Чорнухи - батьківщина Григорія Сковороди

Давно я мріяв побувати в селищі Чорнухи на Полтавщині – рідному краї Григорія Сковороди. І ось нарешті здійснив цю поїздку. Це невелике, але історично значуще селище розкинулося на мальовничих пагорбах Лівобережної України, на берегах тихоплинної річки Удай. Вперше Чорнухи згадуються в історичних джерелах ще в XVII столітті як сотенне містечко Лубенського полку. Згодом вони стали волосним центром Лохвицького повіту, а з початку ХХ століття – місцем активного культурного і освітнього розвитку.

Та головна гордість Чорнух – це, безумовно, постать Григорія Савича Сковороди, одного з найвизначніших українських філософів, поетів і просвітників. Саме тут він народився у 1722 році, звідси вирушив у мандрівне життя, залишивши по собі глибокий слід у національній духовній традиції. Чорнухи і досі зберігають пам’ять про свого славетного земляка – як у просторі, так і в атмосфері.

Селище зустріло мене величною чотирикомплектною міністерською школою, спорудженою ще на початку ХХ століття. Її цегляний фасад із характерним для того часу архітектурним декором справляє враження серйозності і водночас теплоти - відчувається дух тієї епохи, коли освіта починала ставати справжнім пріоритетом громади. Школа гармонійно поєднує монументальність і симетрію - властивості, притаманні державним освітнім будівлям того періоду. Вікна з білими лиштвами та контрастними вставками на тлі жовтої цегли створюють вишуканий і водночас стриманий образ, що ніби каже: тут навчаються не просто діти, а майбутні громадяни.

Над центральним входом виділяється декоративний фронтон із балконом, що додає фасаду урочистості. У приміщенні панує тиша, яку ніби охороняють спогади про минулі покоління учнів і вчителів. Одна з меморіальних табличок на будівлі нагадує про вчителя фізики Всеволода Васильовича Тарасенка, який пропрацював тут 34 роки, ставши символом відданості педагогічній справі. Цей факт ще більше підсилює враження, що школа була і залишається не просто навчальним закладом, а справжнім осередком духовного і культурного життя громади.

Поруч розташована садиба музею Григорія Сковороди. Я з нетерпінням хотів зайти всередину, щоб відчути атмосферу, де оживає пам’ять про великого українського філософа, але, на жаль, у неділю музей був зачинений. Та все ж навіть прогулянка довкола садиби нагадувала про його життя і твори. Адже саме в Чорнухах народився Сковорода - мислитель, поет і мандрівний філософ, який залишив по собі безцінну духовну спадщину для всієї України і світу. На жаль, музей у неділю виявився закритим.

Етнографічний музей, який розташований на території садиби‑музею Григорія Сковороди в Чорнухах, логічно сприймається як частина цілісного меморіального комплексу. Він не функціонує як окремий інститут, а радше служить доповненням до основної музейної експозиції, занурюючи відвідувачів у побут українського села XVIII–XIX століть.

Його «експозиції просто неба» включають елементи традиційного житла - кілька хат з солом’яними стріхами, старовинна криниця‑журавель, хати, огороджені тином - усе це створює антропологічну атмосферу, яка підтримує зв’язок із життям селян того часу.

Навіть коли музейні простори зачинені для відвідувачів, зовнішній вигляд композицій промовляє сам за себе. На фото видно одну з таких хат з солом’яним дахом, оточену зеленню і тином - їхні форми, пропорції, матеріали передають простоту і водночас витонченість народного архітектурного смаку.

Це як мовчазна інсталяція, що закликає повільно оглядати, вдивлятися в деталі: піч, дошки, крокви, ґанок, а також місце криниці, яка була центром сільського побуту. У цьому відкритому просторі спогади оживають не через таблички чи панелі – а через реальні форми, що дійшли до нас, ніби затримані у часі.

Поряд із музеєм Григорія Сковороди в Чорнухах розташована нова культурна локація - Картинна галерея мистецтв, яка стала частиною музейного комплексу. Відкрита у 2022 році, вона покликана не лише доповнити образ великого українського філософа через призму сучасного мистецтва, а і стати майданчиком для творчого діалогу. У просторій, світлій будівлі, що оточена квітником і вимощеними доріжками, проводяться виставки художників, присвячені як самому Сковороді, так і ширшим культурним темам.

Особливо мене вразила ще одна архітектурна перлина Чорнух - земська школа, збудована за проєктом Опанаса Сластіона в стилі українського модерну. Вона виділяється своїми високими вікнами з готичними арками, декоративною цегляною кладкою та оригінальною вежею. Цей стиль - унікальне поєднання народних традицій і європейських архітектурних впливів, завдяки якому такі школи стали справжньою візитівкою Полтавщини.

Земська школа в Чорнухах - одна з понад 50 шкіл, збудованих Лохвицьким земством на початку ХХ століття за типовими проєктами Сластіона. Споруда зведена у 1913 році, і спочатку функціонувала як трикласна школа з бібліотекою та квартирою для вчителя. Архітектурно будівля має дерев’яну основу, обкладену цеглою, коридорний двобічний план та декоративні елементи візерункової кладки “біле по білому”. Площа та пропорції дають змогу бачити споруду як строго продуманий навчальний заклад із художнім характером.

Сьогодні будівля вже не виконує первинну освітню функцію - у ній діє Будинок дитячої та юнацької творчості з клубом юних натуралістів. Але навіть у новому статусі школа зберігає свою архітектурну сутність: фасади з орнаментальною цегляною кладкою, стилізовані віконні прорізи, декоративні фризи та піддашшя нагадують про задум митця. В очах перехожих і відвідувачів це не просто будівля - це жива пам’ять про ідею освіти, естетику і дух часу.