Andy Travel Club

Моє знайомство з Волинським Поліссям влітку 2024 року розпочалося з Любешова - невеликого, але глибоко автентичного містечка, розташованого лише за кілька кілометрів від українсько-білоруського кордону. Як і в багатьох подорожах провінційною Україною, сюди я добирався звичним способом - міжміським автобусом із Ковеля. Але того ранку, у базарний день, транспорт був забитий вщерть, і про комфорт у дорозі довелося забути.

Перебуваючи в будь-якому місті України, я завжди прагну зафіксувати на фотографіях місцеву синагогу для своєї колекції. Це не дивно, адже Україна є домом для найбільшої кількості єврейських божниць в Європі — більше, ніж в будь-якій іншій країні цього континенту. Багато століть наша земля була притулком для єврейських громад, особливо коли в інших частинах Європи ставали все більш небезпечними і неприязними для них умовами. З часів середньовіччя, коли євреї стикаються з численними переслідуваннями, Україна стала важливим культурним і релігійним центром для євреїв, де вони могли знайти безпеку та підтримку.

Дослідивши давню столицю Урарту та будинок Ванської кішки біля міста Ван на березі однойменного озера, ми поїхали дивитися найфотогенічнішу локацію на озері Ван - острів Ахтамар. Острів славиться середньовічним пам'ятником вірменської архітектури - кафедральною церквою Святого Хреста, яка дуже красиво виглядає на фоні озера та засніжених гір.

Вже понад 15 років маю добру традицію підсумовувати все добре, що було цього року, а також усі місця, які відвідав у році, що минає. Цього року це робити трохи сумно, бо це - перший рік з 2004 року, коли я ні разу не подорожував закордон. І, мабуть, так і буде далі, поки не закінчиться війна.  Але, як завжди, цього року багато подорожував по Україні. І, незважаючи на те, що об'їздив її уздовж і поперек, все одно знайшов купу нових цікавих місць.

Підбиваючи підсумки 2024 року виявив, що нічого не розповів про свою подорож до Львова влітку цього року. Вона була пов'язана із проведенням зустрічі мандрівників всесвітної спільноти мандрівників NomadMania, представником якої я є в Україні. І, звичайно, витратив декілька днів на пронгулянку улюбленими куточками Львова. Костел монастиря кармеліток у стилі бароко, 17 століття:

У 20-х числах жовтня традиційно відвідали Поділля. Цього разу - з маленькою компанією з Харкова. Маршрут був набагато насиченішим, ніж у минулі роки: південь Тернопільської і Хмельницької областей та Чернівецька. Пощастило з погодою, чудовими заходами сонця та морозними світанками. А ось з осінніми кольорами - не дуже. Хоча у попередні роки на початку 20-х чисел жовтня усе було яскраво жовте, цього разу золота осінь лише починалася.

У жовтні 2024 року вперше побував у цьому куточку Карпат - у Ворохті та Буковелі. Наш візит прийшовся на період "золотої осені". Саме в цей час карпатські краєвиди, як на мене, найбільш заворожують. Наперед скажу, що Ворохта дуже спообалася, в Буковель - ні. Єдине що там вразило, це фантастичні види на гори з навколишніх вершин. Зранку прибули до Ворохти поїздом з Києва. Прогноз обіцяв гарну погоду без дощів. Майже так і було.

Регіон цей знаходить у східній частині Чернівецької області уздовж течії Дністра. Це фактично на протилежному березі Дністра від відомого регіону Хмельниччини, який протягає від Кам'янця до Бакоти.  Ми відвідали 3 локації: 1. Місце впадіння річок Сурша і Сари-Лунга у Дністер. 2. Шишкові Горби: високі скелі біля села Нагоряни. 3. Скелі Вітру біля села Комарів.

Чани, або гарячі купелі на свіжому повітрі, є однією із найбільш популярних розваг під час зимового відпочинку на природі. Відпочивальників приваблюють яскраві відчуття, пов'язані із контрастним перепадом температур, мальовничими краєвидами та ароматами хвої. Особливо яскравим цей досвід є взимку, коли довкола лежить сніг, а розпарювання в чані ви чергуєте із зануренням у бочку, наповнену крижаною водою. Будиночки в Карпатах для відпочинку встановлюють невеликі чани просто у себе на терасі, щоб ви могли розслабитися не покидаючи території.

У неділю 15 вересня побував на Чернігівському Поліссі у міжріччі річок Дніпра і Десни. Ця велика територія вважається Міжрічинським регіональним ландшафтним парком. А його куточок поблизу села Отрохи, який ми відвідали, зветься Міжрічинською Пущею. 

Голігради стали найбільшою несподіванкою подорожі Тернопіллям навесні 2024 року. Раніше я ніколи тут не був. Але я шукав якесь нове місце для спостереженням за заходом сонця. І вибір впав на Голігради. Краєвид і захід сонця були просто фантастичні!

Ковель - Любешів - Сваловичі - річка Прип'ять - озеро Нобель - Люб'язь - Заріка