Волинь: перша подорож з початку війни

Попередня стаття
Нововолинськ: шахтарське місто, яке колись стане історичним

Російська агресія проти України не лише вбила туризм, а і на певний час - бажання подорожувати. Але людина звикає навіть до війни. І навіть в таких страшних умовах згодом виникає бажання якомога повноцінно жити.

Закордон для більшості чоловіків став недоступним. І хоча я маю дозвіл на виїзд з України, жодного бажання виїжджати за межі країни поки немає. Навпаки, кожного дня - все більше і більше хочеться пізнавати Україну. Зібравшись на останні вихідні з 2 друзями-мандрівниками, ми поїхали на 2 дні на Волинь. Вибрали Волинську область, тому що вона найменше представлена на моєму сайті. До цього я був лише у Луцьку та Олиці.

Маршрут вийшов такий: Луків - Ковель - Луцьк - Володимир - Зимне - Нововолинськ

Зранку в суботу прибули поїздом на найбільший вокзал Волині - у Ковель

До війни це був великий залізничний вузол, а зараз - всього пара-тройка пасажирських поїздів на добу. До речі, ціни на привокзальному ринку просто смішні у порівнянні з київськими. Наприклад, 60 грн. за кіло сиру (творогу) чи 200 грн. за літр меду.

Відразу ж сіли на маршрутку і поїхали в історичне містечко Луків на захід від Ковеля. 

Від автобусної зупинки, що знаходиться на трасі, до пам'яток містечка доведеться пройти пішки 10 - 15 хвилин. А подивитися у Лукові насправді є на що. Костел походить аж з 16 століття, барокова церква - дуже симпатична. Є перебудована стара синагога. Від замку залишилися заповнені водою рови та палац. Але найцікавіше у Лукові - це архаїчна дерев'яна дзвіниця, вкрита гонтом.

До першої пам'ятки Лукова, палацу Мйончиньских, всього 10 хвилин пішки від траси. Палац збудований на місці старого замку Мацейовських, що походить з 16 століття. Першим його власником був Станіслав Мацейовський, надвірний коронний маршалок, Сандомирський каштелян.

Планування замку досі збереглося. Палац, який був його частиною, з усіх боків оточений ровом, заповненим водою. А навколо зберігся занедбаний англійський парк.

До центру села від палацу 5 - 7 хвилин пішки. По дорозі зустрічаються гарні хатки.

Головні пам'ятки села - костел і церква із дерев'яною дзвіницею знаходяться одна напроти іншої. >Костел свв. Анни і Станіслава збудовано в середині 16 століття на кошти Сандомирського каштеляна Станіслава Мацейовського. Храм був у стилі ренесансу. Але після руйнування його шведами у 1708 році його відбудували з елементами бароко нові власники Мйончинські.

Церква св. Параскеви разом із дзвіницею напроти костелу збудована у 1723 році у стилі бароко. З самого початку вона мала "костельний" вигляд, який зберегла до наших днів. Дерев'яна дзвіниця церкви вкрита гонтом. Це - еталон, як би мали виглядати відреставровані подібні дерев'яні споруди.

На бічній вуличці в центрі Лукова можна побачити сильно перебудовану будівлю старої синагоги 19 століття. Її стіни були поштукатурені лише нещодавно.

Оглянувши Луків, повернулися до Ковеля, щоб дослідити місто. В Ковель на часто заїжджають мандрівники, бо на Волині дійсно є місця цікавіше. Та попри це, Ковель здивував декількома цікавими пам'ятками архітектури. По-перше, це найбільший в України дерев'яний костел. А по-друге, декілька еклектичних будинків на центральній вулиці Незалежності. Також зберіглася синагога і стара церква.

Дерев'яний костел св. Анни - найцікавіша пам'ятка Ковеля. Старих дерев'яних костелів в Україні зберіглося не багато: Розлуч, Тадані, Розваж та Язлівчик на Львівщині та ще декілька більш нових костелів на Житомирщині. Але таких старих і великих, як у Ковелі, більше немає.

Центральна магістраль Ковеля - вулиця Незалежності. Майже всі цікаві споруди міста розташовані тут. Найгарніша з них - колишній готель "Бристоль", 1900 рік:

Майже напроти - еклектична будівля аптеки Фрідріксона, 1900 рік:

Після обіду поїхали маршруткою в Луцьк. Чудова квартира неподалік вокзалу і автовокзалу з трьома великими ліжками коштувала лише 680 грн. на добу. Закинувши речі, поїхали дивитися старе місто. 

Вийшли на Театральній площі, де розташований колишній костел бернардинів:

У бік Старого міста від Театрального майдану веде пішохідна вулиця Лесі Українки, яка с формувалася у 19 столітті. Вона забудована модерновими та еклектичними будинками. Найцікавіше в них - це балкончики:

Навіть під час війни Луцьк нереально охайний і чистий:

Старе місто Луцька не схоже ні на Львів, ні на Кам'янець, ні на Чернівці, ні на якесь інше історичне місто України, тому виглядає мило і неповторно. А ще, крім нас, у старовинному Луцьку майже не було туристів.

Єзуїтський костел:

Лютеранська кірха:

Будинок скульптора Голованя:

Вулиця Братковського, мабуть, найколоритніша у Старому місті:

Башта і стіна Окольного замку.

Під замком Любарта:

Оборонна синагога ("малий замок"):

Вуличка, де проживали вірмени:

Попри війну, луцький замок Любарта працює і приймає туристів. І це правильно: економіка має працювати навіть у таких дрібницях. До речі, вхід до замку коштує 50 гривень, і працює він до 19 вечора.

