Andy Travel Club

В попередніх розповідях, присвячених Відню, ми вже встигли познайомитися з головними визначними пам'ятками Австрійської столиці: сецесіоном, ратушею, парламентом, цісарським комплексом Гофбург, палацом Бельведер, архікатедрой Св.

Кожний, хто вивчав архітектуру Чернівців скрізь призму віденської сецесії, приречений вивчати Відень скрізь призму Чернівців. Блукаючи віденськими вуличками з "чернівецькими" назвами та оглядаючи пам'ятки, що мають "аналогію" з чернівецькими, невільно виникає бажання порівнювати, а де ж краще: у нас, чи в них? Наприклад, вулиця Herrengasse (Панська). В Чернівцях вона найголовніша і найшикарніша вулиця міста. У Відні - майже так само. Щодо того, яка з них краще, робіть висновки самі. Мій вибір - на боці Чернівців :)

Якщо ви, перебуваючи в соборі (архікатедрі) Св. Стефана у Відні, маєте зайві 4,5 євро в кишені, можете піднятися на одну з веж-дзвіниць костелу, щоб оглянути панорами Відня з висоти пташиного польоту, а також деякі готичні деталі храму, яких не видно з землі. Щоправда, майте на увазі, що вам вдасться побачити лише північну частину міста, південну закривають собою нави костелу.

Шановне товариство! Хочу поділитися своєю нав'язливою думкою. Не відпускає мене ідея здійснити у наступному році (навесні) подорож по Імарату (Емірату) Кавказ. На Кавказ мене тягнуло давно, але часи там були самі знаєте, які. Зараз там відносно спокійно, тому, думаю, подібна подорож загрози життю не несе.

Гофбурґ (нім. Hofburg), Гофбурґський Імперський Палац — резиденція імператорів Австрії у, яка довгий час слугувала домівкою для найвпливовіших людей Австрійської історії, включаючи родовід Габсбурґів, володарів Австроугорської імперії. Зараз Гофбурґ слугує офіційною резиденцією Президента Австрії. Він також знаний як зимова резиденція, тоді як Шенбруннський палац вважається резиденцією літньою.

В двома найбільшими храмами Відня - катедрою Св. Стефана і Вотівкірхе ми вже знайомилися. На черзі - декілька інших церков і костелів Відня. На жаль, за один світовий день не вдалося побачити багато і ряд найцікавіших храмів австрійської столиці залишилися поза моєю увагою. Але, сподіваюсь, короткий екскурс по віденських храмах дасть вам певне уявлення про культову архітектуру столиці Австрії.

Votivkirche (Вотівкірхе, храм Обітниці) - неоготичний костел римсько-католицької церкви у Відні. Розташований в районі Альзергрунд поряд з Віденським університетом. Зведений в стилі неоготики, як вдячність за порятунок молодого імператора Франца-Йосипа під час замаху на нього 18 лютого 1853 року. Висота церкви складає 99 метрів, і тим самим вона займає серед віденських церков друге місце по висоті. На заклик до збору коштів на будівництво церкви, оголошений братом імператора Фердинандом Максиміліаном, відгукнулося 300 тисяч громадян імперії.

Костел Святого Стефана у Відні (нім. Stephansdom, уживана назва - Steffl) - католицький костел, національний символ Австрії й символ міста Відень. Є катедрою віденського архієпископа - примаса Австрії. Розташовано в центрі старого міста на майдані Св. Стефана (Штефансплац). Перший храм на місці костелу зведено у 1137-1147 роках. Костел в сучасних межах збудовано у XIII-XV століттях й набув сучасного вигляду до 1511 року. Зараз перебуває на реставрації. 

Про Ярмолинці, райцентр Хмельницької області, розповісти можна багато. А от показати - майже і нема що. Адже більшість пам'яток містечка до наших днів не дійшла, а середмістя являє собою совок в мініатюрі.

На протилежному від Зінькова березі річки Ушиця розташована Адамівка - колишня частина містечка Зіньків, а сьогодні - окреме село, відоме завдяки неординарній Покровській церкві. Навіть у довіднику "Приходы и церкви Подольской епархии" 1901 року дослідник Поділля Євтим Сіцинський відносить адамівську церкву у складі Зінькова, а про існування топоніма чи кутка Адамівка навіть не згадує.

Вчора знову було продовження подорожі у подільську осінь. На цей раз це був південь Тернопілля і, навіть, трохи Буковини. Подорож виявилася надто приємною, але зі своїми нереалізованими планами. Дуже короткий світовий день не дав можливості подивитися багато, а густий туман не дозволив спостерігати панораму Заліщиків з буковинського берегу. Менше з тим, поїздка до Червоногруду на цей раз була найтривалішою і найзмістовнішою.

Щасливий той, кому протягом місяці двічі пощастило добувати в столиці Поділля. Двічі щасливий той, хто зробив це у жовтні. Адже жовтень – найкраща пора для відвідування Кам’янця. Осінь в мене вже давно асоціюється з Кам’янцем, а Кам’янець – з осінню. Осінь – з жовтим листям на деревах і під ногами, а дерева з жовтим листям – з каньйоном Смотрича. Каньйон Смотрича – з каменем, а камінь – з замками. Ланцюжки асоціацій можна продовжувати безкінечно, і в різні сторони. Якась з них закінчиться на неповторних кам’янецьких красунях, а якась – на кам’янецькому метро.