Велика Африканська експедиція. Ч.4: Уганда

частина 1: враження, стереотипи і перше знайомство (Руанда)
частина 2: несподіваний поворот на південь Африки (Замбія, Зімбабве, Ботсвана)
частина 3: омріяна Вірунга (Руанда, Конго-Заїр, Уганда)

В цій частині, нарешті, буде багато цікавих тваринок). Взагалі, Уганда - країна, в якій ми себе почували як вдома. Її навіть можна назвати маленькою африканською копією України. Тут майже все як в нас: гори, річки, села, хатки, дороги. Навіть люди такі самі, лише відрізняються кольором шкіри. Тут починається Нил - найдовша річка у світі, тут - найбільше африканське озеро Вікторія, неймовірно красиві гори і озера, дикі тварини. Тут затишно і комфортно. Виключення становить хіба що столиця країни Кампала - метушливий африканський мурашник. Але і вона по-своєму прекрасна.

З Угандою ми почали знайомство ще в минулій частині розповіді, коли я розповідав про гори Вірунга - найвражаюче місце не лише в Уганді, але й в усій Африці. В цій частині - про Уганду таку, як вона є.

Прокинувшись рано з ранку в Кісоро, ми сіли на автобус до міста Кабале. Приблизно в десятку кілометрів від нього заходиться мальовниче озеро Буньйоньї, яке часто називають найкрасивішим озером Африки. Буньйоньї - одне з найглибших озер Африки. Тут немає крокодилів і бегемотів, а також такої страшної зарази, як шистосома. Тому в озері можна спокійно купатися.

Село Мюко по дорозы до озера:

Озеро Буньйоньї могло би стати туристичною меккою, і може колись нею і стане. А поки що на його берегах будуються декілька будинків відпочинку. Тут є декілька готелів і кемпінгів. Але ми пройшли навколо озера близько 30 кілометрів, і не побачили жодного туриста.

Зате, як завжди, бачили багато діточок з навколишніх сіл, які традиційно приставали до нас і супроводжували по декілька кілометрів, хапаючи нас по черзі за долоні і отримуючи неземне задоволення від того, що не лише побачили білих людей, але й пройшли за руку.

На озері - багато островів, до яких можна доплити орендованим човном. Але ми туди не плавали.

Один з ресторанів на півострові:

Ввечері ми повернулися в Кабале і сіли на нічний автобус Кігалі - Найробі, щод доїхати до міста Джинджа. Автобуси кенійської компанії Modern Coast вважаються одними з найкращими в Африці. Ми взяли собі VIP-місця, щоб виспатися вночі в дорозі (різниця між VIP та звичайними місцями - півдолара). Автобус всю ніч їхав не менше 120 кілометрів на годину, на такій же швидкості обганяв фури прямо перед зустрічним транспортом, розминаючись з ним в долях секунд. Ми мали приїхати в Джинджу в 6 ранку. Замість того, в 4 ранку ми не лише проїхали Джинджу, а опинилися майже перед самим кордоном з Кенією. Помітивши це, ми вийшли в першому ж місті.

Довелося чекати ранку, що поїхати першою матату (маршруткою) в Джинджу. Маршрутка набивалася близько двох годин. Весь цей час зазивала кричав на всю вулицю, закликаючи людей сідати в маршрутку: "Джінджя-Джінджя-Джінджя-Джінджя-Джінджя-Джінджя!", "Джінджя-Йо! Джінджя-Йо! Джінджя-Йо! Джінджя-Йо! Джінджя-Йо! Джінджя-Йо!". Нарешті, близької 7 ранку виїхали в Джинджу.

Джинджа виявилася дуже привабливим містом, зовсім не схожим на африканське. Історична частина міста вся забудована англійськими колоніальними будинками 30-50х років ХХ століття:

Трапляються дуже привабливі англійські вілли:

Є навіть ратуша - величезна рідкість для Африки:

Але найбільша цікавіть Джинджи в тому, що в місті починається річка Нил - найдовша в Африці і світі. Тут вона вирікає з озера Вікторія.

Крокодилів тут немає, зате водяться ось такі симпатичні ящірки:

Ми зупинилися в готелі Brisk Hotel Traingle. Це - найдешевший готель Джинджи і одночасно... найкращий не лише в Джинджі, але з усіх, які траплялися нам в Африці під час подорожі.

З кожного номеру відкривається приголомшливий вид на місце витоку Нила з озера Вікторія. Brisk Hotel Traingle відкритий англійськими колоністами у 1955 році. Вартість номеру - всього 19 дол. (в інших містах нічліжки коштують дорожче). А головне - вперше за тиждень ми згадали, що таке гаряча вода!)

Ввечері ми орендували невеликий човен у місцевих мешканців, щоб покататися по озеру Вікторія і побачити безпосереднє місце, де з нього витікає Нил.

Озеро Вікторія - найбільше в Африці. Купатися тут, на жаль, не можна. Причина та ж сама, що й на озері Ківу - шистосома.

Село на березі Вікторії:

А ось і місце витоку Нилу. До знаку - вода спокійна, це - озеро Вікторія. Після знаку - бурхлива, це вже річка Нил:

На човні і зустріли захід сонця:

Ввечері знову поїли талапію - рибу Великих Африканських озер. Вечеряють в угандійських кафешках в повній темряві. Оскільки як тільки увімкнеш світло - відразу ж налітають хмари мошкари.