 

Нова чудова точка для фото замку - це сходи у внутрішньому дворику кафе "Корона Вітовта". Саме кафе теж варто відвідати. Крафтове пиво тут, мабуть, найсмачніше з тих, що доводилося куштувати з початку року.

 

З ранку у неділю поїхали у княже місто Володимир. Саме він був головною метою подорожі. Колишній Володимир-Волинський, а сьогодні просто Володимир - останнє з історичних давньоруських міст, яке відвідав. Багато років відкладав візит сюди, хоча і знав, що місто - просто фантастичне у плані пам'яток різних епох. І якби не війна, то не знаю, коли б потрапив сюди. 

 

Оборонні земляні вали літописного міста Володимира 11 - 13 століть - мабуть найвищі, які бачив. Вони такі високі, що піднятися на них виявилося не просто, а спуститися - ще важче. 

   

Успенський кафедральний собор збудований протягом 1156 - 1160 років за часів волинського князя Мстислава 2 Ізяславовича. З усіх давньоруських храмів, що бачив у Києві та Володимирі, цей, мабуть, вразив найбільше.  

У 1494 році біля собору було збудовано єпископський замочок із дзвіницею:

 

На околиці Слов'янського парку - це одна пам'ятка давньоруської доби - Василівська ротонда. За переказами храм за один день звела дружина князя Володимира у 992 році на честь перемоги над хорватами. Святий Василь, на честь якого зведена церква, був патроном князя. 

Центральний майдан міста - площа Героїв:

Костел свв. Анни та Іоакіма збудований у 1752 році у незвичному для українських земель стилі віленського бароко. Такі храми популярні в та Білорусі.

За костелом знаходиться міський сквер, де поруч з палацом урочистих подій споруджено дуже гарні зелені скульптури (топіарії):

На протилежному боці вулиці Ковельської знаходиться ще один надзвичайно цікавий бароковий храм Володимира - колишній костел єзуїтів:

Незважаючи на те, що костел переоблаштовано на церкву, типові для католицького храму інтер'єри частково збереглися:

В одному кварталі на північ ще одна церква з елементами бароко і класицизму. Миколаївська церква збудована, як каплиця для греко-католиків, у 1780 році. Зараз залежить УПЦ.

В 200 метрах на схід від Миколаївської церкви по вул. Цинкаловського зберіглся дуже симпатичний дерев'яний будинок 1889 року:

На півночі середмістя по вул. Ковельській розташований ще один симпатичний храм Володимира - Лютеранська кірха 1890 року:

В 5 кілометрах на південь від княжого в селі Зимне розташовано ще одне місце, яке сягає своєю історією часів Київської Русі. Монастир-фортецю тут на березі річки Луга, за легендою, заснував князь Володимир у 1001 році. Про це навіть згадує Нестор Літописець у "Повісті временних літ".

Святогірський Успенський Зимненський ставропігійний монастир заклав у 1495 році князь Федір Чарторийський на місці старої дерев'яної обителі, заснованої ще, ймовірно, за часів князя Володимира.

Монастир фактично є фортецею, оскільки з усіх боків обнесений стінами з оборонними замковими баштами:

Головний храм монастиря - Успенський собор. Він був закладений разом з монастирем князем Чарторийським. 

Нам пощастило побачити головну реліквію монастиря - Зимненську ікону Божої Матері. За легендою, ікону у 1006 році подарував монастирю сам князь Володимир. А Володимиру ікону подарував Константинопольський патріарх на честь його шлюбу з грецькою царівною Анною.

Келії монастиря з охайною територією:

Найстаріший храм монастиря знаходиться за межами монастирських стін. >Троїцьку церкву, за легендою, спорудив князь Володимир у 1001 році, засновуючи тут монастир.

На захід від монастиря знаходяться вали давньослов'янського городища 6 - 9 століття. З валів відкривається найкращий вид на монастир-фортецю:

На схід від монастиря на одному з подвірь розташований, мабуть, один з найстаріших кам'яних хрестів в України. Цей хрест поставила у 1213 році княгиня Анна, княгиня князя Романа, на могилі дружинника Клима Христича:

Подивившись , ми з друзями намагалися повернутися додому, щоб звідти поїхати до , а з Луцька - додому. Але з транспортом було дуже важко, не було ні маршруток, ні попуток. Одна молода пара, що також відвідувала монастир, запропонувала поїхати з ними до Нововолинська. Ми подумали і відразу погодились. Чому б не подивитися ще одне місто, яке не планували?

Місто було засноване лише у 1951 році поблизу вугільних шахт, які почали масово відкриватися після Другої світової війни.

Центральна вулиця Нововолинська - бульвар Шевченка. Він був забудований у 50-ті роки двоповерховими будинками. Вони виявилися на диво симпатичними, різнокольоровими. А саме місто - чистим, охайним з великою кількістю магазинів і ресторанів.

Якщо подумати, то будинки не такі вже і нові. Ім вже по 70 років! Вони вже поступово стають історією. І, впевнений, незабаром настане той час, коли центральні вулиці Нововолинська визнають історичним ландшафтом, а будинки - принаймні пам'ятками місцевого значення.

Погодьтесь, симпатично ж!

Будинки сталінської і хрущівської епох прикрашаюсь як можуть, або було яскраво і привабливо:

Ввечері автобусом повернулися в Луцьк, звідки поїздом приїхали додому до Києва.

Друзі, щоб бути в курсі останніх матеріалів на сайті, підписуйтесь на мій телеграм-канал: https://t.me/andytravelclub

Попередня стаття
Нововолинськ: шахтарське місто, яке колись стане історичним