Andy Travel Club

Якщо ти бачив Ігуасу, тебе вже важко чимось здивувати в житті. Рік тому, коли я вперше повіз групу в Південну Америку и ми потрапили на Ігуасу, я сказав, що обов'язково привезу сюди через рік ще одну групу. Так і сталося. Дівчата сказали, що це - найдивовижніше, що вони бачили у своєму житті. Згоден з ними!

В Чилійську Патагонію треба заради того, щоб піднятися до трьох веж Торрес, що виринають з під хмар та тлі бірюзової лагуни. Заради того, щоб побачити "Роги" Los Cuernos" - монументальні вершини гори, які з різних ракурсів переслідують нас. А ще - щоб зустрітися з напівміфічною твариною Мілодоном, познайомитися з чилійським способом життя, атмосферою її містечок та кухнею.

Монастирок – маленьке село в Борщівському районі (0,6 тис. мешканців) на березі Серету в 6 кілометрах від Більче-Золотого. За радянських часів воно носило назву Міжгір’я. Сюди немає нормальної дороги. Немає, напевне, і автобусного сполучення. Але попасти сюди хоча б раз в житті обов’язково треба. Це – одне з наймальовничіших місць Тернопілля наряду з Червоногрудом і збручанським каньйоном. Монастирок приваблює не лише печерним храмом, а й неймовірно красивими видами на долину Серету.  

Після обіду другого дня нашої подорожі Казахстаном ми поїхали на незвичайне озеро в ущелині гір Кунгенського Алатау - Каїнди. Дорога до озера складна. В селі Сати треба орендувати старий УАЗик, бо навіть далеко не кожен позашляховик так проїде. Трясе так сильно, що 12 кілометрів дороги здаються вічністю. Зате коли приїжджаєш на місце - просто офігіваєш від побаченого!

На Великдень на початку травня 2024 року разом з подругами відвідали колишню Миньковецьку державу та найулюбленіші локації Поділля у Хмельницькій області. Спочатку це мав бути невеликий тур вихідного дня. Але коли планував його ще на початку року, на врахував, що буде Великдень.

Нам щастило протягом усієї нашої подорожі Південою Америкою. Особливо з погодою. Хто був у Патагонії, добре знає, що навіть влітку там сильний вітер, хмарність, дощі і навіть сніг. Нас майже скрізь супроводжувало сонечко. Коли ми приїхали на льодовик Періто-Морено, то місцеві гіди казали, що така сонячна погода, як сьогодні, лише вдруге за все літо!

Під час нашої подорожі Танзанією ми, звичайно, відвідали кратер Нгоронгоро. Ми піднялися по серпантину на гору до оглядового майданчика, з якого видно весь кратер. Для мене це був дуже хвилюючий момент. Побачити кратер Нгоронгого було моєю мрією ще 20 років тому, коли я читав розповіді перших автостопщиків 90-х, які побували в Африці. Нгоронгоро тоді здавався мені таким недоступним, що я не міг повірити, що ця мрія колись стане реальністю. І ось ми, 8 щасливих мандрівників, на кромці того самого кратеру з видами, які перевертаюсь все всередині!

Печера Вертеба знаходиться неподалік від колишнього містечка Більче-Золоте. Вперше, 1823 року, печеру виявив власник місцевих земель на ім'я Ян Малевський. Сталося це випадково під час його полювання. Буквально на вході в тунель він виявив багато керамічних виробів, походження яких, на його думку, датувалося античним періодом. Насправді це було відкриття ще не відомої на той момент трипільської культури. Через деякий час новий власник села Леон Сапега заснував у цьому місці паркову зону. У ході його облаштування працівниками знайшли елементи глиняного посуду, черепків, фігурок.

На вихідні 20 - 21 квітня знову організовував авторську подорож найтоповішими локаціями півдня Тернопільщини з найгарнішими в Україні панорамами, відвідуванням замків, костелів та різних інших архітектурних цікавинок Західного Поділля. Цей регіон іноді називають "Теплим Поділлям", оскільки він має свій мікроклімат, який утворюється за рахунок високих берегів Дністра та його притоків.

Одні з квитневих вихідних провів у Кам'янці, насолоджуючись цвітінням бузку, сакур, магнолій та фруктових дерев у Кам'янці-Подільському. Багато разів бував у столиці Поділля восени, але навесні приїхав вперше. Цього разу вперше поселився у готелі "7 днів". Мені дуже пощастило: з номера на 9 поверсі було видно усе Старе місто!

Дерев'яні храми - це твори архітектурного мистецтва, які чи не найкраще ідентифікують українців, як націю. Незважаючи на те, що в різних регіонах країни були різні школи будівництва дерев'яних церков, принципи їхньої побудови були однаковими. Наші дерев'яні храми не схожі на своїх сусідів в інших європейських країнах. А те, що у дерев'яних церков України-Русі немає жодної схожості з храмами Московії, яка тепер називає себе "Росією", зайвий раз переконує, що українці - це окрема самодостатня нація. Приклад храму лемківського типу:

Під час нашої подорожі Іракським Курдистаном всі з нетерпінням чекали на зустріч з головним природним дивом Північного Іраку - каньйоном Равандуз.  Лише заради нього варто приїхати в Іракський Курдистан. Глибокий каньйон неземної краси порізаний - це високі стіноподібні скелі та ущелина. Висота скель - декілька сотень метрів, між якими тече гірська річка.