Дунаєвецький район

Від Рахнівки маршрут ще раз переламується на південь і вперто йде далі між полями й ледь помітними грядами, що тримають Поділля у своїх вигинах. Тут дорога стає майже мовчазною - одна-дві машини за годину, старі тополі над асфальтом і сухі канави, що пам’ятають кожну весняну повінь. Десь за кілька кілометрів від траси Хмельницький - Чернівці, ближче до вигину річки Тернави, ховається Кривчик - село, яке не прагне потрапляти у туристичні буклети. Колись Кривчик називали просто - Криве. Перша згадка про нього губиться десь у 1493 році, коли ці землі належали до великої лінії прикордоння, що тримала на собі сліди татарських набігів,...

Від Великого Жванчика наш маршрут знову стягується до Дунаївців - ніби треба перевести подих перед тим, як дорога піде далі на південь, ближче до Кам’янця. За кілька кілометрів від міста - поворот ліворуч, вузька смуга асфальту між пагорбами й полями. Так відкривається Рахнівка - місце, де історія не ховається за мурами, а живе у дрібницях і переказах. Колись Рахнівка звалася Почапинці. Кажуть, перший раз село згадується у документах ще 1662 року. Але справжній його образ виріс пізніше - у XIX–XX століттях, коли тут оселився баронський рід Корфів. Садибний будинок, який за переказами звела у 1910 році Єлизавета-Софія Корф, стоїть у самому...

Від водоспаду Бурбун дорога йде далі у напрямку Бакоти, перетинає кілька ледь помітних гряд і знову виводить у простір пагорбів, що розчиняють лінію горизонту. І серед цих зелених хвиль тихо, без поспіху відкривається Великий Жванчик - місце, про яке не кричать туристичні довідники, але яке тримає у собі дивну нитку - подільську землю з легким подихом Італії. Якщо десь на Поділлі й сховалася справжня вілла з духом Лаціо - то це тут. Неочікувано, шляхетно і тихо. Великий Жванчик рідко потрапляє у звичні маршрути, і це, мабуть, рятує його від зайвої метушні. Село лежить на колишній бруківці, за двадцять три кілометри від Дунаївців. Добратися...

Миньківці, що у Дунаєвецькому районі Хмельницької області - колишня столиця Миньковецької держави. Це самопроголошене державне утворення існувало після поділу Речі Посполитої наприкінці 18 - початку 19 століття на тогочасних землях Ушицького повіту Подільської губернії. Очолював державу подільський шляхтич Ігнацій Сцібор-Мархоцький ("граф Редукс") - один з найвідоміших диваків того часу. Одним з перших його рішень було було звільнення своїх селян від кріпосної залежності. В державі працювала повноцінна судова система, економіка (у т.ч. і промисловість, і сільське господарство) успішно розвивалася. На межі держави стояли прикордонні знаки: "...

Поділля, Дунаєвецький район, село менше 1000 мешканців, тотальне бездоріжжя... Але є костел - неперевершений шедевр неоготики. По ньому можна сміливо вивчати ази готичної архітектури. На Поділлі іноді трапляється готика та якісна неоготика: Лосяч, Скала-над-Збручем, Чортків, Бар, катедра в Кам'янці. Але щось подібне шедевральне є хіба що в Озерянах. Поруч з Підлісним Мукаровим - Маліївці - один з наймальовничиших куточків Поділля. Туди також немає нормальної дороги, але потрапити треба обов'язково. Підлісний Мукарів зустрічається в історичних джерелах на початку XV століття як королівські землі, які входили до Барського князівства. В...

Це місце сміливо можна назвати наймальовничішим куточком Поділля. Крім палацу Орловських, з яким по красі, довершеності, витонченості, гармонії не може конкурувати жодна подільська резиденція, в Маліївцях зберігся старовинний парк з двома ставками, фонтанами, стилізованою під замкову вежу водонапірною баштою. Але головна атракція Маліївців - 18-метрова скеля з водоспадом і печерним гротом. Приєднуйтесь до моїх авторських подорожей найгарнішими куточками українського Поділля! Розклад турів на цей рік є за посиланням: https://andy-travel.com.ua/tours Крихітне село Маліївці з населенням близько 700 мешканців розташовано в 7 - 8 кілометрах...

Вперше я побував тут влітку 2020 року, а вдруге - зовсім нещодавно - влітку 2023 року під час подорожі наймальовничішими куточками Південного Поділля. Дуже мальовниче місце на Поділлі, яке лише декілька років тому набрало популярності у туристів. Знаходиться водоспад Бурбун на річці Бобрівка біля сели Лисець колишнього Дунаєвецького району Хмельницької області. Само село, до речі, колись було частиної Миньковецької держави - квазіутворення під керівництвом найбільшого дивака 18 - 19 століть Ігнація Сцібор-Мархоцького ("графа Редукса"). Зовсім поруч - замок Сцібор-Мархоцького в Отрокові. Якщо їдемо з боку Хмельницького, то заїжджаємо в...

Містечка і села Дунаєвецького району, що на північ від Кам'янця-Подільського, дуже багаті на панські маєтки. Голозубинці, що лежать на півшляху між райцентром Дунаївцями та Великим Жванчиком, - не виключення. Розташування місцевої садиби Скібневських - дуже мальовниче: на пагобрі над річкою Студениця, куди веде справжній серпантин ґрунтової дороги. В маєтку, де зберігся палац і флігелі, сьогодні знаходиться обласна протитуберкульозна лікарня для хворих з важкою формою сухоти. Голозубинці відомі з 30-х років XVI століття. У XVIII та на початку ХІХ століття поселення разом із сусідніми Дунаївцями належали графам Красінським. Ймовірно, що саме...

Колишнє місто Сокілець, розташоване в долині річки Ушиця Дунаєвецького району Хмельницької області, сьогодні є помираючим селом з населенням трохи більше 500 мешканців. Сокілець існував вже під час Галицького князівства у був зруйнований татарами у 1240 році. Місто поселення аж 2 фортеці і у 1395 році витримало облогу литовського князя Вітовта. У 15 столітті Сокілець отримає статус міста, а його найбільший розквіт припадає на 16 - 18 століття. З 1565 року власниками Сокільця були Закревські, з початку 17 століття - польський шляхтич Станіслав Ревера Потоцький. Пізніше власниками містечка були Гумецькі, Малаховські, Тшечеські та Іжицькі. Від...

Кожний, хто їде з Великої України в столицю Поділля - Кам'янець, обов'язково проїжджає Дунаївці - районний центр Хмельниччини. Дунаєвеччина багата на пам'ятки палацово-паркового мистецтва: Маліївці, Кривчик, Голозубинці, Великий Жванчик та багато інших сіл із залишками панських садиб. В самих Дунаївцях таких маєтків аж два: один належав шляхтичу Скибневському, інший - адміралу Завойку. Вперше містечко згадується у 1403 році. У 1577 році Дунаївці перейшли у власність Ельжбети Лянцкоронської з роду магнатів Гербуртів, яка була дружиною галицького каштеляна Станіслава Лянцкоронського. Стараннями Ельжбети у 1592 році Дунаївці отримали від...