Чернівецька область

ХОТИН (11 тис. мешканців) – найстаріше місто Чернівецької області, яке нещодавно відсвяткувало своє 1000-ліття. Тоді, у Х – ХІ століттях хотинські землі входили до складу Київської Русі, а з другої половини ХІІ століття – до Галицького (пізніше – Галицько-Волинського) князівства. Скоріш за все саме у той час і були зведені перші дерев’яні укріплення на високому березі Дністра, які й заклали основу для майбутньої слави Хотина, як міста-фортеці. Щодо походження назви міста, то існують дві різні версії. За першою з них назва походить від легендарного дакійського вождя на ім’я Котизон. Друга версія більше подобається гостям та мешканцям міста:...

ВИЖНИЦЯ – невелике прикарпатське містечко з населенням всього у 5 тисяч мешканців. Але дивовижна краса навколишніх гір та лісів, стрімкого Черемошу у поєднанні з оригінальною архітектурою австрійських часів робить її справжньою перлиною прикарпатської частини Буковини. Одна з перших згадок про місто датується 1158 роком. За правління князя Ярослава Осмомисла тут було побудовано фортецю Городок-на-Черемоші. Навколо фортеці стояло дві вежі, на яких чергували вартові. У 1259 році фортецю зруйнували монголо-татарське військо під керівництвом Бурундая, і з двох веж залишилася лише одна. За однією з легенд, ця вежа й дала назву поселенню – «...

Сучасний розвиток комунікацій дозволяє нам обирати, яким саме чином дістатися того чи іншого міста. Літаком – швидко, але дорого. Автобусом – дешевше і простіше, але довше. Власним авто – набагато краще: незалежність від розкладів громадського транспорту та можливість подивитися більше. Та немає більш приємного способу прибути в буковинську столицю, ніж потягом поїздом. Чому так? Бо перше враження – воно завжди найсильніше. Конструктивістський аеропорт, чи традиційна для більшості міст безлика будівля автовокзалу, чи стандартні совкові багатоповерхівки навряд чи когось вразять. А ось модерновий Двірець – справа зовсім інша. «Двірцями»...

Працюючи заступником Міністра інфраструктури, в одлну з субот 2014 року мені випала нагода відкрити маршрут нового поїзду Чернівці - Київ. Починаючи з 7 червня 2014 року, поїзд Чернівці-Київ курсує за зміненим маршрутом. Його шлях відтепер пролягає територією Молдови, завдяки чому час руху поїзда між столицею Буковини та Києвом вдалося скоротити більш ніж на півтори години. За словами заступника Міністра інфраструктури Андрія Бондаренка, завдяки цьому поїзду Чернівці стають ближчими до Києва на півтори години, а Київ – до Чернівців. «Завдяки збільшенню кількості вагонів ми сподіваємось, що у більшої кількості киян з’явиться можливість...

Від центру Садгори прямуємо вулицею Степана Галицького. На роздоріжжі біля пам’ятника беремо праворуч і проїхавши декілька сот метрів вулицею Стефаника на повертаємо ліворуч до присілку ДОЛІШНІ ШЕРІВЦІ. Ще декілька десятиріч тому це було окреме село, а сьогодні – частина Садгірського району Чернівців. У Долішніх Шерівцях по вул. Квітковського знаходиться одна з п’ятьох збережених в сучасних Чернівцях дерев’яних церков – Свято-Спиридонівська. Церква є пам’яткою архітектури місцевого значення, побудована у 1715 році і є прикладом традиційного для Буковини безкупольного дерев’яного храму так званого «хатнього» типу. Забігаючи вперед скажу, що...

Нутрощі Чернівців – це те, що найбільше відрізняє їх від усіх інших міст України. Такі колоритні дворики з розписами стель, вітражами, візерунками на плитах, фігурним оформленням сходів можна побачити лише в Чернівцях. Вони, звичайно, є і у Львові, і в Одесі, але таких, як в Чернівцях немає ніде! Не вірите, переконайтесь самі! Дворик на Herrengasse (вул. О.Кобилянської, 22). Ця кам’яниця разом із шикарним внутрішнім двориком належала родині крайового президента Буковини принца Конрада фон Гогенлое Шіллінгсфюрста, що обіймав цю посаду з початку ХХ століття і до розвалу Австро-Угорської імперії. Господар гарно облаштував свій маєток: двір...

