Велика Африканська експедиція. Ч.6: узбережжя Суахілі

частина 1: враження, стереотипи і перше знайомство (Руанда)
частина 2: несподіваний поворот на південь Африки (Замбія, Зімбабве, Ботсвана)
частина 3: омріяна Вірунга (Руанда, Конго-Заїр, Уганда)
частина 4: Уганда
частина 5: погодні аномалії Великої Рифтової долини (Кенія)

Остання частина розповіді про Велику Африканську експедицію буде не зовсім "африканською". Справа в тому, що західне узбережжя Індійського океану (беріг Кенії, Танзанії і Південного Сомалі) - не "африканський" регіон. Тут панує культура, архітектура і традиції Суахілі. Народ суахілі - це суміш африканців з арабами та індійцями, які колонізували східний берег Африки у попередні століття, внаслідок чого тут створився окремий етнос. Шкіра місцевих людей тут набагато світліша, ніж в інших регіонах Африки, а дуже часто трапляються представники європеоїдної раси. Сповідують суахільці, як правило, іслам. Найцікавіша африканська архітектура саме тут - на узбережжі Індійського океану. Тут знаходяться одні з найстаріших середньовічних африканських міст - Ламу, Момбаса, Малінді. А Індійський океан - це взагалі окрема історія. Пальми, білий пісок, прозора тепла бірюзова вода - і повна відсутність туристів. Немає жодних сумнівів, що якщо сюди повернеться політична стабільність, кенійське узбережжя Індійського океану однозначно буде таким самий раєм для "гламурного" європейського туриста, як Мальдіви чи Сейшели.

Ми прихали в Момбасу - найбільше місто суахільського узбережжя Кенії, пізно ввечері. Це була страшна поїздка, про яку я розповідав у минулій частині. До втоми від переїзду додалося отруєння (єдине за всю подорож) в європейському фаст-фуді в Емалі, що заставило мене злягти на один день в готелі. Готель New Palm Tree був найдорожчим за всю нашу подорож (50$) і одночасно виявився найгіршим. В кімнаті стояли дві койки, стіни були обідрані, а замість ванної була труба в стіні, з якої лилася вода. Звичайно, вода холодна. Номер нагадував палату старої лікарні в радянському райцентрі.

Щоправда, персонал готелю виявився дуже привітним і дружелюбним. І ми дуже швидко змірилися з умовами. Ми ж в Африці, як ніяк! )) Тим більш, вид з вікна нашого готелю був не найгіршим. Подивіться самі, Африкою тут і не пахне!

Півдня я так і не міг встати з ліжка, настільки було погано. Після обіду все ж таки знайшов в собі сили піти гуляти по Момбасі. Колоніальна архітектура Момбаси - поза конкуренцією.

Африка, Індія і Європа - на одній вулиці:

Слонові бивні - символ Момбаси:

Найвідоміша визначна пам'ятка Момбаси - форт Ісус. Фортеця являє собою португальську фортифікаційну споруду, зведену у 1593 році архітектором Джованні-Баттіста Кайрат. Замок неодноразово переходив від португальців до турків і назад, поки в 1875 році не був захоплений британцями, які використовували його як в'язницю. Незадовго до отримання Кенією незалежності він набув статусу національного пам'ятника, в 2011 році включений ЮНЕСКО в список об'єктів Всесвітньої спадщини.

Оглянувши форт, ми пішли гуляти старим містом. Стара Момбаса - це колоритна суміш Африки, Індії та Омана:

Архітектура суахілі - не лише найцікавіша в Африці. Це взагалі один з найбільш оригінальних стилів, які мені доводилося бачити. Ось, наприклад, дерев'яні балкончики:

В сходах можна побачити натяки на європейський фахверк:

Але найцікавіше - це двері. Майже кожний старий суахільський будинок має оригінальні двірні портали:

Кожні двері мають свій оригінальний орнамент:

Кожна деталь дверей - також винахід мистецтва:

Ввечері ми спіймали тут-тук і поїхали в Ньялі - один з пляжів Момбаси на узбережжі Індійського океану.

