Південна Америка від Антарктики до джунглів. Частина 3: Чилійська Патагонія

Частина 3: Чилійська Патагонія. Пуерто Наталес і національний парк Torres del Paine

Частина 1: Вогняна Земля. Як виглядає Край Світу?

Частина 2: Аргентинська Патагонія. Льодовик Періто-Морено і Фітцрой

 
Отримавши неймовірні враження від Анд і льодовиків у Аргентинській Патагонії, ми на 4 дні відправилися в Чилі.
 

Нагадаю, що за 23 дні ми групою з 11 українських мандрівників відвідали 7 країн і подолали відстань, що майже дорівнює довжині Екватора. Ми перетнули Південну Америку від Антарктики до тропічних джунглів Бразилії. Ми дослідили самий край світу - Вогняну Землю з її незайманою арктичною природою, спостерігаючи за пінгвінами і морськими левами. Ми ловили веселки у неперевершених водоспадах Ігуасу, завітали в непопулярні Уругвай і Парагвай, побували на двох карнавалах - в Ріо-де-Жанейро та Монтевідео. 
 
Але вершиною вражень та відчуттів стала Патагонія - дивовижний край з льодовиками, лагунами, гуанако, кондорами і Андами - скельними горами дивовижних форм! Сьогодні про другу її частину. Вона знаходиться в Чилі.

 

Для чого їхати в Чилі? Чи достатньо Аргентини?

Дві Патагонії не лише розділяє кордон. Там різні гірські масиви, дуже відрізняються пейзажі. Разюче відрізняються навіть міста, сервіс і ціни. Але сувора природа, бездонні озера, сині льодовики, рівнини-пампаси та неприступні гори супроводжували нас і в Аргентині, і в Чилі.
 
В Чилійську Патагонію їхати треба обов'язково. Хоча б заради того, щоб піднятися до трьох веж Торрес, що виринають з під хмар та тлі бірюзової лагуни. Заради того, щоб побачити "Роги" Los Cuernos" - монументальні вершини гори, які з різних ракурсів переслідують нас. А ще - щоб зустрітися з напівміфічною твариною Мілодоном, познайомитися з чилійським способом життя, атмосферою її містечок та кухнею.
 
Нам не так пощастило у Чилі із сонячною погодою, як це було в Аргентині. Але ми побачили все, що планували і про що мріяли. Навпаки, хмари, що чіплялися за гори, і сильний вітер підсилювати відчуття, що ми - у суворій Патагонії майже не краю світу.
 
 
 

Як дістатися?

Місто Ель-Калафате - центр Аргентинської Патагонії. Пуерто-Наталес - Чилійської Патагонії. Між ними - 5,5 годин переїзду автобусом. Автобуси у цій частині Південної Америки - швидкі, комфортні і з панорамними вікнами. Рейси з Ель-Калафате виконує автобусна компанія COOTRA. Відправлення - в 7:30 ранку. Вартість на початок 2020 року - 32$.
 
Також до Пуерто-Наталеса декілька раз на день літають рейси зі столиці Чилі Сантьяго. Їх обслуговують авіакомпанії LATAM і SKY. Середня вартість в один кінець в сезон - 130 - 160$. Якщо брати за декілька місяців наперед, то може пощастити взяти акційні квитки за 88$.
 
Усі цікавинки Чилійської Патагонії розташувалися у Національному парку Torres del Paine. Туди з Пуерто-Наталеса близько 2 годин їзди. Краще взяти одноденну екскурсію (або декілька екскурсій) з Пуерто-Наталеса в національний парк. Вони різноманітні: тур оглядовими майданчиками, трекінги до башт Торрес, водні прогулянки, поїздки до льодовика. Такі екскурсії доступні і з аргентинського Ель-Калафате. Але зважайте, що дорога в один кінець займе від 5 годин.
 
При перетині кордону відчувається різниця між двома країнами. З боку Аргентини до кордону веде грунтовка. З боку Чилі - чудовий асфальт. Кордон проходиться швидко. Віза не потрібна. Але треба заповнити міграційку і зберігати її до кінця перебування в Чилі. І головне - не везти з собою жодних продуктів харчування. Нам довелося перед КПП з'їсти всі банани і ковбасу.
 
Ну що, привіт, Чилі!
 
 
 

Пуерто-Наталес - "остання надія"

Подорож Чилійською майже завжди починається з містечка Пуерто-Наталес. Він лежить на березі довгого і вузького фіорду Última Esperanza, що в перекладі з іспанського означає "остання надія". Так його назвав капітан експедиції Хуан Фернандес Ладрільеро у далекому 1577 році. Він довго шукав у лабіринтах численних тихоокеанських фіордів прохід до Магелланової протоки або Атлантичного океану. Але, так і не знайшов, бо його не існує...
 
