Осінні Татри. Осінні замки.

Золота осінь – моя найулюбленіша пора для подорожей. Короткий світловий день та періодичні дощі з лихвою компенсуються неповторними осінніми краєвидами. Замки, гори і каньйони на жовтогарячому тлі осіннього листя неможливо ні на що проміняти. Саме осіння природа найгарніше доповнює архітектуру. Тому традиційно кожної осені я сьомий рік поспіль відправляюся у подорожі до регіонів, де поєднання золотої осені та середньовічної архітектури досягає свого апогею. Щороку для мене це було Поділля. В минулому році я зрадив йому з Францією, а в цьому році дуже несподівано його місце зайняла Словаччина.

Словаччину і проїжджав двічі транзитом. Попередні враження неї – гори і замки на кожному кроці. І ось минулого тижня мені пощастило не лише познайомитися з країною, а проїхати її зі сходи на захід, подивившись більшість всього цікавого, що тут є. А найцікавіше в Словаччині – це Татри і замки. При цьому замки тут такі, що начебто зійшли зі сторінок казок: справжні, грізні, високі і неприступні.

Такого монументального поєднання природи і середньовіччя я не пам’ятаю:

Річка Орава і Оравський град.

Відвідання Словаччини було несподіваним. Рішення було прийнято буквально за 3 дні до поїздки. Поділля було різко замінено на Татри:

Я обрав 7 найцікавіших замків Словаччини і проклав маршрут саме з урахуванням цього. А замки тут усі, як з казки:

Замок Бойніце.

В Словаччині все дуже дешево. Вартість проїзду поїздами і автобусами, здається, не відрізняється від нашої. Їжа – дешевше. Єдина проблема – не завжди є де поїсти. Країна спляча. У всіх містах і містечках, де я був, магазини і кафешки були зачинені як в будні, так і у вихідні дні. Людей на вулицях – не більше, ніж на нас в глухий райцентрах.

Місто Тренчин.

Замки майже всі зачинені наглухо. Виключенням став лише замок в Старій Любовні:

А замки всі такі, що просто втрачаєш розум:

Тренчинський град.

Замки та їхні руїни у Словаччині на кожному кроці:

Осінні кольори і замки:

Подорож почалася зі східної столиці Словаччини міста Кошице, куди я оперативно дістався з Ужгорода автобусом. До слова буде сказати, що словацькі прикордонники виявилися справжніми душками у порівнянні з польськими. В’їзний штамп отримав швидко без усяких допитів.

Осінній театр в Кошице:

Готика і осінь. Найготичніший костел Східної Європи:

З Кошице поїхав поїздом на захід. Всю дорогу праворуч по ходу поїзда – Високі Татри:

Краєвиди навколо заворожують!

Вже ближче до вечора дістався до містечка Оравський Подзамок. Знаходиться це чарівне місце чи не на краю світу. Щоб дістатися сиди, довелося робити дві пересадки. Не дивно, що мало хто з туристів сюди добирається. Навколо – ні души.

Замок Оравський Град над річкою Оравою – монументальний, наше зійшов з поштівок:

Але, на жаль, зачинений наглухо…

Зупинявся я на дві ночі в місті Жиліна. Звідси найбільш зручно відвідувати найгарніші замки Словаччини. Головна площа осінньої Жиліни. Правий будиночок – ратуша:

Ратуша тут – нестандартна, маленька, іграшкова.

Поруч з Жиліною в містечку Будатин на березі річки Вах стоїть замок Будатинський град:

Береги річки Вах:

Одне з найгарніших міст західної Словаччини – Тренчин. Тут і один з найбільших словацьких замків, і гарний Ринок з ратушею, оригінальної архітектури синагога, і зворушливі краєвиди навколо:

Це – картинка для того, щоб зрозуміти, наскільки гігантським є замок Тренчинський град:

Синагога думками відправляє чи то до Болгарії, чи то до Істанбулу:

Правда, схоже на Поділля?

Барви осені вражають на кожному кроці:

Той же самий Тренчин, але в дощову погоду:

Замок Бойніце вразив чи не найбільше, навіть незважаючи на свою подекуди бутафорську реставрацію:

Міська брама Бойніце в осінньому полум’ї:

Дуже довгий шлях довелося подолати ще до одного завітного місця – Старої Любовні. Автобуси сюди ходять з міста Попрад – центру туристичної інфраструктури Високих Татр. Залізнична станція тут так і називається – Попрад-Татри. І дійсно, Татри тут видно звідусіль:

Попрад незважаючи на свою туристичну сутність, виявився в плані інфраструктури неприйнятним. Інтенсивні пошуки хоч якоїсь крапки з їжею в околицях вокзалів успіхом не увінчалися. В Стару Любовню я поїхав голодним. За те, насолодженим Високими Татрами:

Окреме слово – про транспорт в Словаччині. Він такий самий безтолковий, я і в нас. Приміські поїзди на автобуси начебто і підігнані від розклади поїздів далекого сполучення. Але поїзди завжди запізнюються, проте приміські поїзди і автобуси їх не чекають, відправляючись вчасно. Таким чином, плануючи собі маршрут заздалегідь, ти стикаєшся з обставинами, які явно не на твою користь. Ці обставини збільшують термін добирання до потрібного об’єкту, і, відповідно, зменшують час для його огляду. Таким здалеку виглядає замок поблизу Старої Любовні:

Але, від автобусної зупинки до замку – близько 3 кілометрів вгору, а це – близько 40 додаткових хвилин часу на добирання туди, і стільки ж часу – назад. Автобуси до замку дійсно ходять, але «как-то по-дыбильному»: автобус з Попрада в Стару Любовню приходить в 10:05, а єдиний ранковий автобус до замку відправляється… 09:55. Коротше, все для людей, бля… Проте замок вражає своїми розмірами. Панорама з трьох горизонтальних кадрів:

Силует осіннього замку в Старій Любовні:

Вид з замку на етнічне словацьке село:

Вид з замку на Татри:

Дерев’яні костели – гордість Словаччини. Справжній дерев’яний вдалося побачити лише один:

Ще один: не справжній, але найзнаменитіших з усіх дерев’яних костелів знаходиться в місті Кежмарок. Дерев’яним тут лишився лише інтер’єр. Він дійсно фантастично вражаючий, але знімати в середині не можна…

По дорозі зі Старої Любовні до Кежмарока зупинився ненадовго в селі Стражки, де оглянув місцевий замок:

Крім того, в Стражках є старий стримано-готичний костел 14 століття і оборонна башта поруч з ним:

Остання моя зупинка в Словаччині – місто Кежмарок, історичний центр якого включений до ЮНЕСКО. І є за що:

Ратуша в Кежмароку – єдина канонічна ратуша, що зустрілася мені в Словаччині:

Замок у Кежмароку, звичайно, не такий монументальний, як Тренчинський і Оравський гради, але вартий, щоб його подивитися зовні:

Що там всередині – сказати важко. Як і всі замки, цей також був зачинений:

І на завершення, трохи практичних деталей. Маршрут був таким: - поїзд Київ - Ужгород (автобус) - Ужгорож – Кошице (автобус) - Кошице – Ружомберок (поїзд) – Дольний Кубін (автобус) – Оравський Подзамок (автобус) - Оравський Подзамок – Краловани – Жиліна (приміські поїзди) - Жиліна – Будатин – Жиліна (міський автобус) - Жиліна – Тренчин (поїзд) - Тренчін – Прієвідза – Бойніце (автобус) - Бойніце – Прієвідза – Жиліна (автобус) - Жиліна – Попрад (поїзд) – Стара Любовня (автобус) - Стара Любовня – Стражки – Кежмарок (автобус) - Кежмарок – Попрад (рельсовий автобус) – Кошице (поїзд) – Чьєрна-над-Тисою (приміський поїзд) – Чоп (приміський поїзд) - Чоп – Київ (поїзд) Бюджет поїздки: - поїзд Київ – Ужгород – 10 євро; - поїзд Чоп – Київ – 12 євро; - автобус Ужгород – Кошице – 8 євро; - 2 ночі в готелі в Жиліні – 27 євро; - проїзд по Словаччині – близько 40 євро; - харчування – близько 25 євро. Всього – близько 120 євро. А задоволення – на всі 1200 :)