Andy Travel Club

Залізний Порт - село на березі Чорного моря в Голопристанському районі Херсонщини. Що відрізняє йього від жахливого Скадовська та інших "курортів" Херсонщини та Миколаївщини - чисте море і чистий берег. А ще тут починається Тендрівська коса і Чорноморський біосферний заповідник.

Півострів, що відділяє Дніпрово-Бугський Лиман від Ягорлицького залива. Довжина - 40 км, ширина - 8-10 км. Покрита ковильним степом, солонцями та відрізками соснового лісу. На пресних та солених озерах гніздуються білі цаплі, журавлі, рожеві пеликани та інші рідкі види птахів. Входить у склад Чорноморського біосферного заповідника. Безумовно, найцікавіша частина коси - західна, яка входить у склад Миколаївської області. Туди можно дістатися лише катером з Очакова. Проте й в Херсонській частині Кінбурнської коси є що подивитися.

Гола Пристань заснована запорізькими козаками в 1709 році. Квітуче, співуче, чарівливе українське місто в 2008 році відзначило 299 річницю з дня заснування. Місто має славну історію, яка своїм корінням йде в далеке минуле. Свідоцтвом цього є курганні поховання пори бронзи і міді (3-2 тисячоліття до н.е.), а також залишки поселення часів скифо-сарматів. Відомо, що в першій чверті XVIII сторіччя, в урочищі поблизу майбутнього поселення, будували свої човни козаки Олешковськой Січі. Звідси вони відправлялися на рибний лов до Дніпровського лиману, возили сіль з Прогнойськіх соляних промислів.

Мальовниче село Долина розташовано на правому березі Дністра на кордоні Івано-Франківщини і Тернопілля. Вид на село та Дністер з дністровської кручі:

Знаходиться неподалеку села Долина Тлумацького району Івано-Франківщини. Пам’ятка природи місцевого значення, розташована на високому березі Дністра.

Тункінська долина - одне з муніципальних утворень Республіки Бурятія з адміністративним центром в селищі Кирен. Долина тягнеться на півтори сотні кілометрів від селища Култук, що біля Слюдянки, до селища Монди на кордоні з Монголією, і оточена горами хребта Східні Саяни з півночі, і сопками хребта Хамар-Дабан з півдня. Усю територію долини займає національний парк.

Селище Хужир - центр туризму острова Ольхон. Правда, була вже зима, і про його туристичну суть нагадували тільки високі ціни на проживання на турбазах і у місцевих жителів, і космічні ціни на їжу. Житло ми знайшли за допомогою вчительки англійської мови, яка учора їхала з нами з Іркутська, і яку ми випадково зустріли по приїзду в Хужир. Ми оселилися в звичайній російській дерев'яній хатинці з російською піччю. Туалет, звичайно ж, на вулиці. Та зате є лазня, в якій ми кожен вечір парилися.

До Слюдянки ми прибули поїздом з Улаанбаатара вранці за московським часом або в обід по місцевому. Потяг стояв в Слюдянке всього 2 хвилини, але за цей час пасажири-монголи встигли продати частину свого товару жителям Слюдянки. Причому торгівля тривала навіть тоді, коли потяг вже відправився.