1636 рік):
В Чорткові нарешті почали з'являтися класні мурали:
Пройшлися кварталом вілл:
Одні з вілл австрійських часів на вул. Зеленій:
Колишня будівля товариства "Сокіл", зараз - народний дім:
В Чорткові, як і в Борщові, ми також знайшли смачне морозиво за 12 грн. за кульку:
Ще один погляд на костел:
І останній погляд на стару ратушу:
Неймовірно щасливі від прогулянки Чортковим!
13. Озеряни: еталонна цегляна неоготика
У 1875 році власник села Леон Сапєга збудував у Озерянах мід Чортковом і Борщовом величний неоготичний костел, який було освячено під титулом Св. Анни.;
По архітектурним елементам костелу можна легко вивчати основи готичної архітектури:
Прикраси костелу:
Багатий на готичний декор головний портал храму:
Фасад костелу з дороги:
14. Лосяч: неоготика та Подільська Швейцарія
У 1889 році власники села Голуховські збудували в Лосячі мурований філіальний костел, якій було освячено під титулом Св. Антонія Падуанського.
Неоготичний костел вражає, передусім, своєю стрункістю. Його тоненький шпиль підноситься високо до верху, а груба фактура стін і невеличкі контрфорси по боках надають храму середньовічного вигляду. На жаль, трохи псує його вигляд нова металочерепиця, якою замінили старе, справжнє черепичне покриття храму.
Костел з’являється на горизонті за пару кілометрів до в’їзду до Лосяча з боку Скали. Ще з протилежного березу рукотворного озера, з якого починає свій шлях річка Циганка, можна оцінити розміри і красу храму. Це місце я називаю "Подільською Швейцарією":
15. Скала-над-Збручем: замок, костел, пала та старе місто
Остання наша зупинка - колись велике історичне місто Скала-над-Збручем, а сьогодні - маленьке депресивне містечко.
Порохова вежа замку:
Замковий палац Адама Тарло, знищений блискавкою майже відразу після будівництва:
Замок вже пату століть лежить в руїнах:
Найяскравіша пам’ятка центральної частини містечка – пізньоготичний костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії збудований у першій половині XVII століття. То був період, коли більшість великих храмів робили оборонними. Костел в Скалі – не виключення. Круглі вежі і мури, що збереглися до наших днів – яскраве тому свідчення. Дослідник архітектури І чверті ХХ століття Богдан Януш назвав «останнім відлунням готики на Поділлі».
Залишки старої забудови виглядають депресивно:
Але іноді трапляються цікаві архітектурні елементи у вигляді дерев'яних дверей чи дерев'яних еркерів:
На околиці містечка в парку знаходиться маєток останніх власників Скали - Голуховських:
Декор флігелю маєтку Голуховських:
Новітній замок при виїзді зі Скали у бік Кам'янця: Споруджений у 1968 році, як їдальня, і перебудований близько 20 років тому.
Незважаючи на пишний декор, в який, мабуть, вкладено багато коштів, "замок" вже багато років стоїть пусткою.
Дякую усій команді за чудово проведений час та надзвичайно приємне спілкування! За наступними нашими подорожами та новинками на сайті слідкуйте на Telegram-каналі: https://t.me/andytravelclub
Сподобався пост? Поділись з друзями!
