Райська Бразилія в пандемію: Ріо, Ігуасу та нічне життя

Попередня стаття
Статуя Христа в Ріо-де-Жанейро: як відвідати і не розчаруватися

ТОП-10 найяскравіших вражень від Бразилії

Пройшло декілька місяців, як ми повернулися, ейфорія спала, ми входимо в нормальне життя. Це була не проста подорож, де іноді за щастям на наших обличчях не було помітно складнощів, випробувань і справжніх пригод. З перших хвилин в нас все йшло не за планом. Тим не менш, ми виконали програму на всі 120%! Ось що вразило найбільше:

1. Політ над Ріо на гелікоптері. Коли Статуя Христа в 20 метрах під тобою, а ще нижче - багатомільйонне місто, ти відчуваєш себе володарем світу.

2. Велич і міць водоспадів Ігуасу. Дівчата, що об'їхали не один десяток країн, казали що нічого грандіозніше у світі не бачили.

3. Скеля Педра-ду-Телеграфо, де ти вісиш над прірвою над океаном. І не вірте тим, хто каже, що це легко!

4. Якраві шоу запальних латиноамериканських танців і музики. Попри карантин ми їх знайшли!

5. Фавели - там де влада і поліція поза законом, де крім наркобаронів живуть добрі люди, до яких колись завітали Майкл Джексон і Джо Байден.

6. Круїз затокою Гуанабара, Ісус і Цукрова Голова на заході сонця, смажене чураско з коктейлями на яхті.

7. Річка серед мангрових лісів, що кишить крокодилами, а на берегу якої відпочивають капібари.

8. Різнокольорові будиночки і графіті райончику Педра-ду-Сал та старих квартальчиків Ріо.

9. Запальні нічні танці в Лапі на пляжі Копакабана з нашим намаганням влаштувати собі Карнавал, який цього року не відбувся.

10. Наша команда мандрівників, яку я для себе назвав "Командою мрії". Без драйвових дівчат (і не лише дівчат), які були "двигунами пригод", в нас вийшла б звичайна чергова мандрівка Тому дякую усіх, хто приєднався і був частиною цих яскравих пригод! І особливо тим, кому ще зараз доводиться поправляти своє здоров'я після непростих випробувань.

 

Магазин в'єтнамок і бібліотека замість sunset-круїзу на яхті з коктейлями і чураско

Перший день нашої подорожі в Бразилію ледь не перекреслив все. Все задумане мною було на грані провалу. В перший вечір після прильоту в нас запланований круїз на яхті на заході сонця затокою Гуанабара та вечеря-знайомство з коктейлями і смаженням чураско прямо на борту.

І ось, за півтори години до початку капітан пише, що насувається шторм і виходити в море не можна. Уявіть собі мій стан: наш перший день в Ріо, люди летіли півтори доби у місто своєї мрії, вже уявляли себе на цій яхті на фоні Статуї Ісуса в останніх променях сонця і тут таке! Що мені казати людям? Що не лише сьогодні, а й наближчі 2 тижні за прогнозом у Ріо суцільні дощі?

В мене була всього година, щоб виправити ситуацію. На той момент я взагалі нікого не знав в Ріо, крім двох дівчат-екскурсоводок Альони і Даші, з якими познайомився за пару днів до подорожі. Набрав Дашу, російськомовного гіда, яка диживе в Ріо. Вона сказала, що за годину буде в готелі і ми щось придумаємо. Хоча їхати Даші до центру Ріо було близько години. За цю годину Даша не лише була в нашому готелі, а й знайшла водія з мікроавтобусом.

Єдине місце, куди в той вечір ми могли потрапити в Ріо - це була королівська бібліотека. До її закриття залишалося менше години. І ми туди потрапили! Це взагалі була перша атракція в Ріо-де-Жанейро, яку побачили мої туристи. Шикарні інтер'єри бібліотеки з красиво розставленими книжками склали на всіх яскраві враження і ми забули, що в нас мав бути який там круїз. Але більше 20 хвилин в бібліотеці робити немає чого...

 

Коли ми вийшли на вулицю, там вже був суцільний потоп. Коли проїхали пару кварталів, то вулиці взагалі перетворилися на ріки і люди ходили по пояс у воді. Що ж нам робити далі? Даша каже:

- Поїхали в магазин в'єтнамок!

