Andy Travel Club

10. Житомир Житомир заховав у собі багато пам'яток старовини. Хоча і на перший погляд цього не помітно. Але варто вийти з автівки і пройтися центром міста, і ти розумієш, скільки таємниць він ховає в собі. Чого варта лише центральні пішохідна вуличка Михайлівська з ратушею, еклектичними будинками та інсталяціями з парасольками! А ще - вежа водогону, рівною якій в Україні немає. Тут ще є декілька великих костелів, магістрат, руїни єзуїтського монастиря, синагога, стара міщанська забудова.

З усіх архітектурних творінь людства я найбільше полюбляю саме ратуші: за їх стрункість, витонченість, а головне – неповторність. Замки, палаци, храми - вони можуть бути сході одні на одного, можуть будуватися за типовими проектами. З ратушами - не так. Вони ніколи не повторюються. Саме їх створенні талант архітектора проявляється у повній мірі. Сьогодні в межах України збереглося декілька десятків ратуш, які перебувають у різних станах збереження: від руїн до величних споруд, які й досі є символами влади міських громад. Сьогодні представлю ТОП-20 найцікавіших, за моєю думкою, українських ратуш.

Костел-усипальниця Сапєгів та церква св. Михаїла

Ми з групою мандрівників відвідали озеро Ван під час нашої подорожі від Кавказу до Іраку у травні 2021 року. Регіон навколо озера Ван - надзвичайно шикарний. Тут є засніжені вершини високих гір, згаслий вулкан, давня столиця Урарту Тушпа, давні вірменські храми і монастирі. Тут можна подивитися на дивовижних ванських кішок і помочити ноги у холодній, але надзвичайно прозорій блакитній воді найбільшого озера Туреччини

Лосяч – село з мальовничими краєвидами навколо на шляху з Кам’янця до Чорткова. Вперше згадується у 1785 році. Відомо, що на місці сучасного Лосяча поселення існувало ще з XVI століття, але під іншою назвою – Рогізна. Залишки цього поселення і сьогодні простежуються в урочищі Глибока Долина. Назву поселення отримало від заростів лоз, в яких нібито ховались жителі Рогізни від турків і татар. У ХІХ століття Лосяч, як і інші поселення в околицях Скали, належав впливовій в Австро-Угорщині родині Голуховських. За останнім переписом в селі проживає близько 1250 мешканців.

Якщо їдете з Кам’янця до Чорткова через Борщів, Озеряни вам не проминути. А якщо вже занесло вас сюди, то в Озерянах обов’язково треба зробити зупинку. Вони того варті. Озеряни – найцікавіше село на цьому маршруті. Тут є майже повний набір туриста: невідома оборонна споруда, неоготичний костел, церква. Костел, до речі, один з найбільших і найшикарніших сільських римо-католицьких храмів. А ось замку провезло трохи менше. Але все по-порядку.

У найгарнішому місті Тернопільщини мусить бути найгарніша ратуша. У випадку з Чортковим так і є. Ба більше - у Чорткові - дві ратуші. Перша з них, стара ратуша, є унікальною для України завдяки дерев'яній фахверковій вежі.

Сігішоара, або Шессбург - моє найулюбленіше місто Трансільванії. Саме тому ми вирішили провести всі наші 4 ночі у Трансільванії саме тут. Місто, насправді, мініатюрне. Але з яскравою архітектурою і насиченою історією. Чого лише варта історія Влада Цепеша, або графа Дракули, який народився у жовтому будиночку серед вузеньких вуличок Сігішоари! В'їзд до Старого міста, яке знаходиться всередині цитаделі:

Лапа - це яскравий богемний район Ріо-де-Жанейро, розташований в центрі міста. Він відомий своїми традиційними барами, клубами з живою музикою, танцювальними залами та кафе, де танцюють самбу просто неба під акведуком Арка Лапа в романському стилі.

Зупинка у Могилеві-Подільському була недовгою. Ми оглянули лише 2 музеї та встигли подивитися декілька симпатичних історичних особняків, церков і палаців з вікна автобуса. Хоча, місто надзвичайно багате на пам'ятки і потребує, принаймні, цілого дня. Екскурсію Могилевом нам провела екскурсовод Тетяна Мартинюк. Ось її телефон: +380678996103. Разом з краєзнавцем Олександром Богомольним вони є автором великої книги "Автор невідомий" про історію міста та його околиць. 

Несподівано приємним сюрпризом подорожі Південною Вінниччиною була зупинка у селі Бронниця між Бушою та Могильовом-Подільським. Рельєф тут справді нагадує гірський, а серпантини - карпатські. На високому пагорбі над Дністром зберігся маєток фельдмаршала Петра Вітгенштейна. Маєток зустрічає неготичною сторожкою:

Це місце для фотосесій створив у самому центрі Ріо бідний чилійський художник Хорхе Селарон. У 1980 році він оселився у будиночку біля сходів, де продавав свої дивні картини з вагітними жінками. На отримані гроші він купував плиточки і розмальовував їх, викладуючи ними сходи. Коли його їдея набула популярності, плитки Селарону почали привозити туристи звідусіль.