Andy Travel Club

Про книгу і про автора Це - репортажний путівник із 12 авторськими маршрутами на 2–3 дні кожний. Баланс польового досвіду, фактчеку і живої оповіді доповнений робочими порадами: як їхати, коли зупинятися, де шукати оглядові майданчики і короткі петлі пішки. Маршрути - не перелік точок, а логічні дуги, де ландшафт і камінь читаються разом.

У селі Грушка, що біля Бакоти, в родинному маєтку Токаржевських-Карашевичів відкрився виставковий простір і галерея подністровських скринь у межах проєкту «Бакота і культура. Скриня спадщини». Відкриття відбулося 21 жовтня і зібрало понад вісімдесят людей - добрий знак для села, де культура стає осередком спільноти. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

Щоби зрозуміти Чернівці, варто починати не з парадних фасадів навколо ратуші та вулиці Ольги Кобилянської, а з долішньої низини між пагорбами, ближче до залізничного вокзалу - там, де зійшлися дороги і води і народилися перші квартали. Між Фонтанною площею, Старим Ринком і Турецькою криницею, на перехресті сьогоднішніх Шолом-Алейхема, Сагайдачного, Гагаріна та вулиці Синагоги, постало єврейське серце міста - Юденштадт, або штетл. Не ґетто, а відкритий, щільний світ божниць і хедерів, крамничок-«склепів» і заїздів, де будні гешефту змінював святковий ритм шабату.

Політика повернення коштів і скасування замовлень 1. Загальні принципи 1.1. Ми дотримуємось Закону України «Про захист прав споживачів» і норм електронної комерції. 1.2. Повернення здійснюється тим самим способом, яким здійснювалась оплата, — через WayForPay. 2. Електронна версія книги 2.1. Повернення коштів можливе: — якщо платіж проведено помилково або сталося подвійне списання; — якщо Покупець ще не завантажив файл/не отримав робочий доступ; — якщо наданий файл технічно пошкоджений і проблему не вдалося усунути протягом 48 годин з моменту звернення.

Правила і умови використання сайту та купівлі книги 1. Загальні положення  1.1. Цей документ є публічною офертою (далі — «Оферта») сайту andy-travel.com.ua щодо купівлі друкованої та/або електронної версії книги «Західне Поділля: 12 маршрутів між замками та каньйонами» (далі — «Товар»). 1.2. Прийняття Оферти відбувається під час оформлення замовлення на сайті та/або здійснення оплати через WayForPay. 1.3. Покупець підтверджує, що ознайомився з цією Офертою, Політикою повернення коштів та Політикою конфіденційності (за наявності) до моменту оплати.

Село Хогілаг у Трансільванії майже зливається з містечком Думбревень (Dumbrăveni). Я заїхав сюди радше з цікавості - і дуже швидко зрозумів, що зробив правильно: центр невеликий, але насичений архітектурою різних епох - від ренесансного замку до барокового храму та міських кам’яниць австро-угорського часу.

Після завершення свого знайомства з Бухарестом я вирушив до аеропорту. Для мене це був справжній момент радості - знову побачити літаки, як вони піднімаються в небо, відчути передзлітне хвилювання і згадати давно забуте відчуття, коли ти не просто мандруєш, а летиш. Мій переліт до Варшави був коротким, але подарував ту саму "авіаційну магію", за якою я так скучив за роки вимушеного приземлення. У польській столиці мене чекала нічна пересадка: наступного ранку мав виліт у Гельсінкі.

На наступний день перебуванння в Клужі мені захотілося ще глибше зануритися в Трансільванію - не просто гуляти її вулицями, а доторкнутись до її коренів. Я виїхав за місто, на західну околицю Клужа - до Парку етнографічного «Ромулус Вуя», першого в Румунії музею просто неба, заснованого 1929 року як відкрита секція Музею етнографії Трансільванії, що існує з 1922-го. Свою назву парк отримав на честь етнографа Ромулуса Вуї; сам скансен виріс на пагорбах біля лісу Хоя, на природній межі міста і давнього сільського світу. 

Рухаючись у бік Сібіу, на горизонті виринув знайомий для цих країв силует - стрімкий шпиль оборонної церкви. Зацікавлений, я звернув із дороги і опинився у селі з мелодійною назвою Хогілаг (Hoghilag). Виявилося, що це невелике, але багате на історію поселення, яке зберегло типову атмосферу саксонської Трансільванії.

Я проїжджав Пирятин разів двісті, але заїхати сюди випало вперше. Це невелике місто на Полтавщині, розташоване на мальовничих берегах річки Удай, має давню історію, яка сягає ще часів Київської Русі. Перша письмова згадка про Пирятин датується 1154 роком у «Повісті минулих літ». У різні періоди він був важливим укріпленим пунктом, зокрема в козацькі часи - тут стояла Пирятинська фортеця, яка захищала край від нападів кочівників.

Опівночі рейс Ryanair доставив мене до Трансільванії - цього разу в її серце, в місто Клуж-Напока. Хоч я і бував у Трансільванії двічі (перший раз і другий раз), саме ця частина - північний захід, де розкинувся Клуж, - була для мене новою територією. Я обожнюю цей регіон: тут не лише красоти Семиграддя, а і особлива аура Старої Європи - справжня, глибока, не туристична.

З Кізлівки я поїхав до Національного природного парку «Пирятинський», що тягнеться вздовж річки Удай довкола Пирятина. Це територія широких заплав, тихих проток і очеретяних стін, де вода диктує ритм сезонів. Парк створений наприкінці 2000-х, сьогодні він охороняє великий масив природних комплексів і пропонує мандрівникові десятки кілометрів екостежок, які виводять до островів, луків і давніх поселень. Першою точкою на маршруті стало село Каплинці - місце, яке найчастіше згадують через його старий дерев’яний міст через Удай.