- Даша, які в'єтнамки? Ми перший день в місті мрії усіх моїх мандрівників!

- Поїхали, дівчата оцінять!

І вона не помилилась! Всі стіни і стелі триповерхового магазину на Іпанемі були завішані десятками тисяч різнокольорових в'єтнамок! Пройшла година, а дівчат ніяк не можливо було відірвати від магазину.

- А хочете справжньої бразильської кави? - запитала Даша.

І за декілька хвилин ми вже були в богемній кав'ярні на Іпанемі, де варять найкращу в Ріо каву! В той вечір нам ще вдалося прогулятися по набережній в Іпанемі і побувати на вечірньому пляжі.

А вечір знайомство у нас відбулося у культовому ресторані, в якому Антоніу Карлус Жобін написав знамениту пісню "The Girl from Ipanema".

На цьому все не закінчилось. З дівчатами ми пішли гуляти по нічному Ріо, завітавши в район Лапа, де вирує нічне життя, на сходи Селарона та порожній район Сентро.

Усі наші плани на наступні 3 дні також зруйнувала погода... Але ми все одно виконали нашу програму на 120% і встигнули побачити те, на що навіть я не розраховував. Напевно, наша подорож не була б такою яскравою, а наша команда - такою драйвовою, якби все б йшло за планом!

 

Сходи Селарона - фотогенічна локація в Ріо, створена з тисяч різнокольорових плиток з малюнками.

Це місце для фотосесій створив у самому центрі Ріо бідний чилійський художник Хорхе Селарон. У 1980 році він оселився у будиночку біля сходів, де продавав свої дивні картини з вагітними жінками.

На отримані гроші він купував плиточки і розмальовував їх, викладуючи ними сходи. Коли його їдея набула популярності, плитки Селарону почали привозити туристи звідусіль.

Він працював щодня весь світловий день 23 роки. Колись він сказав, що закінчить облаштування сходів в останнній день свого життя. Так і сталося: 10 січня 2013 року Селарон заклав останню плитку сходів. І у той же день його знайшли мертвим на сходах, яким він присвятив своє життя...

А Сходи Селарона стали символом номер-2 в Ріо після Статуї Ісуса. Подивитися на них приїжджають мільйони туристів. Як розумієте самі, людей тут не реально багато. Зробити фото на сходах без людей майже нереально. Сходи мають 215 сходинок і висоту 125 метрів. Вони з'єднують 2 центральних райони Ріо - Лапа і Санта-Тереза.

 

Статуя Христа в Ріо зараз і рік тому: що змінилося?

Звичайно, що Covid вніс свої корективи у подорожі. Ще рік тому для того, щоб побачити популярні світові шедеври, доводилося прикладати неабиякі зусилля і навіть битися за право сфотографуватися. А тепер - дивись, роби селфі, ніхто тобі не заважає.

Минулого року для того, щоб зробити фото на фоні Христа, ми їхали першим поїздом на гору Корковадо. У нас були заздалегідь придбані квитки, але все одно довелося рано вставати і займати чергу на паровозік. А коли заїхали на гору, доводилося бігти до статую, щоб зробити фото.

Через 5 хвилин після цього ні про які фото на фоні Христа навіть думати не можна було. Весь майданчик перед Ісусом заповнився людьми. А зараз нас навпаки чекав мікроавтобус, щоб довезти до Статую. Роби фото донесхочу! З прапором, без прапора, з витягнутими як у Христа руками або без них.

Зараз ми цього не цінимо, і думаємо, як важко подорожувати під час Covid. Але пройде рік-два, и ми зрозуміємо, що це були найкращі часи для подорожей! Пройде зовсім трохи часу, коли ти приїдеш на інший кінець світу, щоб сфотографуватися зі Статуєю Христа Спасителя або на фоні водоспадів Ігуасу. Але не зможеш цього зробити, бо перед тобою буде 100000-ні натовпи таких самих бажаючих!

Отже, користуйтесь моментом! Саме зараз - найкращий час, щоб подорожувати!

