Ніжин: столиця українського бароко

Попередня стаття
Козелець
Наступна стаття
Батурин - гетьманська столиця

Як живе Ніжин після облоги рашистів

Ми відвідали Ніжин наприкінці травня 2022 року під час війни і нещодавньої окупації Чернігівщини російськими фашистами.

В середмісті Ніжина в радіусі одного кілометра розташовано аж 11 (!) старовинних церков 17-18 століття, що само по собі унікально. Переважно всі вони - у стилі козацького (українського, мазепинського) бароко.

Середмістя - це клондайк міщанської архітектури минулих століть. Добре збережений грецький квартал, комплекс старовинної поштової станції. 

Здивувався, що місто живе таким життям, начебто війни тут немає і не було. Ще півтора місяці тому Ніжин був майже звідусіль оточений російськими військами. З початку війни внаслідок обстрілу в місті зруйновано близько 100 будинків, переважно на околицях. Скільки було жертв - не знаю.

Але навіть зараз, під час війни в Ніжині можна попити каву в інстаграмній кав'ярні і зробити сотні фото серед десятків храмів і стильних старих будинків.

Працюють музеї, гуляють місцеві і туристи (!) А щодня через Ніжин на Чернігів бігають три поїзди, у т. ч. і сучасний двоповерховий експрес. Майже всі місця заповнені.

 

Миколаївський собор - шедевр українського бароко

Свято-Миколаївський собор - приклад раннього українського (козацького) бароко. Це - найстаріша подібна мурована споруда на Лівобережжі України.

Храм збудували у 1653 році. За його прикладами побудовані усі інші храми козацького бароко на Лівобережжі України - в Прилуках, Густині, Новгород-Сіверському, Чернігові. А також церкви Видубицького монастиря та Києво-Печерської лаври.

В соборі потрапив на проповідь митрополита Ніжинського і Прилуцького Климента (УПЦ). Архієрей розповів про Собор, який відбувся напередодні в п'ятницю 27 травня. Про те, що УПЦ - тепер повністю незалежна від москви справжня українська церква. Мені аж захотілося перехреститися разом з іншими прихожанами від таких слів. Але не встиг...

Як тільки з'єднав 3 пальці, щоб перехреститися, митрополит почав казати приблизно таке: ми все зробили по канонам, а не так, як це зробили РОЗКОЛЬНИКИ. Слово "розкольники" прозвучало ще декілька разів в контексті того, що ПЦУ продовжує розколювати церкву.

Знаю, що це погано, коли в церкві хочеться матюкатися. Блін, ще півтора місяці тому Ніжин був з усіх боків оточений російськими окупантами, яких благословив на війну для вбивства українців так званий "патріарх кіріл".

Обстрілюючи Ніжин, москалі зруйнували в місті більше 100 будинків! А архієрей шукає ворогів серед православних братів українців. Начебто ворог не в москві, а тут. Мовчу вже про те, що ПЦУ є такою ж канонічного церквою, як інші православні церкви. І назвати їх "розкольниками" як мінімум неграмотно, а як максимум, не по-християнськи.

Але не це головне. Головне, що для представника УПЦ (дуже хочу сподіватися, що вже не МП), ворог тут, в Україні, в сусідніх церквах, а не в москві.

 

Благовіщенський монастир

В сотні метрів на захід від Миколаївського собору на розі вулиць Гоголівської і Яворського над центром міста домінує Благовіщенський монастир (УПЦ МП). Монастир заснований у 1702 році.

Благовіщенський собор у стилі козацького бароко був побудований у 1702 - 1716 року коштом митрополита Стефана Яворського. Відреставровано собор вже в наші часи, напередодні війни.

Один з порталів храму:

Ігуменський корпус з трапезною, 1817 року:

Келії, 1790 рік, перебувають і процесі реставрації:

Будинок лавок, початок 19 століття. Через нього здійснюється вхід на територію монастирю.

 

Вулиця Яворського - стара міщанська забудова у центрі Ніжина

Вулиця названа на честь митрополита Стефана Яворського - фундатора Благовіщенського собору. Тут збереглося декілька прикладів старої забудови, які допомагають зрозуміти, як виглядів центр Ніжина у 18 столітті.

Кам'яниця кінця 18 століття:

Будинок початку ХХ століття:

Забудова сусідньої вулиці Глібова:

 

Базар і торгові ряди: там де стоян Ніжинський замок

На місті Ніжинського замку зараз кипить великий ніжинський базар.

Богоявленська церква - одна із споруд на території замку, яка збереглася. Церква побудована у 1719 - 1721 роках у стилі бароко. В останні роки її було так "відреставрована", що виглядає, як новоділ.

На території ринку (колишнього замку) збереглося кілька старих споруд, зокрема льохів:

Торгові ряди по вул. Московській:

Річка Остер:

Перша у Ніжині міська електростанція у стилі українського модерну на березі річки Остер, 1914 рік:

 

Свято-Преображенська церква і синагога Шнеєрсона у "Новому місті"

На протилежному березі Остру є ще один храм у стилі козацького бароко - Свято-Преображенська церква.

Храм побудовано у 1757 році. Церкву в народі звуть "Тарасовою церквою". 17 травня 1861 року на подвір'ї цього храму зупинилася похоронна процесія, що проводжала в останню дорогу Тараса Шевченка.

Вже протягом тривалого часу відбувається реставрація церкви.

В інтер'єрі дуже аскетично, збережено дух старовини. Незважаючи на ремонт, тут проводяться служби.

Пам'ятний знак "Остання дорога Кобзаря":

Біля церкви в цих дерев'яних будинках колись знаходилася автостанція:

Через дорогу від церкви - синагога Шнеєрсона, 1910-ті роки:

 

Вул. Преображенська - дерев'яна забудова "Нового міста"

На захід від Спасо-Преображенської церкви та синагоги Шнеєрсона тягнеться невелика вулиця Преображенська. Майже усі вулиця - це парад дерев'яної одноповерхової садибної забудови.

Дерев'яні лиштви вікон приголомшують:

Класичний дерев'яний будинок:

Класичний старий дерев'яний будинок не просто зберігся, але й перебуває у пристойному стані.

Ніжність по-ніжинськи:

 

Гімназія, де вчився Гоголь

З вулиці Преображенської потрапимо на площу Гоголя, щоб оглянути один з найвідоміших навчальних закладів Лівобережжя. По дорозі зустрінемо симпатичний особняк:

Ніжинську гімназію вищих наук у Ніжині почав будувати князь Ілля Безбородько. Для цього було обрано садибу Безбородьків на правому березі Остра. Урочисте відкриття гімназії відбулося у 1920 році. Вона мала статус університету.

Головний навчальний корпус будувався у 1805—1817 pp. за проектом академіка архітектури, італійця Луїджі Руска. Останній, до речі, є архітектором головних споруд Диканьки. Це монументальна триповерхова споруда з фасадом в 12 струнких білих колон.

В гімназії вчилися письменник Микола Гоголь, етнограф Олександр Афанасьєв-Чужбинський, письменник і педагог Євген Гребінка, громадський діяч з Качанівки Василь Тарнавський, байкар Леонід Глібов.

Житловий корпус викладачів гімназії, 1806 - 1826 рр.:

Гімназія (зараз - Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя) оточений Графським парком.

В парку - бюст Миколи Гоголя.

Повертаємося назад на лівий берег Остра через міст, звідки відкривається чудовий вид на Свято-Преображенську церкву.

 

Грецький квартал

Велика грецька колонія виникла в Ніжині в середині 17 століття. Греки почали переселятися сюди після втрати державної незалежності. Прагнучи залучити грецьких купців до активної торгівлі в містах України, гетьман Богдан Хмельницький у 1657 році видав кілька універсалів, якими звільнив їх від підпорядкування місцевому уряду та надав право вільної торгівлі за умови сплати податку гетьманському «екзактору».

У Ніжині сформувався великий осередок грецького життя: три грецькі церкви та ціле грецьке містечко.

Три грецькі церкви розташовані поруч на південь від Миколаївського собору.

Найбільший грецький храм Ніжина - Всіхсвятська церква. Це - єдина діюча церква грецького кварталу, де проводяться богослужіння.

Церква збудована у стилі класицизму у 1782 році на місці дерев'яного грецького храму що існував на цьому місці з 1696 року. Замовник і організатор будівництва «Ніжинське грецьке братство» за сприяння Івана Мазепи.

Класицистичні колони на вході в церкву:

Всіхсвятська церква є катедральним храмом Православної церкви України.

Поруч другий грецький храм - Михайлівська церква. Вона будувалася грецькою громадою протягом 1719–1729 рр. за дозволом гетьмана Івана Скоропадського.

Церква - стародавній приклад кам'яної архітектури однобанних храмів з апсидами та кліросами.

Передана ПЦУ, але для відвідувань зачинена і на сьогодні використовується як склад.

Третій грецький храм - це Троїцька церква. Перебудована з однобанного храму, церква наприкінці XIX ст. прибрала рис неокласицизму — з високою дзвіницею під шпилем, вишуканим оздобленням.

На жаль, церква також зачинена і не використовується.

В грецькому кварталі навколо церков збереглося багато старовинних будівель, пов'язаних з грецькою громадою.

Грецьке Олександрівське училище, 1817 р.:

Будинок грецького магістрату - колишній купецький будинок, збудований у 1785 році у стилі бароко:

Грецька аптека Михайла Лігди, 1740 рік. Це була перша приватна аптека на території Лівобережної України.

Грецький магазин кінця 18 століття:

Будинок Самойловича, 1 половина 19 століття:

Флігель садиби Пелепонова, кінець 18 століття:

Будинок колишнього окружного суду, кінець 18 століття:

 

Навколо церкви Іоана Богослова

Західна частина середмістя навколо церкви Іоана Богослова також цікаве місце для прогулянок. Забудова вулиці Гоголівської:

Церква Іоана Богослова по вулиці Гоголівській - це вдале поєднання пізнього українського бароко та раннього класицизму. Храм збудований у 1752 році коштом місцевого грека Івана Тернавіота. Можливо, архітекторами церкви були Іван Григорович-Барський або Андрій Квасов - відомі майстри козацького бароко.

Інтер'єр церкви перебуває у стадії затяжного ремонту. Але служба проводиться. Храм належить ПЦУ.

Іоано-Богословська церква має два поверхи: так званий "зимній" храм (внизу) і "літній" храм - на горі. У "зимньому" храмі проводяться богослужіння.

Верхній ("літній") храм ще не встигли привести до ладу. Тут - їдальня і невелики склад.

Священик завів нас у верхній храм і показав чудові розписи, які почорніли з плинністю часу.

На подвір'ї церкви встановлено пам'ятник українському навколосвітньому мореплавцю Юлію Лисянському:

В одноповерховому будиночку на території Іоано-Богословської церкви розташовується музей меморіальний музей Юрія Лисянського.

Цікавий старовинний замок на лиштвах будинку Лисянського:

За хвірткою церкви - гарна кав'ярня Cafe Cream з інстаграмними інтер'єрами:

 

На південний схід від замку: ще 3 барокові церкви та єврейські готелі

В південно-східній частині Ніжинського замку розташувалися ще 2 церкви. Перша з них - Покровська церква. Храм будувався протягом 1757 - 1765 років у стилі бароко. Це - особливий тип так званого "тетраконхового зраму", які будувалися лише у 2 половині 18 століття і лише на Чернігівщині. Особливістю «тетраконхових» храмів була наявність центрального, як правило, квадратного об'єму, що увінчувався високою банею, з чотирьох боків до нього прибудовані значно вужчі й нижчі напівкруглі споруди — «конхи».

Подвір'я церкви дуже охайне:

Відразу ж за Покровською церквою стоїть ще одна - Миколаївська церква. Вона будувалася, як зимова церква у 1743 році.

Обидві церкви належать ПЦУ.

Напроти церков - будівля єврейського готелю кінця 19 століття (вул. Покровська, 9):

Ще один єврейський готель знаходився у будівлі по вул. Успенській, 2:

Декілька сотень метрів на південь, і дійдемо до одного з найкрасивіших храмів Ніжина - Пантелеймоно-Василівської церкви. Церква збудована у 1788 році у стилі українського бароко з елементами класицизму. Належить УПЦ МП.

В інтер'єрі церкви - шикарні розписи:

 

Ніжинська поштова станція

Комплекс поштової станції - це унікальний музей. Поштових станцій в Україні збереглося чимало. А ось цілісний комплекс поштової станції - лише у Ніжині.

Музей пошти присвячений розвиткові поштової справи, як місцевої, так і на території країни в цілому у XVII — на початку XX століть

Будівлі комплексу поштової станції походять з 18 століття. Тут зупинялися Тарас Шевченко, Михайло Ломоносов, Олександр Пушкін, Олександр Грибоєдов, Володимир Даль, Євген Гребінка.

В музеї зберігається Грамота про поштові послуги, надані Тарасу Шевченку:

В інтер'єрах музею понад 500 предметів, так чи інакше пов'язаних із розвитком поштової справи:

На подвір'ї поштової станції:

 

Південне передмістя

На південь від Поштової станції є декілька вуличок, де можна перенестися в атмосферу Ніжина 19 - 20 століть. Це, переважно, дерев'яні будинки, або кам'яні будинки з дерев'яними лиштвами.

Будівля пожежного депо (Студентська, 2) у цегляному стилі збудовано у 1910 році.

До нього примикає будівля колишньої міської управи (магістрату):

Напроти - дуже милий і охайний дерев'яний будинок (Студентська, 3):

В будинку поруч по вул. Некрасова, 2 жив байкар Леонід Глібов:

Цегляний особняк у стилі модерн (поч. ХХ сто.) на вул. Кушакевичів, 8

Дуже патріархальні будинки можна відшукати по вул. Маяковського:

Дерев'яна забудова вул. Богдана Хмельницького:

Залізничний вокзал у Ніжині - також пам'ятка архітектури. Збудований у першій половині 19 століття. Від залізничного вокзалу до центру Ніжина часто ходять маршрутки. Відстань досить велика - близько 4,5 кілометрів.

Ми провели у Ніжні близько 5 годин. Але не встигли подивитися навіть усі пам'ятки середмістя. У місті так атмосферно, що варто провести тут цілий день. А ще краще - залишитися на ніч!

 

Попередня стаття
Козелець
Наступна стаття
Батурин - гетьманська столиця