Відвідувати Чернівці - це завжди свято. Особливо, коли не був там більше року. З кожним разом переконуєшся, що Czernowitz - найкраще місто у світі! Почнемо з вокзалу. Синагогенгассе: Площа Турецької криниці: Гаупштрассе. Ратуша - Дім полковника - Костел Св. Духа: Шифа (Будинок-корабель): Ратуша: Ощадна каса з майоліковим панно: Матільденгофф (Пассаж): Палац Юстицій (Будинок з левами): Єзуїтський костел Серця Ісуса: Вулиця Руська. Церква Успіння Богородиці: Миколаївська (п'яна) церква:   В цій частині – панорами Чернівців з Винної гори, Резиденція, Театральна пл., Герренгассе і район старих вілл. Панорама міста з Винної...

Вчора взагалі виявився день сюрпризів. Мало того, що безкоштовно попали на територію, непомітно побродили по залах і по саду, ще й несподівано знайшли таємний хід на дах Резиденції. Сходи, що ведуть на дах: На горищі: Так зблизу виглядає черепиця: Мармурова зала зверху (можна попасти зі сходів на дах):

Завершуємо нашу мандрівкою Буковиною в одному на наймолодших міст України – НОВОДНІСТРОВСЬКУ (10,4 тис мешканців). Початком його історії можна вважати 1973 рік, коли Міністерством енергетики СРСР було прийнято рішення про створення Дністровського гідровузла. Тут, на стику трьох західних областей України: Хмельницької, Вінницької, Чернівецької та Молдавської республіки розпочалося будівництво важливого для держави енергетичного об`єкту – каскаду з трьох гідроелектростанцій, загальна потужність яких має скласти 2,9 тис. МВт. Першу з них вже запущено. Наближається до завершення будівництво найбільшої в Європі гідроаккумулюючої електростанції,...

Останнє село буковинське село, з яким вас познайомлю, називається ЛОМАЧИНЦІ (перша згадка – 1650 рік, 2,1 тис мешканців). У 1760 році молдавський господар дарує Ломачинці разом з навколишніми селам бояринові Іордані Крупенському. У володінні Крупенських село перебувало до Першої світової війни. З цією родиною пов’язано декілька пам’яток, що збереглися до наших днів. У ХІХ столітті поміщик Григорій Крупенський встановив на території свого маєтку в селі скульптури двох левів. Маєток не зберігся, а левів нещодавно повернуто з Сокирян, де вони прикрашали вхід до кафе «Мрія», до Ломачинців. Поки що леви стоять перед будинком сільської ради, але в...

Змушений констатувати, що місто СОКИРЯНИ (9,9 тис. мешканців), нажаль, є найНЕцікавішим райцентром Чернівецької області. Перша згадка про поселення датується 1666 роком, а сама його назва овіяна легендами про «сокирян» чи «сокиринців» - людей, які рятуючись від турецького поневолення, прийшли у дністровські ліси. Втікачі почали розчищати хащі і ставити хати взруб. Робили це за допомогою сокири. Стук сокир було чутно задалеко, і ті, хто його чув, казали: «Це сокиринці поселення будують». Щоправда, до 1944 році поселення носило трохи іншу назву – Секуряни. До Першої світової Секуряни мали статус волосного центру Хотинського повіту. Ось як...

Назва села БІЛОУСІВКА (перша згадка – 1447 рік, 3 тис. мешканців), ймовірно, походить від першого власника села – феодала з українським прізвищем Білоус, який отримав поселення у власність відповідно до грамоти молдавського господаря. Але існує більш романтична легенда щодо назви села. Кажуть, що на місці сьогоднішнього центру села стояла гора, на якій росли високі ялини й сосни. Одного разу вітер заніс березове насіннячко, яке проросло в щілині однієї з кам’яних брил. Так, березки виростали одна за одною, поки не утворили великий лісовий масив, що простягався аж до сусіднього Коболчина. Людям, що проїжджали повз лісок, білокорі березки...