Andy Travel Club

На третій день подорожі я сів на ранковий поїзд із Сучави і вирушив у Бухарест. Відверто кажучи, це місто ніколи не входило до списку моїх мрій чи обов’язкових пунктів подорожей. У моїй уяві воно було радше хаотичним мегаполісом зі скупченням радянських кварталів, розпеченим асфальтом і гучними магістралями. Але саме тут знаходився найближчий великий аеропорт, звідки можна було вилетіти далі, тому я сприймав Бухарест швидше як транзитний вузол, а не як самостійну подорож.

Ми з нетерпінням чекали зустріч з Лядовою під час нашого роад-туру Південною Вінниччиною, адже ще раніше бачити фото скель з печерами над високим берегом Дністра та панорами Дністровського каньйону. Щоб побачити монастир і панораму, доведеться піднятися сходами нагору на висоту 90 метрів над рівнем Дністра. Підйом забирає близько 15 хвилин.

Ворохта - один із тих карпатських куточків, куди тягне повертатися знову й знову: гуцульське селище на річці Прут, оточене хвойними схилами Чорногори, з легендарними австрійськими кам’яними віадуками, старими залізничними станціями й запахом смоли в повітрі. Це природні “ворота” до найпопулярніших маршрутів Карпатського нацпарку: звідси зручно стартувати на Говерлу і Петрос, вирушати лісовими дорогами до полонин, а взимку - ловити спортивний драйв біля трамплінів і на лижних трасах.

Буковель мене особливо не вразив. Це місце виглядає радше як приклад архітектурного хаосу, де сучасні готелі і бази відпочинку тісно зрослися без жодної гармонії з навколишнім середовищем. До цього додаються захмарні ціни, які не завжди відповідають рівню сервісу. Єдине, що дійсно варте уваги тут - це неймовірні краєвиди з навколишніх гір, які залишають набагато сильніше враження, ніж сам курорт.

Село Кізлівка, розташоване неподалік Чорнух на Полтавщині, зберегло унікальну пам’ятку архітектури - земську школу, яка є зразком українського архітектурного модерну. Ця школа була збудована у 1912 році за проєктом видатного українського архітектора Опанаса Сластіона. Її споруджено у двокомплектному варіанті - це означає, що будівля вміщувала одночасно два навчальні класи для різних вікових груп.

Дорогою назад з Василева до Чернівців ми не могли оминути нагоди зупинитися біля Малого Кучурова і Васловівців - саме тут відкривається одна з найкрасивіших панорам Хотинської височини. Ці зелені хвилясті пагорби нагадують справжні Карпати, хоч насправді це ще не Карпати, а окремий висотний масив, що простягається на північному заході Буковини. Найвищою точкою є гора Берда - 515 метрів над рівнем моря. Вона виділяється м’яким контуром і широким зеленим полем на вершині.

На завершення моєї Нордичної подорожі ми з родиною вирушили в бік Буковинських Карпат - у село Молдовиця, розташоване серед гір, лісів і пологих хребтів. Це місце стало початком однієї з найатмосферніших пригод у моїй подорожі - катання на вузькоколійній залізниці "Huțulca Moldovița", або як її ще називають - Гуцулка. 

Давно я мріяв побувати в селищі Чорнухи на Полтавщині – рідному краї Григорія Сковороди. І ось нарешті здійснив цю поїздку. Це невелике, але історично значуще селище розкинулося на мальовничих пагорбах Лівобережної України, на берегах тихоплинної річки Удай. Вперше Чорнухи згадуються в історичних джерелах ще в XVII столітті як сотенне містечко Лубенського полку. Згодом вони стали волосним центром Лохвицького повіту, а з початку ХХ століття – місцем активного культурного і освітнього розвитку.

У Василеві я побував двічі: у 2009 році під час Буковинської експедиції, та у 2025 році під час подорозі Поліссям, Галичиною та Буковиною. Ми вирішили вирватися з Чернівців на день і поїхали родиною до Василіва - одного з найцікавіших і маловідомих місць нашого Придністров’я. Тут, серед крейдяних урвищ і зелених круч над меандрами Дністра, зберігаються сліди одного з найзахідніших літописних міст Київської Русі.

У Лохвицю я приїхав уперше влітку 2025 року під час подорожі Полтавщиною. Це невелике місто, про яке я раніше чув лише побіжно, але з першої ж хвилини воно мене зацікавило. Лохвиця розташована в західній частині Полтавської області, на правому березі річки Сула, там, де в неї впадає права притока - Суха Лохвиця. Сьогодні це адміністративний центр Лохвицької міської громади в Миргородському районі. Населення міста становить близько 11 тисяч осіб, і хоча воно невелике за розміром, має свою особливу атмосферу та значну історичну глибину.

Ще однією важливою зупинкою в нашій подорожі Буковинськими Карпатами влітку 2025 року став перевал Чумирна - найвища точка мальовничої дороги між Кімпулунгом і Радівцями. Перевал розташований на висоті приблизно 1109 метрів над рівнем моря, і він одразу задає тон атмосфері Карпат: коли ти піднімаєшся сюди - відчуваєш глибину простору, висоту, і те, що світ навколо ніби стає більшим.

Львівщина, майже на самому кордоні з Польщею - Яворів - це не просто місто, а палімпсест історії, де шари минулого читаються на кожному камені, на кожній вулиці. Це такий собі малий культурний вузол із глибоким історичним корінням, що бере початок ще з 1436 року, а за деякими джерелами - навіть з XIV століття. Тут повітря просякнуте подіями минулого, а кожна вуличка здається фрагментом великої європейської історії.