Усть-Путила

Попередня стаття
Плоска
Наступна стаття
Terra inkognita Буковинських Карпат

Cело УСТЬ-ПУТИЛА знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів.

Село в першу чергу знайоме завдяки пам’ятці природи – скелі Закам’яніла Багачка. Скеля розташована ліворуч від дороги і являє собою геологічне утворення пірамідальної форми висотою 30 метрів, шириною в основі 12 метрів, і справді нагадує постать людини.

Закам’яніла Багачка - рідкісний випадок форми вивітрювання, проте у місцевих мешканців її поява овіяна легендою.

За цією легендою, у давні часи жила на цьому місці зла і заможна жінка. І дізналася вона про те, що у сліпої старої бабусі є молода донька неземної краси, і вирішила взяти її в рабині. Одного разу пришла голодна бабуся до багачки та каже їй: «Верни мені дитятко моє, коб хлібом мене догодувало до смерті. Я ж бо темна, стара, нездужаю». Багачка засміялася, взяла з під ніг великий, як бухань хліба, камінь, і протягнула старій жінці. Взяла жінка камінь та й каже багачці: «Аби ти сама стала каменем!», і багачка відразу перетворилася на скелю. Так і стоїть кам’яна багачка скелею над Черемошом, нагадуючи про наслідки людської жадності і знущання над бідними. Трохи схожу легенду авторства Степана Петращука можна прочитати біля самої скелі.

Австрійські колоністи називали скелю «Єпископ». Вершина скелі нагадувала їм єпископську корону. Верхня частина скелі:

Нижня частина:

До архітектурних пам’яток Усть-Путили належать дерев’яна церква Святої Параскеви і дзвіниця, розташовані при дорозі у центрі села. Побудована у 1881 році, вона церква ввібрала у себе усі атрибути типового для Буковини галицького храму: гранчасті наву і вівтарну частину, прямокутний бабинець, майже однакові за висотою восьмигранні шатрові верхи, невелике опасання навколо стін. Приємним є те, що церква виглядає по-справжньому дерев’яною: під бляху заховані лише шатри верхів, деревина окрашена у зелений колір.

Але в цьому розі почалася реставрація церкви. Скоріш за все, через декілька місяців ми побачимо її оббиту свіжим не пофарбованим деревом по аналогії із церквами в сусідніх Мариничах і Петрашах.

Дзвіниця:

Напівдерев’яна плебанія, здається, виглядає куди привабливішою за церкву:

Дерев’яна хатка поруч з церквою:

Усть-Путильський краєвид:

Попередня стаття
Плоска
Наступна стаття
Terra inkognita Буковинських Карпат

Коментарі

цікава розповідь і фотографії!
Дякую! :)
гарні місця.. медитаційні.. й туристів, мабуть, катма..
Цього дня туристів якраз було дуже багато: всі їхали на "Полонинську ватру"
то оказійні ))
погляньте сюди
файті такі фотки! це ж де Ви знімали?
в різних місцях штатів.. ця - в Ессекс Феллс, каунті Ессекс
А, так це Штати??? Я думав, це - Карпати! :)
ага.. є ще трохи канади.. лиш тре буде собі там про-еккаунт зробити (дворічний досить в ціні незлий)
зара озерні (Санрайз Лейк) поставлю - немаю часу редагувати й правити знимки - все напотім відкладаю..лінивий ))
ого.. щось завелика.)) гадав, що виставить половину..
а Ви яке авто маєте?
Має авто Ви якраз можете бачити на останній світлині цієї розповіді :)
Це - Dacia Solenza
жовтенька )) я теж давно таку мав - досить вигідна й безпечна на сутінки.. в штатах такого кольору рідко приватні автівки бачив..
головне те, що з усіх легкових авто вона - найпроходимійша!
для активної діяльності - найважливіще ))) в штатах для цього я мав ауді повноприводну - палила по горах, як зварйована )))
А тут, щоб заробити на повноприводну, треба 30 років нічого не істи :)
так я купував юзану, але шпарила, як холєра ))) головне - безпечна на крутих гірських серпантинах.. навіть зимою було безпечно, лиш опони для зимових гір треба було давати відповідні..
А що заважає? :)
На Наддніпрянщину схоже :)
цілком можливо - штати все ж велика країна, й за територією теж.. там повно різних й різноманітних куточків, які ваблять собою око )) навіть в урбанізованому середовищі можна знайти такі дивні місця, що часто ахаєш в захопленні.. а що казати вже про всю іншу, неурбанізовану америку з її захоплюючими ландшафтами )) або сільськими, невибагливими кантрі регіонами серединної частини країни.. якщо є уважне, спостережливе й любляче око.
ну, от.. щойно зі Львова зателефонували й повідомили, що завтрашня зустріч під запитанням з певних причин (не називатиму їх тут відкритим текстом)..
люблю я нашу вітчизняну обов'Язковість й пунктуальність.. мабуть, до неї я вже ніколи незвикну... мля.. міг ще нині вранці поїхати, глянути одним оком на те подобіє ярмарку-виставки.. дійсно, правими були свого часу ільф з петровим, коли, приїхавши із сша, охарактеризували совдепію двома влучними реченнями..
Не переймайтесь Ви так нашою пунктуальностью і обов'язковістю! Нпйближчі 100 років все одно нічого не змінеться! :)
та, що вже тут.. якась тотальна необов'язковість й безвідповідальність навіть в стосунках між, здавалось би, близькими людьми - відсутність або ігнорування будь-яких моральних імператив і констант, так, ніби, потрапив навіть не в джунглі, бо ж й у звірей є певні „кодекси честі”, а в середовище найпростіщих, саркодових або лобозних еукаріотів.. відсутність честі, гідності, безпринципність, брехливість, підступність, ницість.. цей ряд можна продовжувати
то що вже там вимагати від тутешніх „бізнесменів”...
трохи не в тему розмови, але до теми топіку - ось вартий наслідування приклад:
Це шо, Америка????
Неймовірно красива і неповторна!
Дійсно, спочатку подумав, що це точно не Україна!
Вона, звичайно, теж файна! Але помітно, що вона не наша :)
чим саме помітно? її проектували українці з України й, так само, майстер з Бойківщини.. тут неякісні знимки.. а свої світлини я неможу знайти.. до того ж.. велика розгорнута стаття була в часописі Пам'ятки історії і культури України з світлинамикращого ракурсу і креслюнками - треба буде пошукати те число часопису. там і плебанія в такому ж дусі.. а ще аналогічна церква є на пластунському таборі Вовча тропа
Напевне, самим сілуетом...
ну, про останню, що на Вовчій Тропі, я б сказав - то не є церква, а, скоріще, пластова каплиця