Andy Travel Club

Поділля, Дунаєвецький район, село менше 1000 мешканців, тотальне бездоріжжя... Але є костел - неперевершений шедевр неоготики. По ньому можна сміливо вивчати ази готичної архітектури.

Як замість рутини займатися стратегічними справами? Як замість сидіння після роботи за робочими справами займатися саморозвитком, навчанням і громадською діяльністю? Як замість вихідних, проведених за роботою, присвячувати їх суспільству,  родині, подорожами чи іншому своєму хобі? Як у відпустці зосередитися на відпочинку і розвитку, не відволікаючись на роботу? Лише навчитися делегувати і почати це робити. Знаю, що серед моїх читачів і підписників - багато керівників. Я і сам керівник більше 20 років. І без делегування, мабуть, не вижив би.

У серпні 2023 року знову побував на Старосамбірщині і Хирові. За 12 років, поки не був тут, все кардинально змінилося. При чому, у кращий бік. Конвікт єзуїтів відреставрували, ратушу відбудували, костел теж переніс реставрацію. Єдини мінус - припинила функціонувати залізнична станція. Тепер через один з найбільших в Україні вокзалів не курсують дві пари приміських поїздів з Самбора до Нижанковичів. Але й тут є перспективи: вже у 2023 році обіцяють відновити регіональні поїзди до польського Сяноку. 

Це місце сміливо можна назвати наймальовничішим куточком Поділля. Крім палацу Орловських, з яким по красі, довершеності, витонченості, гармонії не може конкурувати жодна подільська резиденція, в Маліївцях зберігся старовинний парк з двома ставками, фонтанами, стилізованою під замкову вежу водонапірною баштою. Але головна атракція Маліївців - 18-метрова скеля з водоспадом і печерним гротом.

Сьогодні розпочинаю серію розповідей про найкрасивіше (за моєю версією) місто Європи - Гданськ (або Данциг, якщо так більше подобається). Найкраще - це не перебільшення. Я багато подорожую, був вже у 30 країнах і, повірте, мені є що з чим порівнювати. Гданськ дійсно найкращий і конкурентів йому я справді не бачу. Не буду заглиблюватися на історії Гданська, який дуже люблять називати "Вольним містом". Її ви прочитаєте або в Вікіпедії, або на різноманітних туристичних сайтах. Перейду відразу до фоторозповіді з невеликими коментарями і стислими довідками про об'єкти. 

Потрапити на ратушу в Чернівцях не так просто. Там знаходиться Чернівецька міська рада, і я не чув, щоб всередині приміщення водили екскурсії.  Мені вдавалося декілька разів бачити інтер'єри ратуші і забиратися на її вежу. Всі рази це ставало можливим завдяки моєму статусу чиновника: останній раз я зустрічався з міським головою по робочих питаннях і, звичайно, попросився піднятися на вежу і походити по кабінетах.

Чуднів проїжджав сотні разів, коли їздив 5 років на роботу з Києва до Хмельницького. Але зупинився вперше. На головній вулиці розташований симатичний римо-католицький костел Знайдення Хреста Господнього ордену францисканців. Костел відбудований вже в наші часи на фундаментах монастиря капуцинів 18 століття, який відвідував останній польський король Станіслав Август.

Останнім часом читав думки, що списки справ демотивують, т.я. велику частину з них ми не виконуємо. Поділюсь своїм досвідом. В житті мені доводиться чи не кожні 5 хвилин щось фіксувати, записувати інформацію, наступні дії, зустрічі, події і т.д. Адже, крім того, що я є директором підприємства, в мене в житті ще є декілька курсів, які я проходжу одночасно, громадська діяльність, функції тревел-експерта, подорожі, родина, друзі, спортзал і багато всього. Я б не зміг це все впорядкувати, контролювати і, там більш, виконувати, якби не мав свою систему ведення списків, яка формувалася роками.

Дуже мальовниче місце на Поділлі, яке лише декілька років тому набрало популярності у туристів. Знаходиться водоспад Бурбун на річці Бобрівка біля сели Лисець колишнього Дунаєвецького району Хмельницької області. Само село, до речі, колись було частиної Миньковецької держави - квазіутворення під керівництвом найбільшого дивака 18 - 19 століть Ігнація Сцібор-Мархоцького ("графа Редукса"). Зовсім поруч - замок Сцібор-Мархоцького в Отрокові.

Давно мріяв провести День народження у своєму улюбленому місті з коханою і дітьми, яких не бачив майже півроку. Щойно повернувшись з першого вдалого експериментального туру на Дністер і Поділля, взяв на декілька днів відпустку і поїхав у Чернівці. По дорозі вирішив зупинитися в декількох місцях на Житомирщині, в які давно хотів потрапити. Виїхав в Києва рівно о 5 годині, як тільки завершилася комендантська година.  

Село Дениші розташоване на захід від Житомира на березі річки Тетерів. Скелясті береги річки приваблюють скелелазів. Поруч, на березі річки є Тригірський монастир. У самому селі стоїть руїною палац цукрозаводчиків Терещенків. Його звели у 1910 - 1913 роках за проектом архітектора Павла Голандського у стилі італійського ренесансу.

Майже за півтора року війни я не провів жодного авторського туру ні закордон, ні по Україні. Хоча до того організував 20 авторських подорожей у багато екзотичних країн Африки, Південної Америки, Азії.  Хоча усі півтори роки я намагався щомісяця подорожувати Україною, бажання продовжувати організовувати тури не було. Я був зайнятий іншими речами, далекими від моєї довоєнної діяльності. І, чесно кажучи, вже ніколи не планував відновлювати групові авторські подорожі.