Океан чистий і теплий, пісочок - білий, людей - одиниці. Єдина складність: до білої людини відразу ж налітають місцеві дівчата, які починають приставати без жодних докорів сумління, заставляють їх фотографувати, намагаються тягнути в найближчий бар та умовляють забрати їх з собою в Україну. В буквальному сенсі слова нам довелося тікати від них на тук-туці.

Рано з ранку зустріли світанок в Момбасі:

З Момбаси ми полетіли в старовинне місто Ламу місцевим кенійським лоу-костом. В Ламу, в принципі, можна дістатися і на автобусі, а потім переплити на острів паромом. Але цього не рекомендують робити, оскільки Ламу знаходиться неподалік кордону з Сомалі, а Кенія бере активну участь у сомалійському конфлікті. Пару років тому з острова Манда, де розташований аеропорт, сомалійці викрали двох британських туристів.

Аеропорт Ламу розташований на острові Манда. З аеропорту в Ламу через пролив доставляє муніципальний човен. Вид на Ламу з човна:

Ми поселилися в готелі Kitendetini Bahari Hotel. Всього - 25$ на двох в кімнаті в історичному суахільському будинку з шикарними ліжками, неповторним сніданком та чудовим виглядом на море і місто.

Ламу вважається одним з найстаріших і добре збережених середньовічних міст в Африці. Ламу є найстарішим постійно населеним містом в Кенії, він був одним з перших населених пунктів народу суахілі на узбережжі Східної Африки. Вважається, що місто було засноване 1370 року.

Вулички Ламу - вузькі і яскраві. Справжнє середньовіччя!

Традиційні суахільські двері:

Старі хатки дуже нагадують українські мазанки:

Форт Ламу:

Найвідоміші мешканці містечка - це віслюки. Оскільки в Ламу немає жодної дороги і жодного автомобілю, віслюки слугують єдиним видом транспорту.

Віслюк біля суахільської двері:

Набережна і віслюки:

На обід їли баракуду:

Після обіду вирішили прогулятися пішки до сусіднього містечка Шела. До нього від Ламу - близько 5 кілометрів. Містечко не схоже на Ламу, але має свій колорит:

В Шелі скоро вибори. Є з кого вибирати))

Поблизу Шели на березі океану розташований невідомий замок:

Шела - це територія так званого "Великого Сомалі".

Але найцікавіше в Шелі і околицях - це пляж Індійського океану. Десятки кілометрів шикарного пляжу без жодної людини!

Купатися в теплому бурхливому океані - неймовірне задоволення!

Туристи поки бояться їхати сюди: поруч - Сомалі.

Ввечері повернулися в Ламу. Тут ми мали останню в Африці вечерю. Як то і прийнято на березі океану, вона вийшла рибною)

Нічний Ламу:

Зранку ми ще трохи прогулялися по місту під дощем, після чого мали переплити на острів Манда і полетіти в Малінді. Але погода зіпсувалася, лив сильний дощ і був страшний вітер. Човни на острів Манда не плавали, а за годину в нас мав бути літак.

Нарешті, нас перевезли на острів. Але погода не змінювалася. Чекали літак, від запізнився на пару годин. З Ламу до Малінді летіти всього 25 хвилин. Але привітливі стюардеси все одно роздають пасажирам напої і закуски.

Місто зі смачною італійською назвою Малінді. Але більше нагадує Індію:

Португальська першовідкривач Васко да Гама відвідав Малінді в 1498 році з метою укласти з місцевими правителями угоду на поставку провідників для його подорожі до Індії. Тоді ж було зведено і донині існуючий кораловий стовп з цієї нагоди.

Беріг Індійського океану в Малінді - кораловий:

Останній погляд на Малінді і... Африку...

Дорогою додому мали пересадку в Дубаї. В нас була доба, щоб погуляти по місту. Було неймовірно спекотно, тому доводилося проводити більшу частину в метро або закритих приміщеннях. З вікна останнього вагону метро відкриваються дуже гарні види на місто:

Дубай Марина: 

У порівнянні з минулим роком, у цьому році найвища споруда у світі Бурдж-Халіфа стала ще більш привабливішою через нову яскраву підсвітку:

Музичний фонтан біля Бурдж-Халіфи:

Нічне місто:

Останній світанок. Пора додому...