Дорога на Ольхон. Сахюрта

  • 29.07.2008

Ще учора в Прибайкалье було тепле і можна було ходити з коротким рукавом. А вже сьогодні - справжня сибірська зима: - 10 і страшний буран, не видно нічого в радіусі 5 метрів.
Саме по такій погоді ми виїхали з Іркутська маршруткою в селище Хужир, розташоване на острові Ольхон. Взагалі, за нормальних погодних умов маршрутка від Іркутська до Хужира йде 5 годин. Ми ж виїхали з Іркутська в 9.00, але цього дня на Ольхон так і не потрапили.

Цього дня багато маршруток з Іркутська відмінили із-за погодних умов, але нам повело: ви все ж виїхали. Наш шлях лежав в селище МРС (Сахюрта) на західному березі Байкалу через Хомутовий, Усть-Орду, Баяндай і Єланці. Їхали дуже повільно: заметіль була страшна, видимість - майже нульова.

Від Іркутська до Баяндая природа така ж, як у нас: звичайний український степ. Після повороту на Єланці природа починає різко мінятися. Дорога повільно йде в гору до перевалу через Приморський хребет. З обох боків - тайга. У цьому місці розташований заповідник. Один раз нам з вікна мікроавтобуса вдалося побачити лисицю.
 

Село в Єланецькому районі:

Був вже майже вечір, коли ми з вікна з гори нарешті побачили вдалині Байкал і острів Ольхон. На морі був страшний шторм. Ні про яку переправу на острів сьогодні не могло бути і мови. Водій мікроавтобуса особисто зайнявся пошуками місця нашої ночівлі.

У МРСе є готель і декілька баз. Ми об'їхали кожну з них, але хазяї ломили непомірні ціни.

Варто відмітити, що з нами в маршрутці їхав негр з Каліфорнії на ім'я Гудольф. Він не знав жодного слова російською, увесь час посміхався і поводився спокійно, тоді як усі пасажири машини метушилися і лаялися. Поведінка негра в такій нелегкій ситуації здалася нам дивною, тому Свєта запитала його, чи розуміє він взагалі, що відбувається? Виявилось, що не розуміє. Свєта коротко пояснила йому ситуацію на англійському. Як з'ясувалося потім, негр подорожує таким чином по Росії вже 5 місяців і збирається подорожувати ще довго. У мене до нього дозріли тільки 2 питання: яким чином він зважився на ЦЕ, і яким чином йому пощастило досі залишитися живим?

 

Усі пасажири мікроавтобуса вирішили чекати, поки вщухне шторм, і почнуть ходити пороми. Ніхто не хотів платити за нічліг від 300 рублів. Ми зі Світланкою і з негром вирішили не затьмарювати ситуацію, і переночувати на турбазі у мужика по прізвисько Француз. Француз виявився ще тим баригою. Дізнавшись, що ми з України, вирішив замість 600 рублів здерти з нас 800. Ми наполягали на своєму, умовляючи його 600 на рублів.

Він же казав щось  типу такого:
- Вы же от нас отделились, теперь платите больше!
На що я йому відповідав:
- Это кто еще от кого отделился? Это вы от нас первые отделились! Вы отделились еще 12 июня 1990-го года, а мы аж 24 августа 1991-го!
- А вы у нас газ пиз…ли!
- А вы у нас нефть!
- Да у вас нефти-то нет на Украине!
- Да откуда же она у нас будет? Вы же её всю спиз…ли!

Француз погодився на 600, після чого сказав:
- Ну, вы, хохлы, все хитрожопые! Вас хрен нае…ёшь! Бизнесмены, бля, все…

Після цього Француз став розводити на бабки негра. Захотів узяти з нього в 2 рази більше, ніж з нас. Ми ж не дали в образу чорношкірого брата і наполягли на тому, щоб він платив таку ж суму, як і ми.

Увечері, коли стих ураган, пішли прогулялися по селищу. Половину дерев'яної будівлі пошти займає телефонний апарат. Щоб зателефонувати в Україну, бабуся з апарату телефонує в Усть-Орду, в Усть-Орді з'єднюють з Іркутськом, Іркутськ - з Москвою, Москва - з Дніпропетровськом.

Насолоджувалися заходом сонця:

Прокинувшись уранці, пішли на берег, щоб переправитися поромом на Ольхон. Шторм вщух, пором тільки що пішов, а наступним треба було чекати півтори години. Насолоджувалися запаморочливим пейзажем протоки Ольхонські Ворота:

Ми з негром залишилися на пристані, а Свєта пішла в селище, щоб подзвонити додому. На пристані стояла напіввантажна машина типу УАЗика, в якій спав бурят. Через декілька хвилин бурят прокинувся і почав зі мною розмовляти. Бурята звали Колею. Виявилось, що сьогодні вранці він вже випив 2 пляшки горілки. Коля запросив мене, а потім і негра посидіти у нього в УАЗике. Був лютий мороз, тому вибору у нас не було. Через пару хвилин у бурята виникла геніальна думка: випити з нами горілки за знайомство, і ми поїхали в магазин в селище. Бурят купив пляшку горілки і кока-колу. Там же ми підібрали і Свєту. Пляшку горілки бурят випив майже все сам. Я зробив усього ковток, негр же взагалі пити не захотів.
Підійшов час, і ми переправилися на поромі на острів.

Но от переправы до Хужира – центра острова Ольхон, было еще 44 километра. Дорога грунтовая, во многих местах обрывы. Сначала пьяное состояние бурята было незаметно. Он вполне адекватно себя вёл, уверенно и аккуратно управлял машиной. Когда же подъезжали к Хужира, бурята развезло. Он уже не мог ворочать языком, машину вел, как попало. Один раз мы действительно чуть не разбились: он поехал прямо в обрыв. Мы стали кричать, и он еще успел вывернуть руль. Когда приехали в посёлок, бурят вырубился окончательно.

Коментарі

Та жити там - це жах! Тільки за різ до нашого приїзду туди електрику провели! :) Про газ, тепло і воду я взагалі мовчу...
І, звичайно ж, ні про який телефонний зв"язок з великою землею, а тим більш, з Україною, і мова йти не може. Максимум, в райцентр Єланци.
Там майже половина - буряти! :)
таке враження, що буряти наситились москальською культурою ще більше за москалів :) одні пики від монголів лишились… боже мій, що ж вони з народом зробили!
так воно і є!!! майже всі буряти мають російські імена, не знають своєї мови. А горілки п'ють більше, ніж росіяне!
чи хто хоч шпрехає бурятською?
ні, не шпарять... :(<br /> нам казали, що тільки у віддалених і недоступних районах (Окинський, наприклад) буряти розмовляють бурятською.
Ота подорож з п'яним бурятом - ото екстрім!!!!!
Та не дай Бог таке повтороти! Це нам ледь життя не коштувало...