Україна

Зимовий Чортків довго залишався для мене мрією. Я знав його у різні пори року, але хотів побачити саме під снігом - з оголеними фасадами, виразними силуетами і мінімумом “зеленого шуму”. Нарешті це сталося. І виявилося, що взимку місто ще структурованіше і логічніше. Починаємо з Нової синагоги - однієї з найцікавіших споруд Чорткова. Це монументальна будівля у мавританському стилі з виразними арковими вікнами та східними мотивами в декорі. Зведена на початку ХХ століття, вона виглядає радше як палац, ніж як дім молитви. У місті, де домінує неоготика і австрійський модерн, цей силует працює як сильний контраст і нагадування про вагому...

Відвідати Кам’янець-Подільський узимку було моєю давньою мрією. У цьому місті я був десятки разів - у різні роки, в різні пори сезону, з різними настроями і планами. Кам’янець для мене давно не “точка на карті”, а місце, куди повертаєшся, бо воно щоразу показує новий бік. Але взимку - ніколи. І саме це “ніколи” сиділо десь глибоко: наче я бачив місто багато разів, але одну його важливу грань так і не відкрив. Цього разу мрія збулася. Кам’янець зустрів нас тим самим каменем, тією самою висотою каньйону, тією ж неймовірною логікою ландшафту - але все було іншим через сніг, холодне повітря і особливе зимове світло. Узимку Кам’янець не...

У Турильче варто з’їхати з головної траси заради одного місця - костелу, який уміє здивувати навіть тоді, коли здається, що на Борщівщині уже “все бачив”. Навколо вистачає сіл зі старими римо-католицькими храмами, але саме тут він найбільш виразний - більший, ніж очікуєш від села на сім сотень душ, і величніший, ніж може передати будь-яке фото. Це той випадок, коли кадр показує камінь, а враження - масштаб і відчуття простору. Турильче - частина Маршруту 7 мого путівника Захіним Поділлям. Більше про путівник можна дізнатися тут: https://andy-travel.com.ua/book-podillya-12routes  Їхати сюди зручно з боку Скали. Село хоч і не на трасі, але...

У селі Грушка, що біля Бакоти, в родинному маєтку Токаржевських-Карашевичів відкрився виставковий простір і галерея подністровських скринь у межах проєкту «Бакота і культура. Скриня спадщини». Відкриття відбулося 21 жовтня і зібрало понад вісімдесят людей - добрий знак для села, де культура стає осередком спільноти. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду. Цей палац - частина історії роду, пов’язаного з Януарієм Токаржевським-Карашевичем, дипломатом і істориком. Будівля пережила націоналізацію і десятиліття утилітарного використання, але зберегла гідність і пропорції. Сьогодні вона поступово оживає - не лише через...

Щоби зрозуміти Чернівці, варто починати не з парадних фасадів навколо ратуші та вулиці Ольги Кобилянської, а з долішньої низини між пагорбами, ближче до залізничного вокзалу - там, де зійшлися дороги і води і народилися перші квартали. Між Фонтанною площею, Старим Ринком і Турецькою криницею, на перехресті сьогоднішніх Шолом-Алейхема, Сагайдачного, Гагаріна та вулиці Синагоги, постало єврейське серце міста - Юденштадт, або штетл. Не ґетто, а відкритий, щільний світ божниць і хедерів, крамничок-«склепів» і заїздів, де будні гешефту змінював святковий ритм шабату. Наш маршрут починається саме тут - з історії нижнього міста та його єврейського...

Я проїжджав Пирятин разів двісті, але заїхати сюди випало вперше. Це невелике місто на Полтавщині, розташоване на мальовничих берегах річки Удай, має давню історію, яка сягає ще часів Київської Русі. Перша письмова згадка про Пирятин датується 1154 роком у «Повісті минулих літ». У різні періоди він був важливим укріпленим пунктом, зокрема в козацькі часи - тут стояла Пирятинська фортеця, яка захищала край від нападів кочівників. Сьогодні Пирятин відомий багатьом мандрівникам завдяки трасі Київ–Харків: саме тут височіє знаменита водонапірна башта, яку можна побачити у фільмі «Королева бензоколонки». Але це місто приховує набагато більше...

