Open the world and Ukraine Блог Андрія Бондаренка
про подорожі Україною і світом

В Доломітах в декількох кілометрах на північ від Tre Cime di Lavaredo є два симпатичних гірських озера, що розташувалися в улоговині між декільком хребтами Доломітових Альп. До озер Піані (Laghi dei Piani - італ., Bödenseen - нім.) можна дістатися від притулку Локателлі хвилин за 15. Озера, що розташовані на висоті 2335 метрів, оточують гірські масиви Paternkofel та Schusterplatte. Під'їхати до озер не можна, доведеться йти пішки від автомобільної стоянки біля притулку Ауронцо близько 5 кілометрів.  

На північ від гірського масиву Tre Cime di Lavaredo і в 3 кілометрах від притулку Лаваредо є ще один ріфуджіо (притулок) для піших подорожуючих Доломітами. Притулок Локателі (Dreizinnenhütte - нім., Rifugio Antonio Locatelli - S. Innerkofler - італ.) розташований на висоті 2405 метрів у підніжжя гори Патернкофель (Paternkofel) та пропонує класичний вигляд на піки Tre Cime di Lavaredo. Назва притулку німецькою мовою означає "хатина з трьома кімнатами", а італійською притулок носить ім'я Антоніо Локателлі - італійського авіатора і журналіста.

Під час треккінгу Доломітовими Альпами на шляху у пішого подорожуючого будуть траплятися так звані ріфуджіо (rifugio - італ.), що являють собою скромні бюджетні нічліжки, тобто притулки. Автомобільних доріг навколо Tre Cime di Lavaredo немає, тому добиратися до ріфуджіо можна лише пішки. Крім місць для ночівлі є ресторани з невеликим асортиментом блюд. Одне з таких ріфуджіо розташовано на шляху найпопулярнішого в Доломітах пішого походу навколо Tre Cime di Lavaredo. Притулок Лаваредо (rifugio Lavaredo) розташований на висоті приблизно 2350 метрів в двох кілометрах від початку треккінгу навколо Tre Cime.

Доломітові Альпи - найкрасивіші гори у світі, це моє особисте переконання. Розташовані вони на межі двох італійських регіонів - Південний Тіроль (Трентіно Альто-Адідже) та Венето. Кожен турист в Доломітах обов'язково намагається зробити одноденний треккінг навколо гірського масиву Tre Cime di Lavaredo, який складається з трьох вершин, одна з яких ледь не дотягує до 3-кілометрової висоти - 2999 метрів. Вигляд обривчастих північних стін належить до найвідоміших пейзажів Альп та вважається візитною карткою Доломітів. Tre Cime di Lavaredo сьогодні є кордоном між італійськими провінціями Беллуно на півдні та Больцано на півночі, а до кінця Першої світової війни - між Італією та Австро-Угорщиною.  

Озеро Анторно (Lago d'Antorno) - невелике гірське озеро в Доломітових Альпах в двох кілометрах від Мізуріни на шляху до підніжжя Tre Cime Di Lavaredo. Від берега озера добре видно скелясті піки Tre Cime Di Lavaredo та інші вершини Доломітів. Тут розташований пропускний пункт платної дороги, що веде на стоянку на початку трекінга навколо Tre Cime.  

Мізуріна - озеро (Lago di Misurina) та однойменне село в Доломітових Альпах в долині Кадоре (провінція Беллуно, регіон Венето). Найбільше природне озеро цієї долини розташоване на висоті 1754 м над рівнем моря. Периметр озера має довжину 2,6 км, а максимальна глибина - 5 м. Озеро з усіх боків оточене скелястими вершинами Доломітів, що створює приголомшливі краєвиди навколо. Мізуріна - ідеальне місце, з якого можна здійснювати походи найкрасивішими горами Європи.  

Озеро Ландро (Lago di Landro - італ., Dürrensee - нім.) - гірське озеро в Доломітових Альпах, розташоване на висоті 1406 метрів в долини Валь-ді-Ландро регіону Південний Тіроль. Найближче до озера поселення - Добб'яко. Озеро Ландро розташувалося в оточенні крутих скель Доломітів на території природного парку Доломіти Сесто. Взимку озеро замерзає і по його периметру робиться кільце для любителів бігових лиж. Влітку, коли я подорожував Доломітами, озеро наполовину висохло.  

Озеро Браєс (Lago di Braies - італ., Pragser Wildsee - нім.) вважають найкрасивішим альпійським озером в Південному Тіролі. Це чудово місце, яке ніби зійшло зі сторінок листівок, давно завоювало серця любителів гірських пейзажів і фотозйомок. Смарагдова чистісінька вода, в якій віддзеркалюються небо і вершини гір, чисте гірське повітря і красива природа тягнуть сюди тисячі мандрівників. Озеро знаходиться в однойменній долині на висоті 1496 метрів над рівнем моря, приблизно в 97 км від містечка Больцано в провінції Трентіно Альто-Адідже (Південний Тіроль).  

Кожний, хто потрапляє в Доломітові Альпи, в першу чергу намагається потрапити до села Санта Маддалена (Santa Maddalena - італ., St. Magdalena - нім.), щоб побачити поштівковий вид на церкву св. Маддалени на тлі зубців Доломітів. Це насправді, один з найкращих пейзажів, які довелося бачити у житті! Одна з найбільш фотогенічних сіл в світі розташувалася в Південному Тіролі, в долині Val di Funes на висоті 1339 метрів. Село Санта Маддалена невелике, тут живе всього близько 400 чоловік, воно лежить в долині.  

Австрія і Італія з'єдналися воєдино у маленькому містечку Віпітено (німецькомовна назва - Штерцинг), що розкинулося на кордоні двох держав. Поселення лежить в регіоні Тіроль – найцікавішому куточку Альп. Крім високих скелястих гір і чисельних величних замків, кожне тірольське містечко – це старовинні кольорові будинки з еркерами (балконами напівкруглої, трикутної чи іншої форми, що здіймаються над першим поверхом) і ажурними вивісками.

Сутківці (Ярмолинецький р-н Хмельницької області) - ще одне цікаве село з руїнами замку та середньовічною церквою-фортецею, куди, як і в Маліївці, добратися не так просто. Колишнє містечко лежить на крутих берегах річки Ушиці осторонь дороги Житомир-Чернівці неподалік від райцентру Ярмолинці. Згідно вказівника до сюди від траси всього 4 кілометри. Насправді ж - не менше семи. А крім того, до головної пам'ятки доведеться пройти все село. Так що наполегливо не рекомендую йти до села пішки від траси, а ліпше зачекати на попутку біля повороту.

Колишнє містечко, а сьогодні - звичайне село, Зіньків лежить на крутих мальовничих схилах річки Ушиця у Віньковецькому районі Хмельницької області. Першу писемну згадку про нього зустрічаємо у 1404 році, коли польський король Владислав Ягайло подарував Зіньків разом з його околицями кам'янецькому старості Петру Шафранцю. Останній, до речі, разом із Зіньковим, отримав і Сатанів. У 1431 році поселення (знову ж таки, разом із Сатановим) переходить до нового власника - Петра Одровонжа із Спрови, який протягом 30-х років XV століття на лівому східному схилі долини Ушиці збудував оборонний замок.