Andy Travel Club

Ніколи не знаєш, які сюрпризи готує тобі дорога. Іноді буває так, що маєш конкретну мету подорожі, а дорогою всі плани змінюються: зустрічаєш щось грандіозне, про що не знав, і воно перекреслює всі твої наступні намірі. Так було в нас по дорозі з Венеції до Падуї. Одна за одною мелькали класицистичні італійські палаци і хотілося вийти на кожні зупинці, щоб подивитися їх або, принаймні, сфотографувати. Але один з них таки заставив покинути автобус.

Падуя – друге італійське місто після Венеції, яке ми відвідали. Порівнювати два міста – справа невдячна. І не тому, що одне з них краще на інше. Вони зовсім інші. Між ними – якихось 30 кілометрів, а складається таке враження, що вони - в інших країнах. Падуя відрізняється від Венеції усім: архітектурою, атмосферою і, головне цінами. Тут можна поїсти в самому центрі за 8 доларів на двох, і купити шмотки рази в три дешевше, ніж у нас. Навіть не знаю, що мені більше сподобалося: Венеція чи Падуя. Обидві прекрасні!

Цячастина розповіді про Венецію буде присвячена Венеції нетуристичній. Вже в перші години подорожі місто розумієш особливості міста: вулиці, що ведуть з П’яцца Рома через міст Риальто до площі Сан-Марко настілки забиті туристами, що вже за декілька хвилин розумієш, що втомився і хочеться на якійсь незаселений острів. Дивно, але такі місця в Венеції є. Більш того, їх багато, їх – 80 відсотків території міста. Варто лише повернути вбік і пройти 100 метрів. Майже гарантовано, що ви – єдиний турист навколо.

Сьогодні після довгої перерви продовжу серію розповідей про Венецію та Італію в цілому. Пару місяців тому я вже розповідав про символи Венеції – площу Сан-Марко з однойменний собором і палацом дожів, а також про головну транспорту артерію міста – Гранд-канал та знамениті венеціанські палаццо. Сьогодні на черзі – культові споруди італійського Вілкова.

В прикордонному Перемишлі за останній рік я був декілька разів. Так само неодноразово чув про якійсь гарний палац Любомирських в околицях Перемишля, але все ні як не вдавалося його подивитися: то часу не було, то не знав про його місце знаходження. Пробіли в палацознавстві Надсяння я заповнив лише місяць тому, коли відвідання Перемишля мало конкретну ціль – подивитися на палац Любомирських у передмісті Баконьчицях. 

Ознайомившись з замком Великих магістрів Марієнбург, прогуляємося самим містом. Весь Мальборк і його Старе місто переважно забудовані коробками післявоєнного періоду: місто сильно постраждало наприкінці Другої світової війни під час визволення його від німецько-фашистських загарбників. Власне, саме визволителі і зруйнували більшу частину середньовічного міста. Та, незважаючи на це, в Мальборку можна побачити багато архітектурних шедеврів, які були відновлені, або збережені.

Орденський замок Марієнбу́рг (нім. Ordensburg Marienburg), що дав початок однойменному місту (зараз місто Мальборк в Польщі), був резиденцією Великого магістра Тевтонського ордену з 1309 по 1456 роки. Це найбільший середньовічний цегляний замок у світі, один з еталонів цегляної готики, пам'ятник Світової спадщини ЮНЕСКО. Замок на честь Діви Марії був побудований тевтонськими рицарями на березі річки Ногат (гирло Вісли) в 1274 році.

В минулій розповіді ми познайомилися із готичним замком Тевтонського ордену в Гнєві. Сьогодні познайомимвся з самім містом, яке не менш цікавіше за замок. Гнєв справді мініатюрний, але для того, щоб подивитися все, потрібно буде не менше трьох годин. Плануючи поїздку до міста, зважайте на розклад автобусів (e-podroznik.pl): автобусів тут не так багато. Перед тим, як почнемо прогулянку, коротко про історію міста.

Замок в Гнєві - ще одна готична Тевтонська твердиня на Помор'ї. Місто розташоване в 65 кілометрах на південь від Гданська. Добиратися сюди і назад не так і просто. На протилежному боці Вісли - Квідзин (Марієнвердер), але мосту немає. В Гнєві є залізниця, але поїзди не ходять...

Невеличке містечко Штум розташовано між Мальборком і Квідзином – містами з двома найграндіознішими замками Тевтонського ордену. Дістатися сюди, як і до Квідзина, можна симпатичним рельсовим автобусом, що ходить з Мальборка. В Штумі також є замок хрестоносців, але на такий вражаючий, як сусідні Марієнбург і Марієнвердер. Проте він має цікаву історію і встиг побувати резиденцією Великих магістрів ордену.

Розпочинаю розповіді про подорожі замками Тевтонського ордену на пруських землях (сьогодні – Поморське воєводство Польщі). Дійсно, замки хрестоносців на півночі Жечі Посполитої – найграндіозніші оборонні споруди, які мені доводилося бачити в житті. Саме готичні замки з червоної цегли, зведені Тевтонським орденом у XIV столітті, завжди були і будуть еталоном справжньої готики. Сьогодні познайомимося з першим з них – замком в місті Марієнвердер (польською – Квідзин).

Відвідання Слупська дозволить вам мати уяву, як виглядає середньостатистичне пруське місто у Поморському воєводстві Жечі Посполитої. Знаходиться воно на захід від Гданська: зі столиці Помор’я швидкий поїзд сюди йде десь дві з половиною години. Щоправда, назад мені довелося їхати більше п’яти годин (про пригоди з польськими поїздами я вже писав). В цілому місто (як, напевно, кожне поморське місто) залишає приємні враження.