Україна

Серед безкраїх боліт, старовинних сіл і тиші лісів Волинського Полісся розкинулася одна з найбільш автентичних і найменш порушених людиною природних територій України — Національний природний парк «Прип’ять–Стохід». Цей парк — справжнє відкриття для мандрівника, що прагне доторкнутися до дикої природи, відчути ритм повільного життя і побачити, яким було Полісся до появи цивілізації. Річка Прип’ять — велика повноводна ріка, що бере початок у Білорусі, тече через північні райони Волині, а потім знову повертається до Білорусі, впадаючи у Дніпро. На території України Прип’ять простягається вздовж кордону, віддаленого від русла річки іноді лише...

21.05.2025

Від Лосяча мандруємо далі у напрямку Чорткова. Минаємо село Давидківці. За ними - Колиндяни (Чортківський р-н, 1,9 тис. мешканців), що розташувалися на правому підвищеному березі Нічлави на перетині автодоріг: позаду Скала з Кам'янцем, прямо – до Чорткова, направо – до Гусятина, наліво – до Озерян та Борщова. Путівник «Замки і фортеці Західної України» Ореста Мацюка пише, що поблизу Колиндян розташовувалися два давньоруські городища - "Вали Великі" і "Вали Малі". Інший путівник, "Земля Тернопільська" розповідає, що одно з них добре збереглося і «може слугувати за приклад типового феодального замку на рівнинній місцевості». Перша...

21.05.2025

Моє знайомство з Волинським Поліссям влітку 2024 року розпочалося з Любешова - невеликого, але глибоко автентичного містечка, розташованого лише за кілька кілометрів від українсько-білоруського кордону. Як і в багатьох подорожах провінційною Україною, сюди я добирався звичним способом - міжміським автобусом із Ковеля. Але того ранку, у базарний день, транспорт був забитий вщерть, і про комфорт у дорозі довелося забути. Та саме це, здавалося б, дрібне випробування, стало своєрідною прелюдією до знайомства з регіоном, де все ще живе справжня, нестерильна провінційність - із базарами, маршрутками, відкритими людьми й ритмами, не схожими на...

13.05.2025

Монастирок – маленьке село в Борщівському районі (0,6 тис. мешканців) на березі Серету в 6 кілометрах від Більче-Золотого. За радянських часів воно носило назву Міжгір’я. Сюди немає нормальної дороги. Немає, напевне, і автобусного сполучення. Але попасти сюди хоча б раз в житті обов’язково треба. Це – одне з наймальовничіших місць Тернопілля наряду з Червоногрудом і збручанським каньйоном. Монастирок приваблює не лише печерним храмом, а й неймовірно красивими видами на долину Серету. Охоронна табличка розповідає про печерний храм в монастирку, як давньоруський, заснований ще в IX століття нашої ери. Печера, в якій розташований храм, носить...

13.05.2025

З Новосілки починається наше знайомство з Заліщицьким районом Тернопілля. Розташована вона на березі річки Хромава на шляху з Борщова до Заліщиків. Село надзвичайно цікаве: тут збереглася замкова вежа XVII століття, шляхетських мавзолей у класицистичному стилі, симпатична церква та чудовий пам’ятник-кенотаф Борцям за волю України. Вперше поселення згадується у 1530 році під назвою Новосілка Костюкова. Сільська легенда розповідає, що колись на місці сьогоднішньої Новосілки було поселення, яке дотла спалили татари. Врятувався лише один якійсь Костюк, який разом із родиною оселився тут. З поваги до Костюка поселення стали називати Новосілкою...

05.05.2025

Більче-Золоте знаходиться у Борщівському районі в декількох кілометрах на південь від траси Борщів – Тлусте. По дорозі до села можна оглянути симпатичні костелики в Верхняківцях і Глибочку, а в самому Більчі-Золотому варто зупинитися по дорозі до мальовничого Монастирку. Біля села знаходиться популярна печера "Вертеба". Люди тут жили здавна. Поблизу села виявлено найстаріше на Тернопіллі поселення середнього палеоліту, що має вік близько 50 тисяч років. На території сільради знайдено два поселення трипільської культури (одно з них – в печері Вертеба), скіфські поховання, поселення черняхівської і голіградської культур і, нарешті, залишки...