З Кізлівки я поїхав до Національного природного парку «Пирятинський», що тягнеться вздовж річки Удай довкола Пирятина. Це територія широких заплав, тихих проток і очеретяних стін, де вода диктує ритм сезонів. Парк створений наприкінці 2000-х, сьогодні він охороняє великий масив природних комплексів і пропонує мандрівникові десятки кілометрів екостежок, які виводять до островів, луків і давніх поселень. Першою точкою на маршруті стало село Каплинці - місце, яке найчастіше згадують через його старий дерев’яний міст через Удай. Про цей міст говорять як про чи не найдовший дерев’яний у країні. Первісну переправу відносять до кінця ХІХ століття...

Ми з нетерпінням чекали зустріч з Лядовою під час нашого роад-туру Південною Вінниччиною, адже ще раніше бачити фото скель з печерами над високим берегом Дністра та панорами Дністровського каньйону. Щоб побачити монастир і панораму, доведеться піднятися сходами нагору на висоту 90 метрів над рівнем Дністра. Підйом забирає близько 15 хвилин. Застування монастиря у Лядові приписують Антонію Печерському, який той у 1013 році вертався з Афону та Константинополя до Києва. Тому монаху, який заснував Києво-Печерську Лавру, Троїцько-Іллінський монастир у Чернігові та Бакотський скельний монастир. Навряд чи це так, вважаючи на широку географію...

Ворохта - один із тих карпатських куточків, куди тягне повертатися знову й знову: гуцульське селище на річці Прут, оточене хвойними схилами Чорногори, з легендарними австрійськими кам’яними віадуками, старими залізничними станціями й запахом смоли в повітрі. Це природні “ворота” до найпопулярніших маршрутів Карпатського нацпарку: звідси зручно стартувати на Говерлу і Петрос, вирушати лісовими дорогами до полонин, а взимку - ловити спортивний драйв біля трамплінів і на лижних трасах. Ворохта поєднує тишу високогір’я з відчутною пульсацією дороги — поїзди ковзають під арками віадуків, а внизу, вздовж Пруту, розгортаються ті самі м’які...

Буковель мене особливо не вразив. Це місце виглядає радше як приклад архітектурного хаосу, де сучасні готелі і бази відпочинку тісно зрослися без жодної гармонії з навколишнім середовищем. До цього додаються захмарні ціни, які не завжди відповідають рівню сервісу. Єдине, що дійсно варте уваги тут - це неймовірні краєвиди з навколишніх гір, які залишають набагато сильніше враження, ніж сам курорт. Все, що внизу - якійсь архітектурний і урбаністичний хаос з високими залізними парканами, котлованами, недобудовами. Ресторани з якимось нереальними цінами при майже повній відсутності людей. Але у Буковелі варто піднятися на підйомнику на одну з...

Село Кізлівка, розташоване неподалік Чорнух на Полтавщині, зберегло унікальну пам’ятку архітектури - земську школу, яка є зразком українського архітектурного модерну. Ця школа була збудована у 1912 році за проєктом видатного українського архітектора Опанаса Сластіона. Її споруджено у двокомплектному варіанті - це означає, що будівля вміщувала одночасно два навчальні класи для різних вікових груп. Будівля земської школи в Кізлівці вражає своїм архітектурним стилем. Вона виконана з червоної цегли, з характерним геометричним декором, притаманним проєктам Сластіона. На фото добре видно вишукану гру цегляного мурування: фризи, карнизи, акценти...

Дорогою назад з Василева до Чернівців ми не могли оминути нагоди зупинитися біля Малого Кучурова і Васловівців - саме тут відкривається одна з найкрасивіших панорам Хотинської височини. Ці зелені хвилясті пагорби нагадують справжні Карпати, хоч насправді це ще не Карпати, а окремий висотний масив, що простягається на північному заході Буковини. Найвищою точкою є гора Берда - 515 метрів над рівнем моря. Вона виділяється м’яким контуром і широким зеленим полем на вершині. Хотинська височина - частина Подільської височини, відома серед краєзнавців як перехідна зона між Поділлям і Карпатами. Вона утворена лесовими пагорбами, вкритими лісами та...