Україна

Я проїжджав Пирятин разів двісті, але заїхати сюди випало вперше. Це невелике місто на Полтавщині, розташоване на мальовничих берегах річки Удай, має давню історію, яка сягає ще часів Київської Русі. Перша письмова згадка про Пирятин датується 1154 роком у «Повісті минулих літ». У різні періоди він був важливим укріпленим пунктом, зокрема в козацькі часи - тут стояла Пирятинська фортеця, яка захищала край від нападів кочівників. Сьогодні Пирятин відомий багатьом мандрівникам завдяки трасі Київ–Харків: саме тут височіє знаменита водонапірна башта, яку можна побачити у фільмі «Королева бензоколонки». Але це місто приховує набагато більше...

З Кізлівки я поїхав до Національного природного парку «Пирятинський», що тягнеться вздовж річки Удай довкола Пирятина. Це територія широких заплав, тихих проток і очеретяних стін, де вода диктує ритм сезонів. Парк створений наприкінці 2000-х, сьогодні він охороняє великий масив природних комплексів і пропонує мандрівникові десятки кілометрів екостежок, які виводять до островів, луків і давніх поселень. Першою точкою на маршруті стало село Каплинці - місце, яке найчастіше згадують через його старий дерев’яний міст через Удай. Про цей міст говорять як про чи не найдовший дерев’яний у країні. Первісну переправу відносять до кінця ХІХ століття...

Ми з нетерпінням чекали зустріч з Лядовою під час нашого роад-туру Південною Вінниччиною, адже ще раніше бачити фото скель з печерами над високим берегом Дністра та панорами Дністровського каньйону. Щоб побачити монастир і панораму, доведеться піднятися сходами нагору на висоту 90 метрів над рівнем Дністра. Підйом забирає близько 15 хвилин. Застування монастиря у Лядові приписують Антонію Печерському, який той у 1013 році вертався з Афону та Константинополя до Києва. Тому монаху, який заснував Києво-Печерську Лавру, Троїцько-Іллінський монастир у Чернігові та Бакотський скельний монастир. Навряд чи це так, вважаючи на широку географію...

Ворохта - один із тих карпатських куточків, куди тягне повертатися знову й знову: гуцульське селище на річці Прут, оточене хвойними схилами Чорногори, з легендарними австрійськими кам’яними віадуками, старими залізничними станціями й запахом смоли в повітрі. Це природні “ворота” до найпопулярніших маршрутів Карпатського нацпарку: звідси зручно стартувати на Говерлу і Петрос, вирушати лісовими дорогами до полонин, а взимку - ловити спортивний драйв біля трамплінів і на лижних трасах. Ворохта поєднує тишу високогір’я з відчутною пульсацією дороги — поїзди ковзають під арками віадуків, а внизу, вздовж Пруту, розгортаються ті самі м’які...

Буковель мене особливо не вразив. Це місце виглядає радше як приклад архітектурного хаосу, де сучасні готелі і бази відпочинку тісно зрослися без жодної гармонії з навколишнім середовищем. До цього додаються захмарні ціни, які не завжди відповідають рівню сервісу. Єдине, що дійсно варте уваги тут - це неймовірні краєвиди з навколишніх гір, які залишають набагато сильніше враження, ніж сам курорт. Все, що внизу - якійсь архітектурний і урбаністичний хаос з високими залізними парканами, котлованами, недобудовами. Ресторани з якимось нереальними цінами при майже повній відсутності людей. Але у Буковелі варто піднятися на підйомнику на одну з...

Село Кізлівка, розташоване неподалік Чорнух на Полтавщині, зберегло унікальну пам’ятку архітектури - земську школу, яка є зразком українського архітектурного модерну. Ця школа була збудована у 1912 році за проєктом видатного українського архітектора Опанаса Сластіона. Її споруджено у двокомплектному варіанті - це означає, що будівля вміщувала одночасно два навчальні класи для різних вікових груп. Будівля земської школи в Кізлівці вражає своїм архітектурним стилем. Вона виконана з червоної цегли, з характерним геометричним декором, притаманним проєктам Сластіона. На фото добре видно вишукану гру цегляного мурування: фризи, карнизи, акценти...

Дорогою назад з Василева до Чернівців ми не могли оминути нагоди зупинитися біля Малого Кучурова і Васловівців - саме тут відкривається одна з найкрасивіших панорам Хотинської височини. Ці зелені хвилясті пагорби нагадують справжні Карпати, хоч насправді це ще не Карпати, а окремий висотний масив, що простягається на північному заході Буковини. Найвищою точкою є гора Берда - 515 метрів над рівнем моря. Вона виділяється м’яким контуром і широким зеленим полем на вершині. Хотинська височина - частина Подільської височини, відома серед краєзнавців як перехідна зона між Поділлям і Карпатами. Вона утворена лесовими пагорбами, вкритими лісами та...

Давно я мріяв побувати в селищі Чорнухи на Полтавщині – рідному краї Григорія Сковороди. І ось нарешті здійснив цю поїздку. Це невелике, але історично значуще селище розкинулося на мальовничих пагорбах Лівобережної України, на берегах тихоплинної річки Удай. Вперше Чорнухи згадуються в історичних джерелах ще в XVII столітті як сотенне містечко Лубенського полку. Згодом вони стали волосним центром Лохвицького повіту, а з початку ХХ століття – місцем активного культурного і освітнього розвитку. Та головна гордість Чорнух – це, безумовно, постать Григорія Савича Сковороди, одного з найвизначніших українських філософів, поетів і просвітників....

У Василеві я побував двічі: у 2009 році під час Буковинської експедиції, та у 2025 році під час подорозі Поліссям, Галичиною та Буковиною. Ми вирішили вирватися з Чернівців на день і поїхали родиною до Василіва - одного з найцікавіших і маловідомих місць нашого Придністров’я. Тут, серед крейдяних урвищ і зелених круч над меандрами Дністра, зберігаються сліди одного з найзахідніших літописних міст Київської Русі. І коли стоїш біля пам’ятного знаку з кам’яним хрестом на Замчищі, розумієш - перед тобою земля, якою колись крокували князі Ростиславичі. ВАСИЛІВ (Заставнівський район) вперше згадується у 1230 році давньоруським літописцем під час...

У Лохвицю я приїхав уперше влітку 2025 року під час подорожі Полтавщиною. Це невелике місто, про яке я раніше чув лише побіжно, але з першої ж хвилини воно мене зацікавило. Лохвиця розташована в західній частині Полтавської області, на правому березі річки Сула, там, де в неї впадає права притока - Суха Лохвиця. Сьогодні це адміністративний центр Лохвицької міської громади в Миргородському районі. Населення міста становить близько 11 тисяч осіб, і хоча воно невелике за розміром, має свою особливу атмосферу та значну історичну глибину. Історія Лохвиці сягає глибокої давнини. Уперше вона згадується в письмових джерелах у 1320 році, але...

Львівщина, майже на самому кордоні з Польщею - Яворів - це не просто місто, а палімпсест історії, де шари минулого читаються на кожному камені, на кожній вулиці. Це такий собі малий культурний вузол із глибоким історичним корінням, що бере початок ще з 1436 року, а за деякими джерелами - навіть з XIV століття. Тут повітря просякнуте подіями минулого, а кожна вуличка здається фрагментом великої європейської історії. Ще в доісторичні часи ці землі були заселені людьми: археологи знайшли тут десятки стоянок періоду мезоліту. У пізніші століття Яворів став важливим торговим пунктом на шляху зі Львова до Ярослава. У 1569 році місто отримало...

Їдучи з Бобрика до Плішивця, я звернув з основної траси на вузьку бетонну дорогу, викладену квадратними плитами ще з радянських часів. Вона вела крізь безмежні сільськогосподарські ландшафти - поля, балки, зелені пагорби, де кожен поворот відкривав новий ракурс долини Псла. Саме в такій просторовій тиші, коли горизонт дихає спокоєм, на відстані переді мною з’явився силует, що немов виринув із самої історії. Це була Покровська церква - кам’яна, велична, мов символ часу, що застиг над кручами. Сам Плішивець - невелике село в Миргородському районі Полтавської області біля Гадяча, розташоване неподалік від гирла Ворсклиці, де вона впадає у Псел...