Andy Travel Club

Для людини, народженої на Сході України, костели - то щось надзвичайне і нетипове. Ще пару років тому, ще проживаючи у Дніпропетровську, на кожний побачений костел я кидався, як на інопланетний об'єкт і міг годинами розглядати якусь розвалюху 30-х років в якомусь глухому селі на Тернопіллі. Сьогодні, коли я бачив вже не одну сотню костелів: від занедбаних на Галичині до грандіозних готичних у Західній Європі, я вже спокійно реагую навіть на традиційно шедевральні культові споруди. Трапляються лише нечислені екземпляри, які сппавлі чепляють. Один з таких прикладів - собор св. Баво в Генті.

В ніч з п’ятниці на суботу таки знайшов в собі сили трохи помандрувати. І не по закордонам, а по рідній Україні. І не тому, що дуже хотілося кудись пертися, а просто тому, що не міг довго заснути в п’ятницю в вечорі. У півночі вирішив поїхати на вокзал і взяв квиток на перший поїзд, що відходив. Вибір пав на Вінницю і Вінниччину, де я був всього один раз, і то – більше трьох років тому. Вінниччина для мене завжди була найбільш загадковим і одним з таких регіонів, куди мені найбільш хотілося. 

Не часто в Європі та всьому світі можна зустріти місто, в центрі якого збереглося відразу два середньовічних замки. Гент - прекрасне виключення з правил. Тут дійсно є два замки. З першим з них, замком графів Фландрії (Гравенстейн) ми познайомилися у минулій частині. Зараз трохи розповім про другий замок, який носить трохи незвичну назву - замок Жерарда Диавола (Geraard de Duivelsteen).

Замок графів Фландрії (Гравенстен, Gravensteen) - один з двох замків в історичному центрі Гента. Гравенстен був побудований в 1180 році і є єдиним середньовічним замком у Фландрії, оборонна система якого збереглася практично недоторканої дотепер. Протягом декількох століть замок використовувався графами Фландрії в якості резиденції. Пізніше Гравенстен також служив монетним двором, місцем проведення судових засідань, в'язницею і текстильною фабрикою. 

Гент – давній суперник Брюгге. В давнину вони суперничали за вплив, сьогодні сперечаються, хто з них красивіше. Так сталося, що Брюгге – більш відомий серед туристів. Що мені більше сподобалося: Гент чи Брюгге, я і сам ще для себе не визначився. Наприклад, моя Світланка не побачила в Генті нічого особливого і не відчула його атмосферу (точніше, присутність цієї атмосфери). Щодо своїх особистих вражень, то Гент показався мені більш автентичнішим і більш справжнім, а Брюгге – намальованим і пристосованим для туристів.

Бланкенберге – курортне місто в Західній Фландрії на березі Північного моря з населенням близько 19 тис. мешканців. Саме тут ми базувалися, мандруючі Бельгією. Ночувати і проводити вечори тут зручно: до Брюгге – всього 13 хвилин їзди, до інших міст також швидко доставить поїзд. Жили ми тут, оскільки в Брюгге і Генті все було зайнято, а то, що не зайнято – дорого. В Брюсселі жити не хотіли принципово: всі дешеві варіанти пропонувалися біля вокзалів в чорних кварталах. А їхні негри – то не наші негри.

Остання частина розповіді про Брюгге присвячена північній та східній частині міста. Брюгге є повною аналогією Венеції не лише у випадку з багаточисленними каналами. Обидва міста схожі і за наповненістю туристами, а також за мірами наповненості ними вулиць і площ. Не знаю, де більше туристів: на Сан-Марко в Венеції чи на Великому Ринку в Брюгге. Здається, що однаково багато в будь-який день тижня і в будь-яку годину.

З минулої розповіді ми вже знаємо, що таке беффруа, і чим вона відрізняється від ратуші, а також познайомилися з Беффруа в Брюгге – символом міста. Сьогодні дійшла черга і до ратуші (Stadhuis van Brugge) – пам’ятки готичної архітектури XV століття, яскравого прикладу забудови середньовічного фламандського міста.

Прогулявшись у минулій розповіді історичним центром Брюгге, сьогодні побуваємо в його серці – на площі Великий Ринок (Grotte Markt). Замість традиційної для західноєвропейських ринковий майданів ратуші, на Ринку в Брюгге розташований головний його символ – Беффруа. Не лякайтесь, ратуша в Брюгге також є, про неї я розповім у наступній частині. А сьогодні ми познайомимося з прабабусею ратуш – Беффруа, а також з багатьма іншими цікавими спорудами брюгського Ринку. 

Південна Венеція - так дуже часто називають Брюгге – місто-казку, про яке мріє кожний мандрівник і шанувальник старовини. 17 євро на людину – саме в таку символічну суму обійшовся нам переліт через всю Європу з аеропорту Тревізо поблизу Венеції до Шарлеруа в Бельгії. Стільки ж коштував і квиток назад, щоправда до Кракова. Містечко Шарлеруа на півдні Бельгії, куди ми прилетіли, від омріяного Брюгге відділяло більше 150 кілометрів і дві пересадки. Приземлившись в аеропорту і гаючи жодної хвилини часу, ми помчалися швидкими бельгійськими поїздами на протилежний бік Бельгії майже на берег північного моря.

З недавніх часів став помічати зміну у своєму ставленні до подорожей. Ще 2 роки тому я зранку до вечора тільки і думав, коли і куди я поїду, витрачав купу часу на підготовку. А поїздка у забуте тернопільське село, де є закинутий костел і чи руїни якогось замку, було таким святом, що неможливо описати. Що відбувається зараз? Ось вам вчорашній приклад. Вчора в мене були плани поїхати в Польщу і покататися прикордонними містами, в яких ще не був: Ярослав, Замостя, Красностав. Завів будильник на 6 ранку, прокинувся, пішов умився і думаю: "Може нафіг та Польща, може краще посплю?".

Сьогодні вирішив показати вам, як виглядає звичайне італійське село у провінції Венето. Оріаго (Oriago) – невелике поселення між Венецією і Стра. Ми жили в кемпінгу в сусідньому Ca' Sabbioni, а в Оріаго бігали в магазин за смачним вином, яке коштувало від 1,5 євро за літр. Особливих пам’яток в селі, начебто, і немає, але подивитися, насправді, є на що. Прогулюючись в вечорі по Оріаго, відчуваєш себе вільно і спокійно після дня у метушливій Венеції.