31.12.2022 Цей рік був не схожий ні на один попередній. Ні для мене, ні для моїй країни. Сказати, що він був складний - не сказати нічого. Та попри війну ми стали сильнішими. Попри смерті, біль і сльози, 2022 - це рік формування нації справжніх українців. Це початок великого шляху, який, я впевнений, закінчиться нашою великою Перемогою і смертю нашого ворога.
Традиційно в останньму пості року я розповідав про міста і країни, які відвідав за минулий рік. Так буде і цього разу. Як не дивно, навіть під час війни подорожі були. Щоправда, переважно Україною. Але вони приносили не менше щастя і радості, ніж африканські чи латиноамериканські експедиції. Я зрозумів, що люблю і ціную свою країну ще більше.
А ще - для мене це був дуже важливий рік у моїй кар'єрі. Я отримав роботу і посаду, про яку давно мріяв. Це посада керівника державного підприємства. Здається, єдиного підприємства, яке запустив уряд під час війни. Вперше - я повноцінний керівник, а не заступник, як це було останні 10 років. Абсолютне інший рівень відповідальності, коли за все відповідаєш особисто ти, а не начальник, який тебе завжди прикриє. Та не все виявилося так легко. Створювати з нуля підприємство, без копійки фінансування та можливості платити зарплату працівникам, виявилося завданням не з простих. Але за майже 10 місяців роботи мені і моїй команді вдалося зекономити 47 млн. грн., які держава зможе використати на війну.
Як ви пам'ятаєте, ще на початку року в мене був невеликий бізнес авторських подорожей. Остання організована мною подорож була в Йорданію. Вона відбулася перед самою війною.
1. Будапешт. Провели тут пару годин 2 січня під час пересадки на літак в Акабу. Хотіли потрапити на Різдвяний ярмарок, але його чомусь вже розібрали. Залишалося лише насолоджуватися будівлею парламенту.
2. Акаба. міста на самому півдні Йорданії, де на березі Акабської (Ейлатської) затоки Червоного моря зустрічаються 4 країни - Йорданія, Ізраїль, Саудівська Аравія та Єгипет. Хоча Акаба і вважається курортом і сюди літають багаточисельні чартери і лоукости, це не найкраще місце для пляжного відпочинку. Море тут більш-менш гарне, тепле і чисте. Але берег – це жах! Він дуже брудний: скрізь шкарлупки від насіння, недопалки і кришки від пляшок.
3. Айла - несподівано відкрите нами нове інстаграмне містечко на кордоні Йорданії та Ізраїлю:
4. Пустеля Ваді-Рам. Це жовті та червоні піски, дюни, гори чудернацьких форм, природні арки і пейзажі, створені вивітрюванням. А ще - верблюди і бедуїнська гостинність. Відзначу, рівень сервісу за останні 10 років тут помітно виріс: нові джипи, мобільний зв'язок, місця для ночівлі. А приємним бонусом буде майже повна відсутність туристів!
5. Петра - одне з семи чудес світу:
6. Резерв Дана - оглядовий майданчик з назвою "Край світу" ("The Edge of the World"). З нього відкривається потужна панорама гір заповідника. Крім того, вдалині можна розглядіти долину Ваді-Арава, по якій проходить кордон з Ізраїлем.
7. Ваді-Нумейра - самий фантастичний каньйон, який доводилося бачити. Дослідники припускають, що саме на тому місці, де каньйон "впадає" у долину Ваді-Арава, знаходилася легендарна біблійна Гоморра.
8. Ель-Карак - фортеця хрестоносців:
9. Мертве море. На дорозі, що пролягає уздовж східного берега Мертвого моря, має декілька оглядових майданчиків, звідки відкриваються чудові краєвиди на найсолоніше озеро у світі. Скажу відверто, що дивитися за Мертве море з оглядових майданчиків набагато цікавіше, ніж купатися в ньому.