 

Цукрова Голова - найкращий оглядовий майданчик Ріо-де-Жанейро

Звичайно, якщо пощастить з погодою. Нам не дуже щастило, але ми встигли побачити Ріо з усіх ракурсів до того, як почалася традиційна тропічна злива. Щоправда, за пару днів погода налагодилася, і 8 днів нас супроводжувало сонечко. Тоді ми встигли побувати на десятку майданчиків, звідки видно панораму Ріо. Але Цукрова Голова - найкращий з них.

Майже все місто видно на 360 градусів: статуя Христа, Сентро, Копакабана, фавели, аеропорт і навколишні гори.

На Цукрову Голову треба підніматися двома фунікулерами з району Урка. Вартість квитка - близько 20$. Але воно варто того!

 

 

Арраял-ду-Кабу: незаплановані розваги замість запланованого пляжного відпочинку

Є таке райське містечко в 160 км на схід від Ріо, яке називають "Бразильськими Карибами". Зелений мис, оточений з трьох боків океаном, порізаний бухтами з пляжами з кришталево чистою водою і білим пісочком - так пишуть про Арраял-ду-Кабу.

Ми поїхали туди, щоб поплавати через мальовничих бухт і покупатися на пляжах з бірюзовою водичкою. Ми вже звикли до того, що у Бразилії всі наші плани йдуть лісом із-за погоди. І сьогоднішній день не став виключенням.

Щойно ми приїхали в місто і сіли в шхуну, небо почорніло і почався шторм. Але нам вдалося висадитися на одному з пляжів. Щоправда, з пригодами, які б ми ні за що б не хотіли повторити.

Та попри те, що доля щодня намагається ставити палки в колеса нашому активному відпочинку, ми тримаємося і щодня придумаємо незаплановані розваги.

 

Цього дня ми побачили:

- різнобарвні симпатичні будиночки в Арраял-ду-Кабу

- мальовничі гроти і скелі величезні хвилі

- мулаток, які приговорили літровий віскі на причалі

- запальні вуличні танці гарячих бразильських красунь пофотографувалися з красивими афробразилками.

 

Що буде завтра - боялися навіть думати. Але знали, що точно не те, що ми запланували.

 

Трохи Ріо без статуї Христа і Копакабани

Одного дня ми прогулялися центральним районом Ріо-де-Жанейро. Це Ріо, до якого не звикли. Він контрастний, сучасний, яскравий. Звідси не хочеться їхати. Здається, що навіть якщо тут жити, життя не вистачить, щоб його дослідити.

Сучасний район Сентро:

 

Муніципальний театр і парламент:

 

Кав'ярня Коломбо, в якій ще з кінця ХІХ століття - найсмачніша кава і тістечка:

 

Старий припортовий район:

 

Церква Ла Канделарія:

 

Графіті Ріо: вони заслуговують того, щоб їм приділити цілий день! Тим більш, що в Ріо вони не просто гігантські, а й концептуальні і несуть глибокий соціальний зміст. Найцікавіші з них були помічені у наступних місцях:

- Олімпійський бульвар неподалік від порту;

- райончик Педра-ду-Сал (теж у портовому районі);

- Лапа - центральний район Ріо біля акведука Каріока.

 

Найулюбленіший райончик Ріо - Педра-ду-Сал

Ми випадково відкрили його під час нашої минулої подорожі Південною Америкою. Під час нашої прогулянки Ріо ми вирішили завітати в один стрьомний райончик неподалік від порту. Вже дуже приваблювали фотки різнокольорових будиночків на гугл картах.

Перші емоції були просто WAW! Навіть молодики позаду нас з криками "грінго" не смутили нашу маленьку групу. Хоча одна учасниця групи згадала: "Я не пам'ятаю, грінго, але моя вчителька казала, що якщо біла людина чує це слово в країнах Латинської Америки, то краще брати ноги в руки і тікати". Але маленька екскурсія фавелами пройшла позитивно. Навіть незважаючи на те, що на зворотньому шляху нас накрила шалена злива. Але ж попереду був Карнавал!

А цього разу пішли туди цілеспрямовано разом з гідом Альоною. Вона показала нам ще більше мальовничих куточків Педра-ду-Сал. Цей - один з найстаріших районів Ріо-де-Жанейро.

 

Його називають "Маленькою Африкою". Знаменита бразильська самба зародилася тут, серед різнокольорових будиночків.