Місто і протоку оточують Патагонські Анди. Їх добре видно з набережної. Набережну прикрашають декілька інсталяцій. Monumento al viento - футуристична скульптура у вигляді пари, яка злітає в небо. Monumento de la Mano - пам'ятник у вигляді пальців, що виринають з під землі.
 
 
Мол Muelle Historico - це багато дерев'яних паль, що в декілька рядів віддаляються далеко у води фіорду. Вони усі обліплені бакланами. Здалеку вони навіть схожі на пінгвінів. А біля берегу плавають білі лебеді з чорними шиями. На набережній відчувається, що ти - на краю світу.
 
 
Але варто зануритися у саме містечко, то відразу ж починаєш відчувати, що ти зовсім не в Південній Америці. Будиночки викладають так, ніби ми десь у Швеції чи в Ісландії
 
 
Церква Paroquia Maria Auxiliadora - теж у типово північному стилі. Вона - одна в місті, її видно майже звідусіль у Пуерто-Наталесі.
 
 
Вражає місцева кухня. І не лише тому, що вона смачна. Наприклад, учасник нашої групи Олександр замовив м'ясне блюдо за 11 доларів. Він спочатку їв його сам. Потім до нього доєдналися інші учасники нашої експедиції. В підсумку і вони не подужали. Довелося забирати залишки в готель. Там ми їх доїдали на вечері і на сніданку наступного ранку.
 
 

В гості до Мілодона у печеру

Напівміфічна тварина Мілодон - це такий символ Пуерто-Наталеса і його околиць. Пам'ятників Мілодону в місті я побачив два, і ще один - за межами міста. Що ж це за такий загадковий звір?
 
Клаптик шкіри раніше невідомої тварини виявив у печері біля Пуерто-Наталеса дослідник Герман Еберхард у 1896 році. Виявилося, що це - лінивець гігантських розмірів. Він вимер близько 10 тис. років тому. 
 
 
Тварину назвали Мілодон. Чилійці вирішили зробити з нього бренд: почали ставити йому пам'ятки і назвали на честь його печеру. Вона знаходиться в 24 кілометрах на північ від Пуерто-Наталеса. В печеру по дорозі завозять туристів, яких везуть в національний парк Torres del Paine. За вхід беруть по 8000 песо (близько 10 дол.). Сторінка печери: https://www.conaf.cl/parques/monumento-natural-cueva-del-milodon/
 
Сама печера невелика - глибина лише 200 метрів. Але висока - 30 метрів. Вона наче накрита високим дахом. Мене і моїх туристів вона не вразила. Дивитися немає на що. Просто вдало створений бренд, включений в маршрути, який дає туризму Чилі додатковий заробіток. 
 
 
А ось краєвиди навколо варті того щоб тут зупинитися. Дуже класний ландшафт з фіордом Última Esperanza і Андами на задньому фоні.
 
 
 

Національний парк Torres del Paine

Химерні вершини Патагонії можна побачити на рекламних буклетах і обкладинках книг у всьому світі. Три башти Торрес і знамениті "Роги" та тлі лагун - це все тут, у національниму парку Torres del Paine. Він розташований в регіоні Магальянес і Чилійська Антарктика на півдні континенту Південна Америка. Південніше - Вогняна Земля і Антарктида.
 
Насправді, дивовижні гори Торрес-дель-Пайне - це не Анди, як вважають туристи. Це - окремий гірський масив біля Анд. Він називається Кордильєра-дель-Пайне. Його піки мають висоту від 2600 до 2850 метрів.
 
 

Яка тут погода і коли їхати?

Клімат Патагонії, як і сусідньої Вогняної Землі, непередбачуваний. Коли в нас зима, в них - літо. Але навіть у літній період з грудня по лютий ви в один день можете відчути на собі всі 4 пори року. Ще вчора, у Аргентинській Патагонії ми ходили у футболках. Було сонце і +25. А сьогодні в Чилі небо затягнуте хмарами, падає дощ, дує сильний вітер і +10.
 
Буває таке, що приїжджаєш до Патагонії, щоб побачити красу гір, а вони затягнути хмарами. Нам так пощастило, що усі вершини було видно. Лише іноді їх закривали хмари. Але так буває не завжди. Тому подорож до Патагонії краще планувати на триваліший термін. Треба мати в запасі пару днів, щоб підстрахуватися від поганої погоди.
 
 
Теплий одяг, що не промокає, і добре трекінгове взуття - це те, що обов'язковий треба мати із собою у Патагонії. Тут ви можете подивитися чек-лист: Що треба брати із собою в Патагонію.
 
 
 

Як побачити все цікаве в парку?

Для початку варто ознайомитися з головними цікавинками парку, маршрутами і умовами перебування на сайті національного парку Torres del Paine. Вхідний квиток в парк на 3 дні коштує на лютий 2020 року 25000 песо, що більше 30 доларів. Їх неможливо придбати онлайн. Лише за готівку при в'їзді в парк і лише чилійськими песо.
 
Найращий спосіб побути наодинці з природою Патагонії - це відправитися у один з піших маршрутів. Є одноденні маршрути, наприклад до вершин Торрес. Є маршрути на декілька днів. Найпопулярніший з них - це W-trek, розрахований на 5-6 днів. Більш довгий трек називається "El Circuito" і триває 9 днів. Докладно всі нюанси трекінгу в Torres del Paine описали на своєму сайті PhotoTravel Павло і Ольга з Дніпра.
 
 
Якщо ж ви або звикли до комфорту, або не маєте достатньо часу, ви також можете побачити парк у всій красі. Для цього достатньо зупинитися у Пуерто-Наталесі і  взяти одноденні екскурсії в Torres del Paine. Ми брали 2 таких екскурсії на весь день:
 
1. Автобусна екскурсія на цілий день найкращими мірадорами (оглядовими майданчиками) Torres del Paine.
2. Трекінг до вершин Торрес у супроводі інструкторів.
 
Перша екскурсія коштувала 65$, друга - 118$. Агенцій у Пуерто-Наталесі, які надають так послуги, багато. Достатньо погуглити. Ціни у всіх особливо не відрізняються.
 
 
Що ж ми побачили протягом двох днів перебування у парку?
 
 

1. Mirador Grey

Після того, як ми відвідали печеру Мілодона, ми зупинилися на першому мірадорі. Мірадорами у Південній Америці називають оглядові майданчики. Він знаходиться на високому березі озера Lago del Torro. Це - одне з найбільших озер у парку. 
 
Тут ми вперше побачили гірський масив Кордильєра-дель-Пайне. Але були трохи засмучені: знамениті "Роги" були затягнуті хмарами. Але хвилювалися ми дарма: далі розпогодилося і гори стало добре видно. 
 
 
 

2. Лагуна Грей і царство льоду

Автобус зупиняються на березі гірської річки. Ми переходимо її до крихкому містку. Робити це треба дуже обережно: на місточку може одночасно знаходитися не більше двох людей.
 
 
Пройшовши крізь лісок, ми вийшли на беріг лагуни Грей (Lago de Grey) з темним вулканічним пісочком. В нас була ціла година часу, щоб побродити по берегу і насолодитися красотами. А їх було багато.
 
 
Вдалі було добре видно льодовик Grey:
 
​​
 
В озері плавали великі глиби льоду, а на протилежному березі з під хмар потрохи виринали Кордильєри.
 
​​
 
Цим далі ми йшли на схід, тим виразніші ставали плаваючи крижанки.
 
​​​
 
Ми влаштували собі невеликі фотосесії.
 
​​​
 
А коли ще залишалося трохи часу, вирішили поробити фото-експерименти з крижинками.
 
​​​​
 
 
 

3. Los Cuernos - знамениті роги

"Роги" - один з найбільш фотогенічних об'єктів Чилійської Патагонії. Вони здається непідступними. Такі незвичні форми рогів сталим можливі завдяки руху льодовиків та силі вітрів.
 
​​​​
 
 
 

4. Озеро Пехое - види на мільйон!

З усіх локацій парку ця мені сподобалася найбільше. Зі скелястого берегу озера Пехое (Lago Pehoe) відкривається найкращі види на "Роги" і сусідні кордильєри. На той час хмари над горами розвіялися і лише доповнювали дивовижну картину патагонських пейзажів.
 
​​​​​
 
 
Дивіться, який тут колір води!
 
​​​​​
 
 
Коли вже надивилися на красоти, перейшли до фотосесії. Іноді фантазіям не було меж
 
​​​​​
 
 

5. Водоспад Сальто-Гранде

У півкілометрі на північ розташований найільший водоспад парку - Salto Grande. Залишаємо авто мікроавтобус на стоянці і робимо кілометровий трекінг до водоспаду. По дорозі насолоджуємося видами на озеро Пехое і Торреси.
 
