Andy Travel Club

Тункінська долина - одне з муніципальних утворень Республіки Бурятія з адміністративним центром в селищі Кирен. Долина тягнеться на півтори сотні кілометрів від селища Култук, що біля Слюдянки, до селища Монди на кордоні з Монголією, і оточена горами хребта Східні Саяни з півночі, і сопками хребта Хамар-Дабан з півдня. Усю територію долини займає національний парк.

Селище Хужир - центр туризму острова Ольхон. Правда, була вже зима, і про його туристичну суть нагадували тільки високі ціни на проживання на турбазах і у місцевих жителів, і космічні ціни на їжу. