Andy Travel Club

Цей путівник - 12 продуманих маршрутів на 2–3 дні від автора з 15-річним польовим досвідом. Готові плани по днях: чіткі зупинки, найкращі оглядові місця, короткі пішохідні прогулянки, підказки, де розпочинати прогулянку і як переходити між локаціями. Замість хаосу окремих місць ви отримуєте послідовні маршрути від старту до фінішу. У кожному - зрозумілий порядок зупинок, перевірені точки доступу, короткі пішохідні кола біля ключових локацій, орієнтири для навігації та поради, де саме буде вау-панорама. Не витрачаючи тижні на збирання інформації по форумах і випадкових статтях, ви відкриваєте один файл – і маєте готовий маршрут.

Відвідати Кам’янець-Подільський узимку було моєю давньою мрією. У цьому місті я був десятки разів - у різні роки, в різні пори сезону, з різними настроями і планами. Кам’янець для мене давно не “точка на карті”, а місце, куди повертаєшся, бо воно щоразу показує новий бік. Але взимку - ніколи. І саме це “ніколи” сиділо десь глибоко: наче я бачив місто багато разів, але одну його важливу грань так і не відкрив.

Доступ одразу після оплати • відкривається на телефоні і ноутбуці Карти Західного Поділля до путівника Набір карт для подорожі без хаотичного пошуку: всі точки 12 маршрутів + заклади (їжа/кава/ночівля) по маршрутах. Відкрив - бачиш, що поруч - і рухаєшся логічно. 149 грн Набір карт (2 карти)

Ще один складний рік, який став роком переусвідомлення усього, що було в моєму житті до цього. Втрат було багато, але досягнень - не менше.  Якщо брати кількість подорожей цього року, то їх була мінімальна кількість. Проте нові міста і локації, які відкрив у році, що минає, були справді феєричними, незабутніми, які ще довго буду згадувати. 

У Турильче варто з’їхати з головної траси заради одного місця - костелу, який уміє здивувати навіть тоді, коли здається, що на Борщівщині уже “все бачив”. Навколо вистачає сіл зі старими римо-католицькими храмами, але саме тут він найбільш виразний - більший, ніж очікуєш від села на сім сотень душ, і величніший, ніж може передати будь-яке фото. Це той випадок, коли кадр показує камінь, а враження - масштаб і відчуття простору.

Як досліджувати нові міста: Секрети ефективного туриста!

У селі Грушка, що біля Бакоти, в родинному маєтку Токаржевських-Карашевичів відкрився виставковий простір і галерея подністровських скринь у межах проєкту «Бакота і культура. Скриня спадщини». Відкриття відбулося 21 жовтня і зібрало понад вісімдесят людей - добрий знак для села, де культура стає осередком спільноти. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

Щоби зрозуміти Чернівці, варто починати не з парадних фасадів навколо ратуші та вулиці Ольги Кобилянської, а з долішньої низини між пагорбами, ближче до залізничного вокзалу - там, де зійшлися дороги і води і народилися перші квартали. Між Фонтанною площею, Старим Ринком і Турецькою криницею, на перехресті сьогоднішніх Шолом-Алейхема, Сагайдачного, Гагаріна та вулиці Синагоги, постало єврейське серце міста - Юденштадт, або штетл. Не ґетто, а відкритий, щільний світ божниць і хедерів, крамничок-«склепів» і заїздів, де будні гешефту змінював святковий ритм шабату.

Село Хогілаг у Трансільванії майже зливається з містечком Думбревень (Dumbrăveni). Я заїхав сюди радше з цікавості - і дуже швидко зрозумів, що зробив правильно: центр невеликий, але насичений архітектурою різних епох - від ренесансного замку до барокового храму та міських кам’яниць австро-угорського часу.

Після завершення свого знайомства з Бухарестом я вирушив до аеропорту. Для мене це був справжній момент радості - знову побачити літаки, як вони піднімаються в небо, відчути передзлітне хвилювання і згадати давно забуте відчуття, коли ти не просто мандруєш, а летиш. Мій переліт до Варшави був коротким, але подарував ту саму "авіаційну магію", за якою я так скучив за роки вимушеного приземлення. У польській столиці мене чекала нічна пересадка: наступного ранку мав виліт у Гельсінкі.

На наступний день перебуванння в Клужі мені захотілося ще глибше зануритися в Трансільванію - не просто гуляти її вулицями, а доторкнутись до її коренів. Я виїхав за місто, на західну околицю Клужа - до Парку етнографічного «Ромулус Вуя», першого в Румунії музею просто неба, заснованого 1929 року як відкрита секція Музею етнографії Трансільванії, що існує з 1922-го. Свою назву парк отримав на честь етнографа Ромулуса Вуї; сам скансен виріс на пагорбах біля лісу Хоя, на природній межі міста і давнього сільського світу. 

Рухаючись у бік Сібіу, на горизонті виринув знайомий для цих країв силует - стрімкий шпиль оборонної церкви. Зацікавлений, я звернув із дороги і опинився у селі з мелодійною назвою Хогілаг (Hoghilag). Виявилося, що це невелике, але багате на історію поселення, яке зберегло типову атмосферу саксонської Трансільванії.