 

Зазвичай тут проходять яскраві багатолюдні шоу з латиноамериканською музикою і танцями. Але сьогодні ми тут були зовсім одні.

 

Сусідня фавела Провіденсія - одна з найнебезпечніших, до речі:

 

Копакабана: не лише пляж, а й найбільший концертний майданчик в Південний Америці

Елтон Джон, The Rolling Stones, Ленні Кравітц та Род Стюарт збирали тут до 4 млн. слухачів одночасно. Але сьогодні Копакабана - це найвідоміший пляж в Ріо-де-Жанейро і один з престижних районів міста.

Ті, хто шукає лагідних пляжів, відразу кажу, що Копакабана - це не для вас. Тут немає ідеальної чистоти. І хвилі тут величезні. Мабуть, найбільші, які я колись зустрічав на пляжах. Навіть якщо заходиш в воду на 3 метри, хвиля тебе накриває з головою.

Але атмосфера відкритого океану, довгого піщаного пляжу, сучасних будинків позаду та крутих гір по боках створює щасливу картинку раю.

 

Нічне життя Ріо-де-Жанейро в умовах пандемії: нелегальні дискотеки, танці на вулицях, жива музика і самба на Копакабані та імпровізація Карнавалу

Цього разу в мене зібралася така група мандрівників, що без нічного життя обійтися було неможливо. Офіційно всі клуби, дискотеки та живі шоу заборонені і закриті. Тому довелося думати.

Перший вечір була розвідка, яка показала: нічне життя в Ріо існує навіть зараз. В центральному районі Лапа попри заборону відкриті десятки дискотек. А на вулицях Лапи народ виносить колонки і просто собі танцює, попиваючи місцевий коктейль капірінья.

Що ми кожного вечора робили в Ріо, можна подивитися на відео:

На пляжі Копакабана в кафешках - жива музика, яка потім переходить у запальні танці. Але нам і цього було мало. Оскільки Карнавал в Ріо цього року відмінили, ми вирішили влаштувати свій: взяли колонку, поїхали на Копакабану та зробили запальну вечірку прямо на березі океану під хіти Карнавалу.

В Ріо народ поводить себе так, начебто пандемії не існує. А тому треба бути обережним, носити маски і берегти себе.

 

Інстаграмна скеля Педра-ду-Телеграфо: не все так просто і безпечно, як показували в "Орел і решка"

Це в нас знову було не за програмою. Але інстаграмні дівчата з нашої інстаграмної наполягли на тому, щоб прокинутися в 4 ранку і поїхати на знамениту інстаграмну скелю у штаті Ріо-де-Жанейро. У одних фото на скелі над прірвою викликают жах, а деякі вважають їх підробкою: немов в метрі під скелею - земля. Правда десь посередині.

Трекінг до скелі Педра ду Телеграфо починається в поселенні Барра де Гуаратіба в 65 км від Ріо. Дістатися сюди краще на таксі: дякувати Богу, в Ріо воно дешевше, ніж громадський транспорт. Достатньо крутий підйом вгору складає близько 2 км і долається трохи більше, ніж за годину.

Коли опиняєшся біля скелі, розумієш, що полізе туди не кожний. З одного боку скелі - дійсно прірва. Особисто в мене колінки трусилися, коли я піднімався на неї і позував для фото. Які, до речі, не дуже вдавалися.

Виправив ситуацію місцевий фотограф. Щодня від в 8 ранку піднімається на скелю і робить за 10 реалів (менше 2$) по три фотографії усім охочим. Він розповідає, як безпечно залізти і злізти, як прийняти правильні пози для фото.

Навколо скелі - фантастичні пляжі без жодної людини! Відтепер включаю Педро-ду-Телеграфо в обов'язкову програму подорожі у Бразилію. Наступна, до речі, відбудеться вже у наприкінці вересня!

 

Поселення Барра де Гуаратіба, звідки починається трекінг на Педра-ду-Телеграфо:

 

 

Трамвайчик Санта-Терезу та оглядовий майданчик Донна Марта

Першим рейсом історичного трамваю ми вирушили з самого центру Ріо на верхину пагорба, де лежить колись елітний район Санта-Тереза. Трамвайчик спочатку їде вузенькими центральними вуличками, а з його вікон відкриваються красиві панорами Ріо.

