Open the world and Ukraine Блог Андрія Бондаренка
про подорожі Україною і світом

Муровані Курилівці - достатньо відоме містечко на південному заході Вінниччини. Поруч - і Буковина, і Молдова. Місцина навколо, особливо у напряму Буковини - дуже мальовнича: дорога спочатку круто спускається в долини річок, а піднімається справжнім гірським серпантином. Само містечко розташовано на схилах річки Жван. Вперше в письмових джерелах воно згадується у 1493 році, як маленьке поселення під назвою Чурилівці. Таку назву село, ймовірно, отримало від імені першого поселенця - козака Чурила. 

Як правило, я дуже рідко повертаюсь в міста, які я відвідував з причини того, що є ще багато місць, які хочеться подивитися, бо скільки того життя... Важко пояснити, чому, але Шаргород - те місто, куди дуже хочеться повертатися. Не зважаючи на його провінційність і неналежність до Західної України, Шаргород чистий, охайний і акуратний - повна протилежність сусіднього Шпикова. Він, на відміну від більшості міст Східного Поділля, зберіг дух і шарм минулих століть. В Шаргороді ти реально переносиш себе в далеке минуле.

В Мурафі (Шаргородський р-н, Вінницька обл.) мені пощастило побувати двічі: вперше - у 2010 році під час Другої Буковинсько-Подільської експедиції, а вдруге - зовсім нещодавно, навесні 2018 року. За радянських часів мало зовсім чударницьку назву – Жданово. Вперше я потрапив сюди, їздячи околицями Шаргорода і шукаючи місце, де б брав мобільний зв'язок, бо в Шаргороді його не було. Мурафа виявилася приємним відкриттям для мене. 

В самому серці Тіроля - мого улюбленого альпійського регіону, розташувалося містечко Бреннер (італ. -Бреннеро). Частина його знаходиться в Австрії, частина - в Італії. Поселення розташувалося так, що торговельний центр знаходиться одночасно в двох країнах, а залізнична станція - також одна на дві країни. Нічого особливо цікавого в Бреннеро немає: по-суті, з італійського боку це лише дві вулиці з пересічною сільською забудовою, парою маленьких храмів, вокзалом та великим супермаркетом, з італійського боку - невелике альпійське озеро з бірюзовою водою. Але тірольські міста навколо - це неперевершений рай для любителів архітектури, замків і гір: поруч розташовані Інсбрук, Віпітено, Брессаноне на багато інших куточків Північного та Південного Тіроля.  

В декількох кілометрах на північ від Бріксена серед Альп знаходиться монастир Neustift (Novacella). Історія абатства почалося у XII столітті, коли воно було притулком для багатьох подорожуючих, які переходили гори. Протягом багатьох років монастир був культурним і освітнім центром, постійно розвивалося і розширювалося. На сьогоднішній день - це діючий монастир і один з найбільших в Північній Італії виробник вин.  

Бріксен (італійська назва- Брессаноне) - містечко в Південному Тіролі, враженнями про яке можна ділитися годинами, настільки в місті багато всього цікавого для мандрівника. Територіально Бріксен розташований в Італії, але переважна більшість населення - німецькомовна. Середньовічне тірольське містечко вразило своїми вузькими вуличками з різнокольоровими будиночками з еркерами і аркадами та величними храмами. Місто розташовано в місці злиття річок Айзак і Рієнц та оточене 2,5-кілометровими вершинами Альп.  

Нідерланди і Амстердам у більшості наших співвітчизників асоціюється з курінням трави, тістечками з марихуани і напівголими дівчатами у вітринах на вулицях червоних ліхтарів. Насправді, Нідерланди зовсім інші. Створені для туристів розваги обмежуються історичним центром Амстердама. А за його межами - патріархальне традиційне голландське суспільство: компактні містечка за північною ганзейською готичною архітектурою, села з різнокольоровими дерев'яними будиночками, багаточисельні водні канали, розкішні замки, отари овець попід дорогами та дива сучасної архітектурної думки в Гаазі та інших містах. Самі такі Нідерланди вам сьогодні і покажу.  

Опісля півроку знайшов час, щоб розгребти фото з минулорічної 3-денної поїздки до свого Дня народження. В один день мені пощастило побачити моє улюблене місто (Гданськ), мій улюблений замок (Мальборк) та відвідати концерт мого улюбленого гурту (Depeche Mode). Оскільки в тих місцях я не вперше, і їм присвячено вже багато розповідей (див. на сайті Гданськ, Мальборк і Варшава), покажу лише 35 фоток з більш ніж 2000, які виявилися найбільш вдалими і незвичайними.  

2018 рік став 15-м роком моїх інтенсивних подорожей. За цей період я відвідав 50 країн і близько 1300 міст, містечок та цікавих куточків. Цей рік був особливим: здійснив те, про що мріяв з дитинства - незабутню подорож Африкою і найкрасивішою країною світу - Індією. Минулий рік подарував мені 7 нових країн: Руанду, Замбію, Зімбабве, Демократичну республіку Конго, Уганду, Кенію і Індію. Ще дві країни, Ботсвану і Пакистан, побачив лише одним оком. І ще у двох - ОАЕ і Польщі, побував не вперше. З українських мандрівок найбільше запам'яталися Верхнє Надросся (вперше відкрив для себе цей регіон) та перше в житті сходження на Говерлу.

Джодхпур став найцікавішим містом, який я відкрив для себе в цьому році. Його називають «Містом Сонця» за ясну і спекотну погоду протягом усього року, але частіше його іменують «Блакитним містом» за відповідний колір будинків. Місто знамените своїми палацовими комплексами, фортецями і храмами, що розташувалися посеред пустелі Тар (Раджастан). Але №1 в Джодхпурі - це все ж таки вузенькі середньовічні вулички будинки блакитного кольору. Будинки належали найвищій індійській касті - касті брахманів.  

Індія стала 50-ю країну, яку я відвідав. Давно хотілося, щоб моя ювілейна країна - це було б щось надзвичайне, і це вдалося. Індії немає рівних у світі за красою архітектури. Індія - одночасно найкраща в світі, і одночасно найгірша. Індію не можна просто любити. Її можна одночасно обожнювати і ненавидіти. Жодна з країна не давалася мені так важко, як Індія. За 9 днів подорожі я примудрився двічі захворіти, а після повернення опинився в лікарні. Але тут треба обов'язково побувати. Індійські красоти варті того, щоб терпіти заради них багато складнощів і неприємностей. Протягом 9 днів подорожі ми подивитися майже всі найцікавіші (на мою думку) куточки Індії. Маршрут був такий: Нью-Делі - Джодхпур - Джайпур - Амбер - Агра - Пакистанський кордон - Амрітсар - Варанасі - Нью-Делі.

Амрітсар - столиця штату Пенджаб, що знаходиться біля кордону з Пакистаном. З усіх міст Індії він виявився найприємнішим і найчистішим. Амрітсар - це священне місто релігії сикхів. Тут знаходиться головна релігійна святиня сикхів - комплекс Золотий Храм, в якому зберігається золота книга сикхів Ґрантг Сагіб. Побачити Золотий храм сикхів - було моєї давньою мрією ще з дитинства. Такого почуття внутрішнього спокою, як тут, в мене ще ніколи в життя не було. Амрітсарський храм сикхів - це, напевне, найдивовижнійше, що доводилося бачити в житті.