Andy Travel Club

Cело УСТЬ-ПУТИЛА знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів. Село в першу чергу знайоме завдяки пам’ятці природи – скелі Закам’яніла Багачка. Скеля розташована ліворуч від дороги і являє собою геологічне утворення пірамідальної форми висотою 30 метрів, шириною в основі 12 метрів, і справді нагадує постать людини.

Cело з назвою ПЛОСКА, що знаходиться між Путилою і Селятиним, відомо з 1707 року. Невелике поселення витягнулося однією вулицею, що серпантином піднімається на перевал Плосківський (970 метрів).

Раніше я ніколи не був на жодному етнографічному фестивалі. Не кажучі вже про гуцульські. І ось, проведення у цьому році 46-го гуцульського фестивалю «Полонинська ватра», присвяченого проводам на полонину, на щастя, співпало із моєю мандрівкою Буковиною.

Районний центр ПУТИЛА розкинувся на багато кілометрів уздовж вузької долини однойменної річки, вбираючись на гірські схили дерев’яними гуцульськими хатками та сучасними корпусами нових будинків. Поселення вперше згадується у 1501 році, як Сторонець-Путилів, поряд з іншим населеними пунктами, які польський король передав Іону Теулулу за укладання мирного договору між Польщею та Молдовою. Сучасну назву містечко отримало у 1949 році.

МАРИНИЧІ – звичайне гуцульське село на березі Черемошу, що розташоване за Розтоками. Знамените, передусім, каменем «Жаба» - цікавим геологічний об’єктом, розташований на березі річки. Пам’ятку ви не пропустите. Відповідний дорожній вказівник підкаже вам місце її розташування.

ПІДЗАХАРИЧІ - маленьке, але відоме на всю Буковинську Гуцульщину село.

Сьогодні продовжу розповідати про Ростоки. Про ті ж самі Розтоки, що й вчора, але, водночас, зовсім інші. А ще розповім про природне диво Буковинських Карпат – каскад Смугарівських водоспадів.

Село РОЗТОКИ Путильського району Буковини сміливо може претендувати на культурний та творчий центр Буковинських Карпат, адже причин для того більш, ніж достатньо.

Сьогодні розпочинаємо мандрівку Буковинськими Карпатами (вона буде довгою), і перший пункт нашої зупинки - перевал Німчич. З Виженки лісом вгору йде дорога, яка з одного боку притискається до скель, а з іншого - відкриває для автомандрівника страхітливий вид на прірву, з порослими буком схилами.

ВИЖЕНКА (колишня Верхня Вижниця), що знаходиться відразу за Вижницею – ворота справжніх Буковинських Карпат і Гуцульщини, відома з ХVIII століття. В австрійські часи вона була відомим курортом, куди багаті туристи із усіх куточків імперії приїжджали відпочити, оздоровитися, подихати свіжим повітрям та познайомитися з гуцульськими традиціями. Сьогодні до Виженки повертається колишня курортна слава: село вже отримало негласний статус центру зеленого туризму Буковинських Карпат.

Зборів звичайно не такий цікавий, як його сусіди – Бережани, Поморяни, Золочів. Але якщо вже занесло сюди волею випадку, то напишу про його нечисленні архітектурні пам’ятки.

МІЛІЄВЕ - найцікавіше село між Вашківцями і Вижницею. Легенду щодо походження назви села розповіла у 1961 році мешканка Мілієва Марія Дубчак 1894 року народження: «Колись у Черемоші води було багато. У горах він був дуже бистрий і глибокий. А як виривався з гір, то на тому місці, де Мілієве мілів і ділився на багато річечок. У дощові роки всі вони наповнювалися водою, а в посуху на мілєвах люди пасли корови, вівці і коні. Добре родило все там, де повінь залишала намул.