10. Віфавара - місце Хрещення Ісуса Христа на Йордані:
11. Біблійна Гадара на кордоні З країн: Йорданії, Ізраїля та Сирії
12. Римський Джераш в останніх промінях сонця:
13. Ас-Салт - найкрасивіше місто Йорданії
14. Гарячі джерела Ма'їн:
15. Мадаба - місто мозаїк:
16. Гора Небо, звідки Бог показав Мойсею Землю Ізраїльську:
24 лютого 2022 року був довгоочікуваний день. В день початку війни ми з друзями мали летіти в Сомалі. До 24 лютого столиця Сомалі Могадішо було найнебезпечнішим містом у світі. Середня тривалість життя білої людини на вулицях міста без охорони становить 15 - 17 хвилин. В нас були куплені квиточки, передплачені готель на військовий базі та два броньованих джипи з 8 охоронцями-автоматчиками. Ми мали зранку їхати з Бориспіль, летіти в Стамбул, звідти - в Аддіс-Абебу (на вечір в нас був вже замовлений ефіопський ресторан), а наступного ранку вже мали бути в Могадішо. Але все від відбулося зовсім не так. Замість будильника 24 лютого зранку розбудили вибухи в Києві. Найнебезпечнішою країною у світі стала Україна...
З початком війни ми з родиною виїхали з Києва у більш безпечний Хмельницький.
17. В Чернівці заїхав по дорозі на румунський кордон:
18. В той же день на початку березня заїхав у Заліщики:
19. Чортків - місто, яке безумно люблю і в яке заїхав по дорозі з Чернівців до Хмельницького:
На пару днів приїхав до Києва, коли він був у напівблокаді:
Після звільнення Київщини проїхався навколо Києва, щоб побачити масштаби російських злочинів.
20. Макарів:
21. Бородянка:
22. Буча:
23. Ірпінь:
24. Старокостянтинів. З'їздили сюди з родиною, коли перебували у Хмельницькому.
25. По дорозі додому в Київ у травні заїхали у Хмільник:
26. Цьоро року багадо досліджував Київ. Таємні дворики Подолу
27. Ніжин відвідав наприкінці травня майже відразу після нещодавньої окупації Чернігівщини російськими фашистами. В середмісті Ніжина в радіусі одного кілометра розташовано аж 11 (!) старовинних церков 17-18 століття, що само по собі унікально. Переважно всі вони - у стилі козацького (українського, мазепинського) бароко. Середмістя - це клондайк міщанської архітектури минулих століть. Добре збережений грецький квартал, комплекс старовинної поштової станції.
28. Літні прогулянки Києвом. Навколо Майдану
29. Новий погляд на Поділ:
30. На мій день народження їздили з родиною на овечу ферму Sheepland у Васильківських Карпатах під Києвом. Ми залишилися задоволеними, провівши півдня на фермі серед тварин, надзвичайних краєвидів та куштуючи крафтовий козячий сир.
Перша повноцінна подорож під час війни була на Волинь. Вибрали Волинську область, тому що вона найменше представлена на моєму сайті. До цього я був лише у Луцьку та Олиці.
31. Луків. В колишньому містечку на кордоні є костел, який походить аж з 16 століття. Барокова церква - дуже симпатична. Є перебудована стара синагога. Від замку залишилися заповнені водою рови та палац. Але найцікавіше у Лукові - це архаїчна дерев'яна дзвіниця, вкрита гонтом.
32. Ковель. В Ковель на часто заїжджають мандрівники, бо на Волині дійсно є місця цікавіше. Та попри це, Ковель здивував декількома цікавими пам'ятками архітектури. По-перше, це найбільший в України дерев'яний костел. А по-друге, декілька еклектичних будинків на центральній вулиці Незалежності. Також зберіглася синагога і стара церква.
33. Луцьк відкрив для себе наново.
34. Луцький замок
35. Володимир. Саме він був головною метою подорожі. Колишній Володимир-Волинський, а сьогодні просто Володимир - останнє з історичних давньоруських міст, яке відвідав. Багато років відкладав візит сюди, хоча і знав, що місто - просто фантастичне у плані пам'яток різних епох. І якби не війна, то не знаю, коли б потрапив сюди.
36. Зимне. В 5 кілометрах на південь від княжого Володимира в селі Зимне розташовано ще одне місце, яке сягає своєю історією часів Київської Русі. Монастир-фортецю тут на березі річки Луга, за легендою, заснував князь Володимир у 1001 році. Про це навіть згадує Нестор Літописець у "Повісті временних літ".