Другу частину свого шляху трамвай долає серед вілл кінця ХІХ - початку ХХ століття. Вілли доволі симпатичні, але більшість з них перебуває у занедбаному стані.

З кінцевої зупинки трамваю ми крізь фавели поїхали на черговий оглядовий майданчик Донна Марта. В Ріо багато таких вью-поїнтів, але Донна Марта - особливий: звідси відно і статую Христа, і Цукрову Голову, і центр, і фавели.

 

 

Крокодили, капібари та пляжі Барра-де-Тіжука

З Донна Марти ми поїхали на південь Ріо в найсучасніший район Барра-де Тіжука. Його часто називають "Бразильським Майямі" завдяки сучасним багатоповерхівкам і чистому й прозорому океану.

Поруч з район є майже дика сільська місцевість. На березі річки є поселення з одноповерховими будиночками, які разом з річкою створюють відчуття, що ніби знаходишся в Амазонії.

Ми сіли в човен і поїхали кататися звивистим руслом річки. За поселенням почалися мангрові ліси. А далі на берегах ми побачили купу крокодилів!

 

А ще далі побачили, як на березі річки відпочивають капібари

 

Обідати приїхали на пляж Барра-де-Тіжука. Це - найприємнійший пляж в Ріо, і ми в цьому переконалися. Тут нереально чиста і прозора водичка і чудовий білий пісочок.

А ввечері, як завжди, пішли гуляти. На цей раз це був престижний район Леблон.

Нічний Леблон і фавела Росінья:

 

 

Sunset-круїз на яхті затокою Гуанабара біля Ріо: він все ж такі відбувся!

Щоправда, лише з 4 спроби.Але це був найкращий вечір в Ріо-де-Жанейро!

Була чудова погода, і сонечко, що сідало, освітлювало м'якими золотими променями статую Христа, Цукрову Голову, міський пейзаж Ріо і сусіднього Нітероя.

 

Весь вечір на яхті нам готували холодні коктейлі і смажили традиційне бразильське чураско з декількох видів м'яса.

Дівчата зробили класнючі фотосесії на заході сонця, а ми насолоджувалися чудовими краєвидами Ріо і навколишніх гір.

 

 

Політ над Христом Спасителем

Момент, якого найбільше чекала вся наша група. Ці враження словами не описати. Навіть якщо в Ріо нічого крім польоту на гелікоптері в нас не було, то напевно все одно б усі вважали, що виконали обов'язково програму по Ріо-де-Жанейро.

 

Політ триває 12 хвилин. Він починається в районі Лагоа. Гелікоптер пролітає над навколишніми горами, фавелами, пляжами Леблон, Копакабана та Іпанема. Добре видно центр міста і Цукрову Голову. Але кульмінація - це обліт з усіх боків статуї Христа у безпосередній близькості від неї.

 

 

Там, де влада і поліція поза законом, але тут були Майкл Джексон і Джо Байден

В останній наш день в Ріо ми відвідали фавелу Санта-Марта. Взагалі, в Ріо близько 2000 фавел, тобто житлових масивів самовільної забудови.

Влада і поліція не втручається у справи фавел. Тут править кримінальний авторитет - барон. В нього є своя армія. До речі, чисельність подібних приватних армій складає 1/3 регулярної армії, тобто близько 70 тис. Вони, крім фавел, контроюють прикордонні території. Особливо в Амазонії, там де проходить потужний наркотрафік.

 

Фотографувати людей у фавелах не можна. Багато з них знаходиться в розшуку. Поліція періодично проглядає соцмережі гостей фавел за хештегами і таким чином вираховує тих, хто ховається від закону. Іноземців в фавелах ніхто не чипає. Максимум можуть забрати телефон, щоб видалити фотки людей, яких сфоткав турист. Телефон, звичайно, повернуть назад.

 

Єдина небезпека фавел - перестрілки, які періодично в них трапляються. Так з'ясовують між собою відносини кримінальні угрупування. Куля може випадково вбити людину, і це буває досить часто. Іноді кулі долітають навіть до будинків у сусідніх районах. Коли війнушки у фавелах переходять межу, туди вводять війська і починається справжнє месиво. Найбільш небезпечними є північні (горизонтальні) фавели в районі міжнародного аеропорту.