​​​​​
 
Водоспад Сальто-Гранде утворився на річці Пайне. Висота його каскадів складає 65 метрів. Біла водоспаду дують шалені вітри!
 
​​​​​​
 
 
 

6. Шведське озеро у Південній Америці

Наступна зупинка - озеро Норденскьольд (Lago Nordenskjöld) з панорамним майданчиком з видами на Кордильєра-дель-Пайне. Озеро назвали на честь шведа Отто Норденшельда, який відкрив озеро на початку минулого століття.
 
​​​​​​
 
На березі озера гуляють гуанако і фламінго, а зверху літають кондори.
 
​​​​​​
 
Наприкінці другого тижня нашої експедиції ми згадали, що у Андрія є із собою червоно-чорний прапор. І зробили групове фото з ним.
 
 
Знамениті башти Торрес - завтра ми до них підемо.
 
​​​​​​​
 
 
 

7. Трекінг до башт Торрес

Las Torres - три гранітні вежі, від який національний парк Torres del Paine отримав свою назву. Це - найбільш культове місце Чилійської Патагонії. До них можна дістатися пішки і повернутися у той же день. І сьогодні ми це зробимо.
 
Зупиняємося на в'їзді в національний парк на березі лагуни Амарго і бачимо перед собою Торреси. Погода не дуже радує. Невже ми сьогодні до них дійдемо? Часто мандрівникам, які пройшли нелегкий шлях, не вдається побачити три вершини? Чи пощастить нам сьогодні?
 
​​​​​​​
 
Трекінг починається біля готелю «Hosteria Las Torres». Перед тим - інструктаж. Людей ведуть до Торресів невеликими групками у супроводі місцевих провідників. З собою не рекомендують брати нічого, крім води та продовольчого пайку. Йти в один кінець - близько 10 кілометрів. Загальний перепад висоти складає 800 метрів. Насправді, набагато більше, про протягом шлях доведеться декілька разів спускатися і знову підніматися, відновлюючи висоту.
 
​​​​​​​​
 
Більша частина шляху - це неспішні підйоми і спуски. Спочатку стежка пару кілометрів піднімається до верху і виходить на високий беріг річки Асенсіо. Далі спускається в долину річки. Тут на туристів чекає невеликий відпочинок на території кемпінгу Refugio Chileno. Це - майже півшляху до Торресів. Можна перекусити, сходити в туалет і набрати води.
 
Далі - знову неспішний підйом вверх по течії річки. По дорозі трапляються водоспади. Хоча краєвиди навколо - так собі. Це якщо порівнювати з трекінгом до лагуни Де Лос Трес та Фітцрою в Аргентинській Патагонії. Там просто відкриваєш рота через кожні 10 метрів. 
 
​​​​​​​​
 
Останній кілометр - найскладніший. Це - суцільний крутий підйом доверху серед величезних каменюк. Але якщо ви пройдете це випробування і ще пощастить з погодою, ви будете неймовірно щасливим!
 
 
 

8. Башти Торрес - головна картинка Чилійської Патагонії

І ось, ми на місці! На березі невеликої лагуни, над якою нависають три башти Las Torres. Всю дорогу ми дуже переймалися, що башти не буде видно. Погода у той день була не найкращою. Але нам,як завжди, пощастило! Адже ви пам'ятати, що на початку подорожі нас благословив сам Папа Римський у Ватикані? Башти було видно не ідеально, але в цілому добре. 
 
​​​​​​​​
 
Башти Торрес давно є символом Чилійської Патагонії. Три гранітні скелі мають висоту від 2600 до 2850 метрів. Вони трохи нагадують вершини Тре Чіме ді Лаваредо у Доломітових Альпах. Але в будь-якому разі, вид Торреси - один з найзахоплюючих видів у всьому світі!
 
​​​​​​​​​
 
Пообідавши на березі лагуни, ми влаштували чергову фотосесію. 
 
​​​​​​​​​​
 
Шлях назад зайняв так само 4 години. Це тому що спускатися тут так само важко, як і підніматися. І то того ж спуски тут чергуються з підйомами. 
 
Стомлені і щасливі пізно ввечері ми повернулися до Пуерто-Нателесу. Завтра нам летіти в іншу частину Південної Америки, де спека замінить нам холодні патагонські вітри, а замість неприступних гір і холодних лагун на нас чекають карнавали, джунглі і водоспади.
 
 
 
Підписуйтесь на новини сайту і не пропустіть продовження!

.

Сподобалася Патагонія? Хочеш побачити її своїми очима? Наприкінці листопада я організовую чергову подорож до Патагонії та Вогняної Землі. Заходь на сторінку, залишай контакти і готуйся стати одним з тих, хто підкорив край світу!
 