37. Нововолинськ. Подивившись Зимне, ми з друзями намагалися повернутися додому, щоб звідти поїхати до , а з Луцька - додому. Але з транспортом було дуже важко, не було ні маршруток, ні попуток. Одна молода пара, що також відвідувала монастир, запропонувала поїхати з ними до Нововолинська. Ми подумали і відразу погодились. Чому б не подивитися ще одне місто, яке не планували?
І коли у серпні з'явилася можливість знову кудись поїхати на вихідні, згадав, що давно не ходив у гірські походи рік Україною. У 2018 році піднімався на Говерлу, а у 2009 році ходив у невеликий трекінг в районі перевалу Німчич у Буковинських Карпатах. А ще - років 20 тому піднімався на Демерджі та Куш-Каю у Криму. Але коли почалася війна, а Альпи, Гімалаї, Анди і Тянь-Шань стали недоступні, зрозумів, як скучив за українськими Карпатами...
Вирішили з друзями по\хати на Закарпаття: пройтися походом полониною Боржава та реалізувати давню мрію побувати у Колочаві - найцікавішому у плані пам'яток карпатському селі. А ще - затриматися на один день, щоб погуляти Ужгородом.
38. Воловець:
39. Похід полониною Боржава:
40. Пилипець - одне з найбільших сіл у Міжгірському районі Закарпаття. Відомий, передусім, серед любителів зимового відпочинку, гірськолижників та сноубордистів. Підйомник з села доставляє любителів активного спорту на гору Гимба.
41. Колочава. Крім чудових карпатських краєвидів у Колочаві - безліч музеїв і пам'яток. Думаю, що не буде перебільшенням, якщо я напишу, що рівного Колочаві села за кількістю пам'яток у Карпатах немає. Ось лише деякі з них: Колочавська вузькоколійка, скансен "Старе село", лінія "Арпада", бункер командира УПА Штайєра, радянська та чеська школи-музеї, фантастична за стрункістю і об'ємами дерев'яна церква.
42. Ще один фантастичний музей просто неба у Колочаві - це Колочавська вузькоколійка. Залізниця пролягала уздовж річки Тересва. Вона починалася у містечку Тересва, тягнулася до Усть-Чорної, а далі розгалужувалася на декілька напрямків, які тягнулися до тартаків у горах. Одна з них вела через села Німецька Мокра та Руська Мокра до Колочави. Залізниця сильно постраждала під час повені 1998 року. До 2003 року її майже повністю розібрали. Тепер вона присутня лише маленькою ділянкою близько 200-300 метрів на території села Колочава.
43. Скансен "Старе село" в Колочаві. На території скансену - понад 20 будівель різних етнічних груп Закарпаття та мешканців різних соціальних груп, від бідняків до багатіїв та чиновників. В кожній хаті представлений побут і начиння. Крім звичайних хат можна подивитися на допоміжні споруди та інфраструктурні будівлі: жандармерію, школу, шинок, млин, кузню.
44. Вільшанське водосховище вважається найбільшою водоймою Карпат. Воно виникло в результати будівництва у 1955 році Теребле-Рицької ГЕС. На фото це було красиве велике озеро, оточене горами. Їдучи сюди, я очікував побачити щонайменше щось на кшталт озера Ріца на Кавказі. Але нас чекало розчарування: водосховище висохло...
45. Не буду стверджувати, що Ужгород – найцікавіший обласний центр України. А от за оригінальністю та затишністю йому нема рівних. Потужний середньовічний замок тут сусідує з затишним музеєм архітектури і побуту просто неба, реформаторські храми – з костелами, греко-католицькими і православними церквами, а місцева корзо створить вам ілюзію перебування у невеличкому, але європейському містечку.
