Andy Travel Club

Між Кам'янцем і Бакотою знаходиться, мабуть, наймальовничіше місце на Дністрі - Субіч. Від траси на Стару Ушицю доведеться подолати 10 кілометрів поганої дороги. З цієї дороги буде правий поворот на Субіч перед селом Калачківці (біля нього є фіорд, що не поступається норвезьким!). Само село маленьке, меньше 300 мешканців. Відомо, насамперед, скельним монастирем. Він значно менший (всього 2 - 3 келії) у порівнянні з Бакотою, і старший - походить з 16 століття.

Дослідивши давню столицю Урарту та будинок Ванської кішки біля міста Ван на березі однойменного озера, ми поїхали дивитися найфотогенічнішу локацію на озері Ван - острів Ахтамар. Острів славиться середньовічним пам'ятником вірменської архітектури - кафедральною церквою Святого Хреста, яка дуже красиво виглядає на фоні озера та засніжених гір.

Вже понад 15 років маю добру традицію підсумовувати все добре, що було цього року, а також усі місця, які відвідав у році, що минає. Цього року це робити трохи сумно, бо це - перший рік з 2004 року, коли я ні разу не подорожував закордон. І, мабуть, так і буде далі, поки не закінчиться війна.  Але, як завжди, цього року багато подорожував по Україні. І, незважаючи на те, що об'їздив її уздовж і поперек, все одно знайшов купу нових цікавих місць.

Підбиваючи підсумки 2024 року виявив, що нічого не розповів про свою подорож до Львова влітку цього року. Вона була пов'язана із проведенням зустрічі мандрівників всесвітної спільноти мандрівників NomadMania, представником якої я є в Україні. І, звичайно, витратив декілька днів на пронгулянку улюбленими куточками Львова. Костел монастиря кармеліток у стилі бароко, 17 століття:

У 20-х числах жовтня традиційно відвідали Поділля. Цього разу - з маленькою компанією з Харкова. Маршрут був набагато насиченішим, ніж у минулі роки: південь Тернопільської і Хмельницької областей та Чернівецька. Пощастило з погодою, чудовими заходами сонця та морозними світанками. А ось з осінніми кольорами - не дуже. Хоча у попередні роки на початку 20-х чисел жовтня усе було яскраво жовте, цього разу золота осінь лише починалася.

У жовтні 2024 року вперше побував у цьому куточку Карпат - у Ворохті та Буковелі. Наш візит прийшовся на період "золотої осені". Саме в цей час карпатські краєвиди, як на мене, найбільш заворожують. Наперед скажу, що Ворохта дуже спообалася, в Буковель - ні. Єдине що там вразило, це фантастичні види на гори з навколишніх вершин. Зранку прибули до Ворохти поїздом з Києва. Прогноз обіцяв гарну погоду без дощів. Майже так і було.

Природні та історичні пам'ятки колишнього містечка на Поділлі унікальні. Здавалось би, костел, палац і церква є в кожному подільському селі. А ось стовпи з дірками уздовж старої дороги зустрінеш не скрізь. Але природа тут взагалі приголомшує: каньйон Тернави нагадує фіорди, а Китайгородька стінка - природне відслоєння силурського періоду - чи не єдине у Східній Європі. Все це оточено Товтрами - невисокими горами, що є рифами колишнього Сарматського моря.

У цьому місці, неподалік від впадіння у Дністер, Студениця робить декілька крутих поворотів. Після будівництва Дністровської ГЕС та утворення Дністровського водосховища, Студениця розлилася. Та кірм меандрів утворила мальовничі затоки. Щоб побачити усю красу, доведеться піднятися на гору. Якщо дивитися на мис у бік річки, то гора буде зліва. Підніматися не важко і не багато, максимум хвилин 20. Зате ви будете нагороджені краєвидами, які будете згадувати все життя!

Село ЖВАНЕЦЬ (Кам’янець-Подільський р-н, Хмельницька обл.) лежить в неймовірно гарному місці при впадінні до Дністра річки Жванчик. Кожного разу, буваючи і Кам'янці та Хотині, заїжджаю з Жванець, щоб вчергове полюбуватися з різних ракурсів мальовничими руїнами замку та величним вірменським костелом.

Оглядовий майданчик "Гирло" знаходиться не доїжджаючи Цвіклівців Других. Спочатку дорога йде з Кам'янця до Устя. Незадовго до Устя є перехрестя 5 доріг. Нам - плавно направо. Ґрунтова дорога через декілька кілометрів приведе до місця неземної краси - оглядового майданчика. З майданчика "Гирло" добре видно меандр, який утворює річка Смотрич перед впадінням у Дністер. З обох боків меандру - стіни каньйону. Дуже нагадує Заліщики, але без містечка на півострові.

Регіон цей знаходить у східній частині Чернівецької області уздовж течії Дністра. Це фактично на протилежному березі Дністра від відомого регіону Хмельниччини, який протягає від Кам'янця до Бакоти.  Ми відвідали 3 локації: 1. Місце впадіння річок Сурша і Сари-Лунга у Дністер. 2. Шишкові Горби: високі скелі біля села Нагоряни. 3. Скелі Вітру біля села Комарів.

ХОТИН (11 тис. мешканців) – найстаріше місто Чернівецької області, яке нещодавно відсвяткувало своє 1000-ліття. Тоді, у Х – ХІ століттях хотинські землі входили до складу Київської Русі, а з другої половини ХІІ століття – до Галицького (пізніше – Галицько-Волинського) князівства. Скоріш за все саме у той час і були зведені перші дерев’яні укріплення на високому березі Дністра, які й заклали основу для майбутньої слави Хотина, як міста-фортеці.