Путильський район

Початок тут пер.Джоголь – Верхній Яловець – Нижній Яловець – оз.Гірське Око Сюди майже ніхто не їздить. Інформацію про цей найвіддаленіший куточок Буковинських Карпат ви не знайдете в путівниках. Важко знайти її і в Інтернеті. Але, не зважаючи на відсутність доріг і транспортного сполучення, дістатися сюди можна. Можна і потрібно! Бо незабаром може бути пізно: або все тут взагалі зникне, або (що менш ймовірно), цивілізація дійде і сюди. Нажаль, поза нашою увагою сьогодні залишаться багато цікавинок цього забутого краю: купола радіолокаційної станції на Памирі, дерев’яні австрійські клаузи, село-примара Сарата, «український Магадан»...

06.11.2009

Селятин – Шепіт – Андреківське – пер. Джоголь Невелике прикордонне село ШЕПІТ на березі Сучави засновано 15 березня 1490 року. До 1946 року село мало назву Шепіт-Камерал. Вузька ґрунтова дорога від Селятина до Шепоту проходить паралельно річці Сучава. Від річки дорога відокремлена колючим дротом: на протилежному березі річки – Румунія. З правого боку до дороги підступаються гори: хребет Погар з найвищою однойменною вершиною висотою 1268 метрів. Не доїжджаючи до центру села ліворуч від дороги зупинимося біля цікавої пам’ятки природи – водоспаду Сучавський Гук. Водоспад розташований на річці Сучаві і має вид каскаду з трьома уступами...

05.11.2009

СЕЛЯТИН (SELETIN), що лежить над річкою Сучавою, є одним з найстаріших поселень Буковинської Гуцульщини. Вперше село згадується в грамоті Молдавського князя Стефана ІІІ від 13 березня 1490 року, як власність Путнянського монастиря. Сьогодні цей відомий православний монастир знаходиться на території Румунії. На початку ХХ століття Селятин, належавши до Австро-Угорської імперії, був справжнім європейським містечком з населенням майже півтора десятка тисяч жителів. Тут було більше двадцяти філіалів європейських банків, стільки ж ресторанів і шинків, дві синагоги, православна та греко-католицька церкви. Більшість населення містечка складали...

04.11.2009

Наступне село за Усть-Путилою – ДИХТИНЕЦЬ, розташоване у вузькій долині Путилки. На початку села праворуч від дороги розташована скеля Острива, яка також має назву «Скеля Трьох чекістів». Поруч з нею на честь загиблих у бою з повстанцями УПА трьох енкаведистів у 1967 році скульптором А.Скибою було встановлено пам’ятник у вигляді пілону з караючим мечем. Пам’ятник містив табличку з надписом «Тут 23 вересня 1944 року в боротьбі з бандами фашистських буржуазно-українських націоналістів загинули смертю хоробрих славні сини Вітчизни, три чекіста: Новожилов Михайло Сергійович, Меняшкін Олексій Іванович, Большаков Петро Федорович». В кінці...

10.09.2009

Cело УСТЬ-ПУТИЛА знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів. Село в першу чергу знайоме завдяки пам’ятці природи – скелі Закам’яніла Багачка. Скеля розташована ліворуч від дороги і являє собою геологічне утворення пірамідальної форми висотою 30 метрів, шириною в основі 12 метрів, і справді нагадує постать людини. Закам’яніла Багачка - рідкісний випадок форми вивітрювання, проте у місцевих мешканців її поява овіяна легендою. За цією легендою, у давні часи жила на цьому місці зла і заможна жінка. І дізналася вона про те, що у сліпої старої бабусі є молода донька...

10.09.2009

Cело з назвою ПЛОСКА, що знаходиться між Путилою і Селятиним, відомо з 1707 року. Невелике поселення витягнулося однією вулицею, що серпантином піднімається на перевал Плосківський (970 метрів). Над селом підвищується гора Говдя, про яку місцеві мешканці розповідають наступну легенду. Кажуть, що колись жив в Плоскій багатий, але дуже скупий чоловік на ім’я Говдя. Навіть собі на вечерю він наказував подавати лише грінку хліба і глечик з водою. Однієї ночі сталася сильна гроза, і два брата, що наскрізь промокли, постукали до воріт говдіної хати, щоб сховатися від дощу. Говдя, боячись можливих витрат, наказав нацькувати на братів собак....