Рано з ранку зустріли світанок прямо на балконі нашого готелю:

Поснідавши, поїхали в Кампалу - столицю Уганди. Кампала являє собою суцільну корку, ефективно пересуватися містом можна лише на бода-бода (мототаксі).

В першу чергу ми пішли оглядати Велику мечеть - одну з найвідоміших пам'яток Кампали,яку більшісь знає, як "мечеть Каддафі". Лівійський лідер Муамар Каддафі був великим другом угандійського диктатора-тирана Іді Аміна. Він виділив Уганді велику суму коштів, на які мечеть була побудована. Зводили мечеть 30 років - з 1978 по 2008 рік.

Склепіння мечеті не такі приголомшливі, як в Ірані, але все одно вражають. Інтер'єр мечеті Каддафі поєднує в собі риси арабської, африканської та європейської архітектури.

На мінарет мечеті Каддафі можна піднятися. Для цього треба купити екскурсію при вході на територію мечеті. Вам дадуть гіда, який покаже все цікаве,що ж в мечеті, розкаже її історію та проводить на вершину мінарету. В якості гіда в нас була симпатична дівчинка-мусульманка Фатіма, яка до того ж дуже красиво заспівала для нас сури з Корану.

З мінарету мечеті Каддафі видно всю столицю. Звідси Кампала виглядає доволі привабливо.

Але і звідси можна побачити, що Кампала - це такий собі мурашник з нескінченими корками та типовим африканським трешом.

Перед тим, як ознайомитися з усіма нутрощами Кампали, прогуляємося в одне місце, яке пов'язано із славним минулим Уганди, а точніше з її попередницею - королівством Буганди.

На пагорбі Менго в центрі Кампали зберіглася резиденція королів Буганди - палац Любірі, збудований у 1922 році. Королі Буганди правили там під протекторатом Британії до 1966 року, поки Уганда не стала незалежною республікою.

Від палацу королівська дорога приведе до будівлі Парламенту Буганди:

Поруч з королівським палацом Любірі розташоване озеро Кабака. Тут любили відпочивати бугандійські королі і розважався кривавий диктатор Іді Амін Дада. Зараз тут, у самому центрі столиці, відпочивають корови і містяни.

На відміну від столиць сусідніх держав - Кігалі і Найробі, угандійська столиця Кампала - це справжня Африка з усіма її атрибутами: суцільні корки, натовпи людей, стихійна торгівля і бруд.

Автостанція в Кампалі з тисячами матату:

Водії бода-бода (мото-таксі) чекають на своїх клієнтів:

Найцікавіша будівля в Кампалі - це індуїстський храм.

Не лякайтесь свастик - для східних релігій це нормальна річ. Їх повно в Індії та Ірані.

В Кампалі є і сучасна архітектура, але з присмаком Африки:

На ночівлю ми поїхали в місто Ентеббе, що на березі озера Вікторія. Саме тут знаходиться єдиний міжнародний аеропорт Уганди, звідки на наступний день ми маємо улітати в Найробі. Мальовниче містечко з багатьма природними цікавинками облюбовали і президенти країни: тут знаходиться резиденція Президента Уганди. Набережна озера Вікторія доволі симпатична, але купатися тут не можна - шистосома.

На березі Вікторії є Ботанічний сад з екзотичними рослинами, термітниками і мавпочками. Саме в ботанічному саду в Ентеббе знімали "Тарзана".

В Ентеббе розташований доволі цікавий природоохоронний об'єкт The Uganda Wildlife Conservation Education Centre (Угандійський центр вивчення дикої природи). Він являє собою щось середнє між зоопарком і національним парком. На площі в декілька квадратних кілометрах в умовах, наближених до природних, живуть дикі тварини, колись врятовані з небезпечних умов. Деякі з них були поранені браконьєрами, деякі залишилися без батьків. Як тільки тварити підростають або одужують, їх повертають назад в дику природу.

Тут набагато цікавіше, ніж в зоопарку чи національному парку, оскільки багатьох тваринок можна погодувати, погладити і навіть погратися з ними.

Гратися з гепардом - неймовірне задоволення. Незабаром його мають випустити в дику природу.

Дуже миле кошенятко:

Погодували і погладили білих носорогів: їх в світі залишилося трохи більше двох десятків.

Слонятко Едвард. Йому 1 рік і 3 місця, залишився без батьків в дикій природі. Як тільки підросте, його випустять в один з національних парків Уганди.

Напевно, самй незвичний персонаж парку - китоголов (Shoebill) - великий і надзвичайно розумний птах. Коли бачиш його, з ним треба привітатися, поклонившись йому. Він у відповідь робить те ж саме.

Вінценосний журавель - символ Уганди, розміщений на гербі країни:

Сервал - дика африканська кішка:

Шакал:

Гієна:

Леопард:

Лев і левиця:

Левенятко з мамою:

Шимпанзе:

Мартишок дуже багато як в парку, так і за його межами:

Гриф:

Видри:

Крокодил - справжній))

Бородавники:

Буйволи:

Слон:

В декількох кілометрах на північ від Ентеббе є так зване "Село рептилій" (Reptile Village), де можна побачити багато видів плазунів та земноводних.

Зелена мамба - одна з найнебезпечніших змій світу:

Черепаха злякалася і заховала голову під панцир:

Хамелеон:

Павук:

Варан:

Угандійські гроші - шилінги:

Дуже не хотілося прощатися з Угандою...

Улітаємо в Кенію:

продовження:
частина 5: Погодні аномалії Великої Рифтової долини (Кенія)
частина 6: узбережжя Суахілі