46. Міні-скульптури Ужгорода:
46. Ужгородський замок:
48. Чеський квартал в Ужгороді
49. Дворики Ужгорода
50. Горяни. Тут знаходиться найменш досліджений на території України храм. Справа у тому, що вивчати його почали відносно нещодавно - наприкінці ХІХ століття. Угорські, чехословацькі, радянські на українські вчені не змогли визначити єдиної дати побудову ротонди. За різними даними давня готична Горянська церква-ротонда з'явилася у період з Х по XIII століття. Може навіть бути, що це - найстаріший храм на території України і має більше років, ніж Софія Київська та Кирилівська церква.
51. Закарпатський музей народної архітектури і побуту в Ужгороді:
52. 1 жовтня поїхав у Чернігів, щоб напередодні нової ескалації та можливої ядерної війни закрити одну свою не закриту мрію. Це - побачити дерев'яні особняки і будинки з мережевим різьбленням. `А також, подивитися на давньоруські та козацькі церкви.
53. Маєток Глібова у Чернігові. Крім численних неповторних храмів, монастирів та споруд дитинця Чернігів приваблює своєю оригінальними пам’ятками цивільного містобудування, серед яких – палаци місцевих дворян, адміністративні будівлі, помешкання звичайних громадян. Таких споруд у Чернігові не надто багато, але ті, що є – доволі неповторні. Можете в цьому самі переконатися нижче. Ми ж почнемо не традиційно з центру, а з околиць. А саме, з північно-східної околиці Чернігова – Бобровиці, де розташований шикарний палацовий комплекс Григорія Глібова.
54. Чернігів: дерев'яні будинки та неоготика Застриження. Річка Стрижень, що впадає у Десну, ділить Чернігів на дві майже рівні частини. На правому березі - історична частина міста з дитинцем і монастирями. А лівий беріг у 18 - 19 столітті почали заселяти заможні купці, ремісники та чиновники. Район отримав назву Застриження, т.я. знаходиться на річкою Стрижень. Будинки та особняки були, переважно, дерев'яні. Але було і декілька виключень, наприклад, неоготичні палаци Глібова та Тарнавського. Про Застриження та його дерев'яні шедеври я дізнався завдяки спільноті "Дерев'яне мереживо Чернігова", представники якого поступово відновлюють дерев'яні будинки Чернігова, чим надають місто його справжнє неповторне обличчя.
55. Чернігів: Єлецький Успенський монастир
56. Чернігів: архітектурний коктейль середмістя. Крім численних неповторних храмів, монастирів та споруд дитинця Чернігів приваблює своєю оригінальними пам’ятками цивільного містобудування, серед яких – дерев'яні та кам'яні особняки місцевих дворян, адміністративні будівлі, помешкання звичайних громадян. Таких споруд у Чернігові багато, і всі вони неповторні.
58. Чернігів: дерев'яні шедеври Ковалівки. Ковалівка розташована прилягає до вулиці Київської та навколишніх вулиць - Гонча, Стуса, Мстиславської. Район почали заселяти у 19 столітті заможні чернігівчани - купці та дворяни. Переважно, вони будували для себе шикарні дерев'яні особняки.
59. Болдині гори у Чернігові: Троїцько-Іллінський монастир та Антонієви печери:
Не скористатися сонячними осінніми вихідними і не зробити коротку мандрівкою - це потім шкодувати весь рік до наступної осені. Ідея з'явилася ввечері у п'ятницю, швидко узгодили її з друзями, швидко склали маршрут. І вже в 7 ранку в суботу почали досліджувати непізнані раніше куточки Київщини у супроводі золотої осені.
60. Томашівка. Тут є палац Хоєцьких початку ХХ століття у стилі модерн та елементами закопанського стилю.
61. Фастів - райцентр Київської області, переважно знайомий українцям крупним залізничним вузлом. На фастівському вокзалі досі стоїть вагон-музей, де підписано Акт Злуки між УНР та ЗУНР. Зараз центр Фастова майже повністю складається з багатоповерхівок і хрущовок. Проте у місті є принаймні декілька цікавих для туриста пам'яток. Головна і найцікавіша пам'ятка Фастова - це римо-католицький костел Воздвиження Святого Хреста. Без перебільшення - це один з найвражаючих римо-католицьких храмів України, побудованих у стилі неоготики. А в західній частині міста на протилежному берез Унави є дерев'яна Покровська церква, побудована у 1780 році.