09.09.2009

Раніше я ніколи не був на жодному етнографічному фестивалі. Не кажучі вже про гуцульські. І ось, проведення у цьому році 46-го гуцульського фестивалю «Полонинська ватра», присвяченого проводам на полонину, на щастя, співпало із моєю мандрівкою Буковиною. Отже, свято виходу на полонину проходить у Путилі щороку починаючи з 1967 року в останню неділю травня. Місце проведення – місцевий стадіон «Карпати», єдиний майданчик району, що може вмістити велику кількість людей. А гостей, як місцевих, так і приїжджих, було багато. Так, автомобільні пробки почали з’являтися ще за 40 кілометрів від Путили – біля Сокільської скелі. В’їзд до Путили, як і...

09.09.2009

Районний центр ПУТИЛА розкинувся на багато кілометрів уздовж вузької долини однойменної річки, вбираючись на гірські схили дерев’яними гуцульськими хатками та сучасними корпусами нових будинків. Поселення вперше згадується у 1501 році, як Сторонець-Путилів, поряд з іншим населеними пунктами, які польський король передав Іону Теулулу за укладання мирного договору між Польщею та Молдовою. Сучасну назву містечко отримало у 1949 році. Всі визначні пам’ятки Путили компактно розташовані у її центрі. Більшість з них пов’язана з життям та творчою діяльність «буковинського кобзаря», видатного українського письменника Юрія Федьковича. Тут письменник...

08.09.2009

МАРИНИЧІ – звичайне гуцульське село на березі Черемошу, що розташоване за Розтоками. Знамените, передусім, каменем «Жаба» - цікавим геологічний об’єктом, розташований на березі річки. Пам’ятку ви не пропустите. Відповідний дорожній вказівник підкаже вам місце її розташування. Камінь Жаба представляє собою велетенську каміну брилу, що утворює невеликий мис, який своєю формою нагадує величезну жабу з витягнутою головою, що ніби п’є воду з гірської річки. В залежності від погодних умов «Жаба» виглядає по-різному,. Після сильних звивів її видно лише частково: Якщо ж дощів не було хоча б пару днів, то «Жабу» видно у повній красі: Вид на...

07.09.2009

ПІДЗАХАРИЧІ - маленьке, але відоме на всю Буковинську Гуцульщину село. Про заснування села і про його назву існує цікава легенда. У час, коли на гуцульських землях по черзі панували то татари, то поляки, не даючи спокою місцевим мешканцям, на вершині гори, що підвищується над теперішнім селом, неподалеку від гірського озера оселився чоловік на ім’я Захарій. Тут же він розвив власне господарство, тримав коней, коней, биків, овець. Якось серед білого дня на дворі стало темно, нібито настала ніч та почалась злива з сильним вітром. Коли Захарій почав збирати у купу свою худобку, то виявилося, що найкращій бичок зник. Подібне повторювалося...

04.09.2009

Сьогодні продовжу розповідати про Ростоки. Про ті ж самі Розтоки, що й вчора, але, водночас, зовсім інші. А ще розповім про природне диво Буковинських Карпат – каскад Смугарівських водоспадів. Розтоки, як і більшість гуцульських сіл, розкидані по довколишніх горах на багато кілометрів. Крім центральної вулиці – шосе, що веде з Вижниці до Путили, на якій розташовані основні цікавинки села, Розтоки складаються з декількох хуторів, до яких добратися не можна навіть трактором. Давайте спробуємо дістатися хутора Бедіїв, «дорога» на якого починається про в’їзді до Розтік з боку Підзахаричів. Щоб потрапити до Бедієва, треба звернути з шосе...

03.09.2009

Село РОЗТОКИ Путильського району Буковини сміливо може претендувати на культурний та творчий центр Буковинських Карпат, адже причин для того більш, ніж достатньо. По-перше, це місце просвітницької діяльності Юрія Федьковича. В Розтоках поет працював вчителем, тут він написав ряд віршів, один з яких містить пророцькі слова про соборну Україну. По-друге, Розтоки були не без підстави оспівані Лесею Українкою. Направляючись на відпочинок до Буркуту у 1901 році в листі Ользі Кобилянській поетеса писала наступне: «Раз заїхали на високу гору Німчич і бачили звідси при заході сонця щось таке гарне і срібне як мрія, - кажуть, що то зветься Розтоки,...

02.09.2009