 

Південні (вертикальні) фавели більш менш безпечні. Вони лежать на схилах гір між туристичними районами Копакабана, Іпанема, Леблон, Сентро. Санта-Марта - одна з таких фавел.

 

У 1996 році Майкл Джексон знімав тут свій кліп They Don't Care About Us. Він приземлився на гелікоптері на спортмайданчику і станцював разом з місцевими мешканцями. Нещодавно тут установити пам'ятник королю поп-музики.

 

Ми знову на водоспадах Ігуасу!

Якщо ти бачив Ігуасу, тебе вже важко чимось здивувати в житті. Рік тому, коли я вперше повіз групу в Південну Америку и ми потрапили на Ігуасу, я сказав, що обов'язково привезу сюди через рік ще одну групу. Так і сталося. Дівчата сказали, що це - найдивовижніше, що вони бачили у своєму житті. Згоден з ними!

 

Минулого року, щоб зробити фотки, нам доводилися пробиратися через тисячні натовпи і буквально битися за можливість вибрати ракурс. Сьогодні все не так. На водоспадах - одиниці людей. І можна насолоджуватися одним з семи чудес світу як влізе і скільки влізе.

 

Якщо в Аргентині водоспади можна відчути, знаходячись поруч з ними, то з бразильського боку їх краще роздивлятися. Види на водоспади та емоції від них тут набагато потужніші. Але для повного уявлення водоспади Ігуасу треба роздивлятися з обох країн. Як з бразильського, так і з аргентинського боку можна політати над водоспадами на гелікоптері та поплавати на човні під самими водоспадами.

 

Ще один безперечний плюс на користь Бразилії: поруч з водоспадами є чудовий Парк птахів Aves, де у великих вольєрах у дощовому тропічному лісі живуть десятки видів екзотичних птахів.

 

Екзотичні птахи Бразилії в парку Parque Das Aves

Після водоспадів цього року знову пощастило побувати у пташиному раю біля водоспадів Ігуасу. Привів сюди свою групу, щоб показати туканів, ара, різних папуг. А заодно, крокодилів, черепах і метеликів. Біля входу до національного парку, в якому розташовані водоспади Ігуасу, є ще одна локація, де відчуваєш справжню Бразилію.

Це не якійсь звичайний зоопарк. Тут, величезних вольєрах серед тропічного лісу вільно літають та гуляють тукани, ара та інші дивовижні птахи.

 

Парк створила у 1994 році родина Dennis та Anna Croukamp, щоб рятувати рідких птахів від торговців-нелегалів. Сюди забирали хворих і поранених птахів і в буквальному сенсі слова ставили їх на ноги.

Птахи абсолютно не бояться людей і до них можна наближатися на мінімальну відстань. Мабуть, це місце, в яке ніколи не набридне ходити. Тому знову хочу сюди знову!

 

Ввечері поїхали гуляти в місто Фоз-ду-Ігуасу. Нічого особливо привабливого в місті немає. Як і сусідній парагвайський Сьюдад-дель-Есте, Фоз-ду-Ігуасу - місто прикордонників і контрабандистів. Єдине що, воно набагато цивілізованіше за свого сусіда.

 

В кінці прогулянки знайшли чудовий гріль-ресторан, де відбувався імпровізований концерт.

 

 

Скупатися у водоспадах Ігуасу і поплавати гірською річкою

Наступного дня в нас було трохи екстриму. Ми поїхали на екскурсію, яка називається Macuco Safari. Ось як це виглядало:

1. Паровозік везе 20 хвилин через тропічний ліс, повний дичини, птахів і комарів.

2. На бразильському березі річки Ігуасу всі пересідають у човен.

3.Човен пливе гірською річкою, яка є кордоном Бразилії і Аргентини, до водоспадів Ігуасу.

4. Човен долає пороги, під час яких його підкидує і він б'ється об воду.

5. Підпливаємо від самі водопади. З цього ракурсу вони вражають навіть більше, ніж з оглядових майданчиків.

5. Човен на пару хвилин запливає під струї водоспаду.

