Marienwerder (Квідзин)

Розпочинаю розповіді про подорожі замками Тевтонського ордену на пруських землях (сьогодні – Поморське воєводство Польщі). Дійсно, замки хрестоносців на півночі Жечі Посполитої – найграндіозніші оборонні споруди, які мені доводилося бачити в житті. Саме готичні замки з червоної цегли, зведені Тевтонським орденом у XIV столітті, завжди були і будуть еталоном справжньої готики. Сьогодні познайомимося з першим з них – замком в місті Марієнвердер (польською – Квідзин).

Технологія добирання до Квідзина наступна: з Гданська їдемо будь-яким поїздом (швидким або регіональним) до Мальборка (близько 1 год. 15 хв.), де знаходиться найграндіозніший у світі готичний замок Марієнбург. З Мальборка до Квідзина рази чотири на день ходить симпатичний і комфортабельний рельсовий автобус-електричка. Час їзди від Мальборка – 45 хвилин.

Марієнвердер (Marienwerder) у перекладі з німецької означає «острів Марії». Готичний замок тевтонських рицарів був закладений в 1322 році, а декілька десятиліть по тому до нього був добудований великий собор святого Іоанна (1343-1384) – місце поховання єпископи Помезанії й трьох Великі магістрів Тевтонського ордена. На території земель, що були у володінні тевтонського ордена, перебували замки, пов'язані із законодавством і фінансуванням єпархії. Розділ майна між хрестоносцями, а єпископами й капітулом відбувся в 1243 році. Таким чином, у Марієнвердері перебували два незалежні друг від друга замка: один єпископів (так званий Altschloesschen) і замок капітула, сполучений з кафедральним собором. Отже, в місті утворилася катедрально-замкова оборонна система.

Історія міста почалася у XI столітті, коли на його місці було засновано слов'янське поселення Кведин (у хроніках зустрічається написання Quedin, Queden). В 1232 році рицарі Тевтонського ордена, зайнявши Помор’я, заснували на його місці замок Орденсбург (нім. Ordensburg), а поселення незабаром отримало статус міста. Його населення, в основному, становили мазури - вихідці з Мазовского герцогства.

З 1285 по 1587 рік місто служило резиденцією помезанських єпископів. Споруджена в 1300 - 1330 роках із цегли на кам'яних фундаментах у готичному стилі резиденція капітула розміщалася в північно-західній частині міста й була типовим прикладом будівництва оборонних замків хрестоносців: регулярний чотирикутник із внутрішнім двором. Зовнішні кути додатково були укріплені квадратними вежами.

На другому поверсі презентабельного східного крила перебувала лікарня (infirmeria) і, як припускають, квартира препозита (катедра капітула). Там також був архів і скарбниця (сейф) капітула. Найдовше і найширше південне крило було призначено для засідань капітулу й рефекторіум (монастирську їдальню). Тут також перебувала і бібліотека. Частина приміщень у цьому ж крилі займали вихованці катедральної школи. Західне крило була призначена під спальню (dormitorium) і з'єднувалося із санітарною вежею (гданиськом або данцкером). Північну частину займали мала каплиця й зимова трапезна. Донині на нижньому поверсі північного крила можна побачити грубку - збережену частину середньовічного опалення замка. В інших приміщеннях нижнього поверху перебували дров'яні сараї, продовольчі склади, кухні, пекарні, комори. Уся господарська база: стайні, сараї, броварня й город розмістилися на території підзамча.

У другій половині XIV століття були закінчені основні будівельні роботи. До східного крила був приєднаний кафедральний собор. Тривали роботи з будівництва санітарної й криничної веж. Звели також монументальну дзвіницю, що з'єднує кафедральний собор із замком.

Серед усіх замків, побудованих на землях тевтонського ордена, квідзинський може похвастатися гданиськом самих значних розмірів. Санітарна вежа побудована у плані квадрата у 54 метрах від стін західного крила й з'єднана із замком критим арковим помостом, що опирається на п'ять масивних стовпів (колона). Під вежею протікає річечка. Можливо це рукав Вісли або Старого Ногата.