62. Кожанка: архаїчна дерев'яна Покровська церква 1758 року
63. Буки - це приклад створення новітньої визначної пам'ятки популярного туристичного магніту. Комплекс церкви та відпочинкового комплексу на скелястому березі Роставиці створив директор агропромислової корпорації "Сквира" Іван Суслов.
64. Антонів. Непростим завданням було знайти у селі Антонів серед хащів костел-зикурат початку 19 століття. Він стоїть на пагорбі, а до нього від сільської школи веде дорога, яка заросла і якою давно ніхто не користується. Костел збудований у 1810 році у стилі ампір, як родинна усипальниця власників села Підгорських. На фото він виглядає невеликою капличкою. Хоча насправді ще потужна монументальні споруда.
65. Городище-Пустоварівське. Тут на березі Росі - цілий комплекс млинів кінця ХІХ - початку ХХ століття, зведених власниками Білої Церкви Браницькими. Між ними - автомобільній міст по греблі із шлюзами, та вантовий підвісний місток 1970 року. З нього відкривається найкращий вид на млини і на Рось:
66. Дорогою до Пархомівки - коротка зупинка у селі Тадіївка. Сільська школа розташована у невеликому палаціку, який слугував будинком для челяді колись великого маєтку Червінських.
67. Пархомівка. В селі Пархомівка Білоцерквіського району знаходиться один із самим великих і стильних храмів Київщини - Покровська церква у стилі модерн. Церкву Покрови у Пархомівці спорудили у 1903 - 1906 роках на кошти мецената Віктора Голубева. Розміри храму просто гігантські, як для такого невеликого села. Ескізи для мозаїки та фресок зробив сам Микола Реріх.
68. По дорозі назад заїхали у "Васильківські Карпати", або Бугаївський каньйон, щоб подивитися, як він виглядає восени:
69. Дмитріївка. В 5 кілометрах від Києва - спалена російська техніка, як нагадування про те, що війна в Україні триває. А цього чудового дня могло б і не бути, якби все пішло по-іншому.
70. Дорогожичі: Кирилівська церква з фантастичними розписами!
71. Осінній вечір на горі Дитинка в Києві:
72. Кам'янець-Подільський по дорозі до Чернівців. Панорама Старого міста з Руських Фільварок:
73. Садгора - колишнє єврейське містечко з відновленою історичною синагогою біля Чернівців:
74. У середині листопада знову побував у Чернівцях. Моя родина, яка зараз перебуває у Румунії, приїхала сюди з Сучави, а я до них на зустріч з Києва. Місто змінилося за ті декілька років, які тут не був. Але не припинило бути моїм найулюбленішим з усіх українських міст.
75. Ощадна каса (Sparkasse) - шедевр віденської сецесії у Чернівцях:
76. Чернівці: необароко та зворушливі інтер'єри вулиці Шкільної:
77. Остання подорож цього року - ретро-мандрівка Гайворонською вузькоколійкою на Різдво.
Різдвяне свято з пригодами на Гайворонській вузькоколійці з історичним паровозом ГР-280 нам подарувала Укрзалізниця та її підрозділ, який відповідає за вузьколійні залізниці. Це була не просто поїздка за маршрутом Гайворон - Бершадь - Гайворон, а ціла програма з цікавими екскурсіями, пікніком на березі Південного Бугу, виступами народних колективів, насолодою краєвидами Східного Поділля та можливістю зробити фотосесію та відзняти чудові відосики.
78. Гайворон - столиця українських вузькоколійок:
79. Передбужжя - село на березі Південного Бугу на кордоні Кіровоградської та Вінницької областей:
80. Бершадь - містечко на Східному Поділлі з вузькоколійкою, глинобитною синагогою, костелом та єврейським штетлом:
81. Устя - станція між Бершадю і Гайвороном із старою будівлею вокзалу:
82. Вінниця - остання передноворічна зупинка:
Дорогі мої підписники! Дякую вам за те, що ми разом пережили цей складний рік! У Новому 2023 році бажаю вам лише одного - найшвидшої Перемоги над вічним ворогом! Нехай Москва впаде!
Сподобався пост? Поділись з друзями!