07.03.2025

Лосяч – село з мальовничими краєвидами навколо на шляху з Кам’янця до Чорткова. Вперше згадується у 1785 році. Відомо, що на місці сучасного Лосяча поселення існувало ще з XVI століття, але під іншою назвою – Рогізна. Залишки цього поселення і сьогодні простежуються в урочищі Глибока Долина. Назву поселення отримало від заростів лоз, в яких нібито ховались жителі Рогізни від турків і татар. У ХІХ століття Лосяч, як і інші поселення в околицях Скали, належав впливовій в Австро-Угорщині родині Голуховських. За останнім переписом в селі проживає близько 1250 мешканців. Головна пам’ятка села, костел Св. Антонія Падуанського, з’являється на...

06.02.2025

Якщо їдете з Кам’янця до Чорткова через Борщів, Озеряни вам не проминути. А якщо вже занесло вас сюди, то в Озерянах обов’язково треба зробити зупинку. Вони того варті. Озеряни – найцікавіше село на цьому маршруті. Тут є майже повний набір туриста: невідома оборонна споруда, неоготичний костел, церква. Костел, до речі, один з найбільших і найшикарніших сільських римо-католицьких храмів. А ось замку провезло трохи менше. Але все по-порядку. Замок в Озерянах (так називають невідому оборонну споруду в центрі села), та й історія самого містечка довгий час перебувала (і частково, перебуває, під завісою таємниці). Завдяки новій книжці Володимира...

05.02.2025

Між Кам'янцем і Бакотою знаходиться, мабуть, наймальовничіше місце на Дністрі - Субіч. Від траси на Стару Ушицю доведеться подолати 10 кілометрів поганої дороги. З цієї дороги буде правий поворот на Субіч перед селом Калачківці (біля нього є фіорд, що не поступається норвезьким!). Та найжахливіша дорога буде чекати на вас у самому Субічі: легковушка з невисоким кліренсом може залишитися тут надовго! Само село маленьке, менше 300 мешканців. Відомо, насамперед, скельним монастирем. Він значно менший (всього 2 - 3 келії) у порівнянні з Бакотою, і старший - походить з 16 століття. До монастиря ми не спускалися, нам вистачило Бакоти. Перед в'...

28.01.2025

Вже понад 15 років маю добру традицію підсумовувати все добре, що було цього року, а також усі місця, які відвідав у році, що минає. Цього року це робити трохи сумно, бо це - перший рік з 2004 року, коли я ні разу не подорожував закордон. І, мабуть, так і буде далі, поки не закінчиться війна.  Але, як завжди, цього року багато подорожував по Україні. І, незважаючи на те, що об'їздив її уздовж і поперек, все одно знайшов купу нових цікавих місць. 1. Тернопіль. Новий Рік зустріли у Новорічній подорожі Тернопільщиною разом з Україна Інкогніта.  2. Збараж Зранку 1 січня відвідали Збаразький замок Вид на Збараж та костел бернардинів від замку...

28.12.2024

Підбиваючи підсумки 2024 року виявив, що нічого не розповів про свою подорож до Львова влітку цього року. Вона була пов'язана із проведенням зустрічі мандрівників всесвітної спільноти мандрівників NomadMania, представником якої я є в Україні. І, звичайно, витратив декілька днів на пронгулянку улюбленими куточками Львова. Костел монастиря кармеліток у стилі бароко, 17 століття: Портал каплиці Трьох святителів, 1609 - 1016 - частина комплексу Успенської церкви: Відреставрований костел єзуїтів, 1630 р.: Вул. Степана Бандери та костел Марії Магдалени: Архикатедральний собор Святого Юра, 1744 - 1762: Бароковий інтер'єр собору: Замок-палац...

26.12.2024

У 20-х числах жовтня традиційно відвідали Поділля. Цього разу - з маленькою компанією з Харкова. Маршрут був набагато насиченішим, ніж у минулі роки: південь Тернопільської і Хмельницької областей та Чернівецька. Пощастило з погодою, чудовими заходами сонця та морозними світанками. А ось з осінніми кольорами - не дуже. Хоча у попередні роки на початку 20-х чисел жовтня усе було яскраво жовте, цього разу золота осінь лише починалася. Маршрут вийшов такий: Чернівці - Заліщики - Червоногород - Добрівляни - Голігради - Новосілка-Костюкова - Більче-Золоте - Монастирок - Озеряни - Колиндяни - Лосяч - Хотин - Жванець - Кам'янець-Подільський -...

01.12.2024

Сторінки