В 1330 році в міському соборі був похований 17-й Великий магістр Тевтонського ордена Вернер фон Орзельн. З 1391 і до своєї смерті в 1394 році в місті жила свята Дорота з Монтау. Її гробниця пізніше перетворилася в об'єкт паломництва.

14 березня 1440 року в місті був заснований так званий Прусський союз - об'єднання міст Пруссії проти Тевтонського ордена. Проте, Тринадцятилітня війна, що відбулася після заснування союзу, не призвела до виходу міста зі складу Ордена.

Проходили сторіччя. Замок у Марієнвердері багато раз руйнували вороги, а жителі заново його відновлювали й перебудовували. Члени помезанського капітулу жили в ньому до часів реформації. Після секуляризації замок перейшов у руки протестантських єпископів, які проживали в ньому до половини XVI століття. Новим власником став прусський князь Альбрехт. Від його імені замком управляли начальники повята. Замкові інтер'єри були перебудовані й пристосовані на квартири для князівської адміністрації.

Таким чином, після переходу останнього Магістра Тевтонського ордена в лютеранство й перетворення Пруссії у світську державу, у 1525 році Марієнвердер увійшов до складу Прусського герцогства, а з 1701 року – Прусського королівства. В 1773-1818 роках місто входило до складу Східної Пруссії, пізніше увійшло до складу Західної Пруссії.

Після Піршого поділу Польщі (1772 рік) у південному й західному крилі розмістився Вищий Двірський і Земській Суд. Для установи потрібно було пристосувати багато приміщень і тому в замку проводилися багато перебудов. В 1798 році прусська влада прийняли рішення знести південне й західне крило. Отриманий у такий спосіб будівельний матеріал ужили для будівлі нового будинку Суду – так званої Західнопрусської Регенції.

Згідно зі статистичними даними, в 1818 році місто було заселено, в основному, польськомовними мазурами. Однак політика германізації неухильно зменшувала частку польськомовного населення. Після включення в 1871 році Марієнвердера до складу Германської імперії, германізація помітно підсилилася. Станом на 1885 рік у місті налічувалося 8079 жителів, в основному лютеран за віросповіданням. У місті виробляли цукор, оцет, машини. Крім того, були розвинені молочне тваринництво й садівництво. За даними на 1910 рік, польським було 35,7 % населення міста.

Після Першої світової війни більша частина Західної Пруссії увійшла до складу Польщі. 11 липня 1920 року в ході плебісциту про державну приналежність міста більшість (92 %) висловилися, щоб залишити місто в складі Німеччини. Марієнвердер увійшов до складу Західнопрусського округу Східної Пруссії. Прусська адміністрація містилася в замку до 1935 року. В 1935 - 1945 роках у ньому була школа й виховний заклад для гітлерівської молоді. В 1945 році замок передали Міністерству Культури й Мистецтва. Після ремонтів інтер'єрів в 1950 році він був призначений на музей.

У ході бойових дій Марієнвердер постраждав незначно. За рішенням Потсдамської конференції в 1945 році місто перейшло до Польщі. Значну частину нового польського населення склали репатріанти із Гродно. Частина старого центру міста була демонтована, щоб дати матеріал для відновлення зруйнованої Варшави.

Давній шпіхлер вражає своїми розмірами:

Стара синагога (1830-32 роки):

Неоготичний будинок пошти:

Будинок міського уряду (ратуша) з гербом міста був зведений у 1918-25 роках:

Неоготичні будівлі цукрового заводу:

Залізничний двірець:

 

Коментарі

Цікавий замок! Геть не схожий на наші.

Так, трохи ся віднізняє від наших Чорнокозинців :)

Ага, матеріалом з якого побудовані :)

Там і пошта не гірше замка:)

А там в кожному місті Помор'я такі гарні готичні пошти :)

Вражаюче!

Дякую! Далі буде ще цікавіше :)

ого, і набудували ж ті тевтонці
Не було на них Хмельницького і голів совкових колгоспів :)

Нічё, наші і до туда колись дойдуть! :)

Серйозний такий замок!

Розташування

Scroll to Top