Andy Travel Club

На вікенд 3 - 5 листопада побував у промо-турі «Туристичними шляхами Українського Поділля» півднем Вінниччини. Подорожі організувала Агенція регіонального розвитку Таврійського об'єднання територіальних громад та її керівник Павло Ярмій. Для мене було дуже цінним запрошення у цей тур, оскільки південна частина Вінницької області була чи не єдиним регіоном області, який я ще не досліджував. І було важливо побачити на власні очі, який потенціал він має.

Грушка - одне з найближчих сіл до Бакоти - затопленої колишньої столиці Пониззя (Поділля), а зараз, просто місця з шикарними краєвидами с високих берегів Дністровського водосховища. З Грушки стартував наш тур на квадрациклах по Бакоті на заході сонця у травні. Перебуваючи у Грушці, ми дізналися про місцевий палац, і вирішили відвідати його. Як з'ясувалося, власник палацу був цілий почесний лицар Мальтійського ордену і вельми цікава постать в українській історії!

Передостанні вихідні жовтня 2023 року виявилися магічними. Нам дуже пощастило з погодою: +27, сонечко і симпатичні хмарки. Подорожуючи осіннім Поділлям, ми орендували диво, яке називається "водний трамвайчик". Це паром, перероблений на човен з великою палубою із шкіряними сидіннями. І вирішили пройтися уверх по Дністру, щоб насолодитися фарбами осені на схилах Дністровського каньйону. Стартуючи від причалу парк-готелю "Теремки" біля Колодіївки, ми пройшли від Бакотської затоки аж до скель Бабинської стінки.

Для мене ця подорожі стала найдивовижнішою з усіх, які я колись організовував з компанією Санта-Бакота. Коли дивишся на каньйони і меандри в Субічі, Калачківцях, Китайгороді, Цвіклівцях, Панівцях, Бакоті, Колодіївці, Жванці з незвичних жовто-червоних кольорах, хочеться ущипнути себе і запитати: невже це все насправді? З погодою нереально пощастило: +27, сонечко і красиві хмарки. Не віриться, що таке може бути наприкінці жовтня!

Щоб насолодитися красою Кам'янця на Поділлі у мовній мірі, треба знати його деякі секрети. Одним з таких секретів є оглядові майданчики, з яких відкриваються зворушливі панорамні види на Старе місто і фортецю. Деякі з них відомі туристам, деякі - ні. Сьогодні розповім і про перші, і про другі. Їх мінімум 10. Сподіваюсь, це допоможе читачу наступного разу поглянути на Кам'янець іншими очима.

Це село лежить на хмельницькому березі Дністра неподалік від Жванця. Сюди веде стара розбита бруківка. Спочатку побачимо ліворуч від дороги браму, за якою - старий польський цвинтар. На цвинтарі є неоготична капличка- склеп Жебровських. На фасаді зберігся родинний герб шляхтичів. А ще на цвинтарі - декілька надгробків, справжніх неоготичних шедеврів! Та найцікавіше в Бразі - це незвичайний вид на Хотинську фортецю, який мало хто бачив!

Село Колодіївка знаходиться на високому березі Дністра на протилежному від Бакотського монастиря боці Бакотської затоки. Якщо рухатися від села вниз у напрямку парк-готелю "Теремки", то на роздоріжжі грунтових доріг побачимо інформаційний стенд, а за ним - оглядовий майданчик. 

Містичне місто, яке не сплутаєш з жодним іншим… Місце, в яке закохуєшся з першого погляду назавжди… Місце, в яке тягне постійно, незалежно від пори року і настрою… Це – Червоногород (або Червоногруд в польській транскрипції) мертве, але вічне місто, засноване невідомо коли і невідомо ким. Місто з невідомим до кінця минулим і ще більш розмитим майбутнім.

Минулого року мене так вразив осінній Чернігів та його дерев'яне мереживо, що восени 2023 року я знову вирішив повторити поїздку Чернігівщиною. Але цього разу - у форматі авторського туру для моїх підписників. Склав програму так, щоб за вихідні подивитися усі найгарніші локації Чернігова і частини області навколо нього.  Маршрут вийшов такий: Козелець - Остер - Лемеші - Чемер - Городня - Седнів - Чернігів - парк природи "Беремицьке" - меандр річки Любич

Городенка - місто-райцентр на Покутті (Івано-Франківщина). Відома ще з княжих часів, у XV столітті тут було побудовано замок, який до наших часів не дожив. Магдебурзьке право Городенка отримала у 1668 році від короля Яна Казимира. В місті є неймовірно великий костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії авторства знаменитого архітектора Бернарда Меретина, до оформленням якого доклався сам Пінзель. Крім того, зберігалася барокова Успенська церква, занедбаний вірменський костел та головна синагога.

Красень Дністер в’ється змійкою між Буковиною і Тернопіллям, створюючи між ними природній кордон. В одному місці він вигинається майже на 360 градусів, утворюючи трикілометровий меандр, посеред якого лежать Заліщики – колишній польський курорт № 1, а сьогодні – просто райцентр Тернопільської області. Назва, скоріш за все, походить від проживання перших поселенців, які жили «за лісом». А можливо ї від «ліщини»: у Х – ХІ столітті по Дністру проходив важливий шлях між Галичем та Молдавією. А купці, начебто, відпочивали під заростями ліщини.

У другій половині XVI ст. містечко належало Михайлу Хмелю - батькові Богдана Хмельницького. Цілком ймовірно, що гетьман появився на світ саме у Тлустому. За часів Хмельниччини воно було однією з баз повстанців на Поділлі. В ті часи у Тлустому було збудовано чотири форти, які були з'єднані між собою довгими тунелями. Один з таких тунелів довжиною 255 метрів було відкрито у 1993 році під час прокладання газопроводу. Залишки фортів збереглися до наших часів у сильно перебудованому вигляді. Один з них знаходиться на бічній вулиці, яка веде з головної дороги до залізничного вокзалу.