Andy Travel Club

  Наушки - це прикордонна російська станція на російсько-монгольському кордоні, на якій усі пасажири потягу Улаанбаатар - Москва, а особливо ми, піддалися знущанням з боку російських прикордонників.

Головною метою подорожі по Монголії була, звичайно ж, пустеля Гобі, куди ми і відправилися після трьох діб перебування в монгольській столиці. Але поїхати туди було не так-то просто. Перше, що ми зробили, купили заздалегідь квитки на автобус до Даланзадгада - столиці аймака ПівденноГобі. Час шляху від Улаанбаатара до Даланзадгада - 24 години по пустелі. Ніякої асфальтової дороги там, звичайно ж, немає.  

Улаанбаатар - столиця Монголії. Сюди з Сухбаатара їхати 9,5 годин поїздом. Єдине місто в Монголії, яке може називатися містом. І якщо Сухбаатар - це теж саме, що який-небудь райцентр у нас в області, то Улаанбаатар - це практично в чистому вигляді Запоріжжя! Центральна вулиця міста - проспект Миру, тягнеться уздовж міста на 35 кілометрів. Майже так само, як і проспект Леніна в Запоріжжі. Місто знаходиться в долині між двома гірськими хребтами, і тому він вузький, але довгий.

Сухбаатар - прикордонне місто з Росією. Сюди ми добралися від кордону на таксі. Ми тут не хотіли зупинятися, а хотіли відразу ж поїхати в Улаанбаатар. Але вийшло так, що ми застрягли тут на день, ніч і ще один день. Виявляється, автобус в Улаанбаатар не ходить, а потяг буде тільки наступного дня вранці.

Улан-Уде - столиця Бурятії. Достатньо приємне місто з красивою архітектурою. В центрі - багато дерев'яних 1-2 поверхові будиночки з чорного дерева. Населення - в основному, буряти. Все достатньо приємні в спілкуванні.

За цей місяць ми проїхали і пролетіли відстань, рівну майже половині екватора! 18000 км, з них 10000 по повітрю, інші по суші. Побували в Монголії, Бурятії, побачили одні з найкрасивіших місць на планеті: пустелю Гобі, міфічну Шамбалу, найкрасивіше у світі озеро Байкал, полазили по Східних Саянах. Бачили ще багато усього цікавого, усе це можна подивитися на фотках.

Ошмяни - містечко між Мінськом і Вільнюсом. До Мінська - 133 км, до Вільнюса - значно ближче - 52 км.

В Мінську був декілька разів, але лише проїздом. Сподіваюсь, що це місто і вся Білорусь в мене ще попереду.

Акаба – невелике курортне місто на самому півдні Йорданії на березі Червоного моря (Акабської затоки). Тут, в затоці зустрічаються в одному місці відразу 4 держави: Йорданія, Ізраїль, Саудівська Аравія і Єгипет. За порадою російського туриста, якого я зустрів у Петрі, оселився в готелі BELAL. Готель виявився дійсно дуже приємний, на тверді три зірки він тягне. Доба в готелі обійшлися мені в 10 динарів. Заселившись в готель, я пішов на пляж. По дорозі накупив тютюну для кальяну на 2 роки вперед.

Рано вранці в 6.00 11 вересня я виїхав з Петри в пустелю Ваді-Рам на єдиному автобусі, який відходить з Ваді-Муси. В автобусі мене почали умовляти купити за 35 динар тур по Ваді-Раму, в який входило: 6-годинне катання по пустелі на джипі з гідом, вечеря і ночівля. Зійшлися на 30 динарах. Спочатку я трохи жався, оскільки гроші вже закінчувалися, але потім зрозумів, що зробив правильно: квитки у Ваді-Рам продають в одному місці, а до самої пустелі ще кілометрів 10 пиляти. Та і пустеля велика. Пішки б я і 5 відсотків того, що побачив, не обійшов би.

Ввечері повернулися в Амман з поїздки по північній Йорданії. Хазяїн готелю на моє прохання дістав мені велику пляшку араку (анісової горілки) і дві пляшки йорданського пива (у Рамадан в магазинах усього цього купити не можна). Цим же вечором знайомий таксист за 5 динар відвіз мене в Петру, вірніше не в Петру, а в селище Вади-Муса, біля якого і знаходиться найголовніша пам'ятка Йорданії.