У більшості наших ця пригода викликала неймовірний захват, у деяких - страх. Якщо чесно, мені теж було трохи страшнувато. Але побувати на водоспадах Ігуасу і не скупатися в них, це все одно, що бути в Ріо, і не побачити статую Христа.

 

Парагвай: дічь посеред бразильсько-аргентинського раю

Якщо в нас вже Бразилія пішла не за планом, то треба йти до кінця. За день до цього несподівано вирішили всією групою відвідати ще одну країну - Парагвай.

В Парагвай потрібний ПЛР-тест. Повернутися з Парагваю в Бразилію - також ПЛР-тест. Але завдяки спеціально розробленій операції жодних тестів ми не здавали і жодних контролів не проходили.

 

Парагвайське місто Сьюдад-дель-Есте - це треш, дічь і занурення у справжні нетрі Латинської Америки. Це - місто контрабандистів, тіньовий бюджет якого становить 5 бюджетів країни.

Місто вважається столицею шопінгу Південної Америки. Але шопінг тут - найгірший, який доводилося бачити. Контрабандне китайське (не виключено, що більшість - підробка) коштує більше, ніж брендові речі в київських бутіках.

 

Чи варто взагалі їхати в Сьюдад-дель-Есте, якщо ви все ж таки прилетіли на водоспади Ігуасу? Так, варто! І ось для чого:

1. Побачити латиноамериканське життя (це безпечно).

2. Прийти в шок від нагромадження електричних проводів на стовпах.

3. Подивитися на різнокольорові міські автобуси.

4. Скуштувати смачну традиційну їду в місцевій забігайлівці.

5. Просто відмітитися в новій країні - Парагваї.

6. Зрозуміти, що твоя країна прекрасна, особливо в плані шопінгу.

 

 

Кордон 3 держав: Бразилії, Аргентини, і Парагваю

Це місце всього в декількох кілометрів від найвражаючих у світі водоспадів Ігуасу. Тут річка Ігуасу у величку ріку Парана. Місце злиття двох річок - це і є місце, де зустрічаються 3 латиноамериканські країни.

Минулого року ми дивилися на це знакове місце з боку Аргентини, цього року - з боку Бразилії. І обидва рази їздили на парагвайську сторону. З боку Аргентини - світлові музикальні фонтани, прикордонний стовп та безкоштовний вхід. З боку Бразилії - вхід 7$, споруджені архітектурні декорації та яскраве вечірнє шоу. А ще - черга довжиною в 30 хвилин (навіть в карантин!) за можливість сфотографувалися на фоні знака-вказіаника 3 країн. З боку Парагваю немає нічого.

 

Цього разу ми не залишилися на шоу, бо в останній вечір я знайшов яскраве латиноамериканське музичне і танцювальне шоу у Фоз-ду-Ігуасу, яке обіцяв своїм мандрівникам ще у перший день перебування в Бразилії.

 

Шоу самби і прощання з Бразилією

Таке шоу ми мали відвідати ще на початку нашої подорожі в Ріо-де-Жанейро. Але карантин перебив усі плани: усі шоу в місті відмінили. Ми вже домовились, що я поверну людям гроші, адже вартість шоу була включенау програму. Всі 11 днів подорожі я не втрачав надію, що ми все ж таки побачимо справжнє латиноамериканське шоу. Так і відбулося! Я відшукав -зірковий ресторан у Фоз-ду-Ігуасу, де по п'ятницях проводяться справжні свята самби, капоейри та інших латиноамериканських танців.

Спочатку була дуже насичана вечеря з м'ясом, морепродуктами та різними екзотичними смаколиками. А потім були 2 години музики і танців усіх народів Латинської Америки від Мексики до Чилі.

 

Це був останній наш вечір у Бразилії. Дуже символічно, что таке шоу відбулося саме цього вечора!

Було важко розставатися, але мені здалося, що усі були щасливі. Бо ми витягли з Бразилії все найцікавіше, що можна було витягнути! 

Наступна подорож у Бразилію відбудеться у наприкінці вересня 2021 року. Програму дивіться тут: https://andy-travel.com.ua/tour/brazil-2021

Попередня стаття
Статуя Христа в Ріо-де-Жанейро: як відвідати і не розчаруватися