 

Наші мандрівники про цю подорож:

 

Андрій, директор муніципального підприємства, Черкаси

Це була неймовірна поїздка до Латинської Америки. Я з Андрієм подорожую вдруге. Перший раз з ним поїхав до Центральної Африки.  Це була моя перша поїздка закордон та ще й в таке екзотичне і небезпечне місце. Але знаючи де був Андрій і скільки країн проїхав, страху зовсім не було. Другу ж мрію, а саме Патагонію побачив теж за його допомоги. Умови проживання були дуже, ну дуже хороші. Програма поїздки була дуже цікавою та насиченою, і різноманітною. Не було такого місця де не хотілося б зупинитися і понасолоджуватись природою. Хотілось постійно фотографувати і знімати відео.  Привіз багато емоцій та багацько неймовірних фотографій на згадку. Природа на стільки неймовірна і нереальна, що багато друзів, яким під час подорожі скидав фото, казали що це не реальне і такого не може бути. Хоч і не люблю робити селфі, але щоб доказати, що справді то не фотошоп, приходилось робити. Поїздка супер, організація супер, чекаю наступних подорожей!

Ольвія, дизайнер, Донецьк:

На самому початку відгуку хочу подякувати Андрію за чудову і незабутню поїздку!!! З нетерпінням чекаю твої нові тури!!!
Наскільки легше подорожувати, коли ти не займаєшся сам підбором перельотів, стиоквок, готелів. Це реальний відпочинок. Спочатку планувала здійснити цю подорож самостійно, але у мене виходило дорожче. Окремо хочу відзначити постійний контакт Андрія з туристами, уважне і дбайливе ставлення ще задовго до самої подорожі. Це, однозначно, імпонує!! Жодної претензії до якості готелів (а їх було 9 !!!!), перельотів (незліченна кількість, навіть не порахую), трансферів!
Це просто гігантська організаторська робота!
Ну а тепер про Патагонію) Це одне з місць на Землі, обов'язкових для відвідання. Нереально красива природа, приголомшливі пейзажі, унікальний місцевий колорит!! Це подорож - справжнє перезавантаження для мозку!
Дивіться фото і збирайтеся у мандрівку!!!

Олександр і Олена, підприємці, Хмельницький:

Ця подорож нас надзвичайно вразила! Ми відвідали досі незнані країни, різноманітні по суті, квітучі, самобутні, з веселими, доброзичливими мешканцями. Ненадовго занурилися у життя дивовижних міст - Буенос-Айреса, Ушуайї, Монтевідео, Ріо-де-Жанейро, познайомилися з їх, відмінним від нашого, буттям та архітектурою. Піднялися на захмарні вершини патагонських Андів, ступили на віковічні льдовики Патагонії і доплили майже на край Світу, у фьорди та поселення, де побачили фантастичні краєвиди цнотливої, недоторканої Природи! Величезна подяка Андрію за незабутні враження, що ми отримали завдяки організованій ним мандрівці. Маю надію на те що й надалі братимемо участь у емоційно та інформаційно приголомшливих подорожах, організованих Andy Travel Club!

Андрій, комерційний директор DozoR Україна, Житомир:

Маю велике бажання, щоб людина, яка буде читати мій відгук переконалася в тому, що на Вогняну Землю та Патагонію, однозначно варто їхати. Відверто, подорож до Латинської Америки не була першою в переліку мрій де я би хотів побувати але тепер розумію, що дуже помилявся. Незабутня подорож в 23 дні, яка наповнена неймовірними враженнями і пригодами. Вся подорож була спланована так, що наступного дня ти отримуєш ще більше вражень, ніж в попередній. Такій собі МММ. Подорож з абсолютно різних локацій. Не встиг ти осягнути побачені простори і природу Краю Землі, як змінюється локація і усвідомлюєш, що піднімаєшся схилом, навколо казковий ліс з тваринами, які на тебе дивляться з не меншою цікавістю ніж ти на них. Ось вона вершина! Відкривається краєвид, який собі навіть уявити не міг, коли дивився на хребет з підніжжя. На вершині гори озера та водоспади, ти фотографуєш і не віриш, що фото справжнє. І ось наступний день, нові враження від картинки стіни величних льодовиків, а ти п’єш віскі з льодом якому 100000 років. Задаєш собі питання, невже це зі мною і я справді тут. Підсумовуючи - не вагайтесь ні хвилини, відкладайте справи та відправляйтесь в подорож. Бажаю гарних емоцій!

 
 
​​​​​​​​​​