Перевал Чумирна в Буковинських Карпатах

Ще однією важливою зупинкою в нашій подорожі Буковинськими Карпатами влітку 2025 року став перевал Чумирна - найвища точка мальовничої дороги між Кімпулунгом і Радівцями. Перевал розташований на висоті приблизно 1109 метрів над рівнем моря, і він одразу задає тон атмосфері Карпат: коли ти піднімаєшся сюди - відчуваєш глибину простору, висоту, і те, що світ навколо ніби стає більшим.

Я відкрив це місце для себе восени 2021 року, коли тиша і холодний повітряний напій восени створювали контраст із шумом людського життя далеко внизу. Тоді були лише вітер, запах хвої і гострі хвилі пагорбів, що губилися в далеких горах.

Цього разу картина зовсім інша: перевал був переповненими туристами, автомобілями, фотосесійними групами та голосами. Але навіть серед галасу краса цього місця не могла бути затьмарена. Коли ти стоїш на вершині, бачиш нескінченні рядами карпатських хребтів, вкритих темно-зеленим гірським лісом - переважно смереки - з просвітами на далекі поля, галявини та пасовиська. Внизу стежки окреслюються між пагорбами, а з висоти здається, що земля і небо стикаються вдалині.

Особливо вражаючими є миті підзаходу сонця. Коли сонячні промені відходять, вони наливають гори золотавим світлом, яке м’яко торкається вершин і робить тіні довшими, ніж зазвичай. Галявини наче світяться, хатинки на схилах - тихі маяки серед зелені. І коли вітер грає з травами, ти відчуваєш, що усвідомлюєш простір, і що цей простір - твій на мить.

Окрім краєвидів, на перевалі Чумирна цікаво спостерігати за зміною настроїв природи: туманні ранки, коли межа між землею і небом розмита, яскраві південні сонячні дні з чистим небом і контрастом кольорів, коли зелень і синь небес так чітко розділені - і вечірні сумерки, коли гори ніби вдягають фіолетові шати. Тут кожна пора дня має власне “обличчя”.

Для туриста перевал Чумирна - це не лише фотогенічна точка, але і місце, де можна зупинитися, вдихнути і відчути внутрішню тишу, навіть якщо навколо багато людей. Дорога сюди - частина мандрівки, яка видається нескінченною, а коли доходиш вершини - розумієш, навіщо ти їхав: щоб побачити цей простір, щоб пригадати, що велич природи часто у простоті.

.

Чумирна восени: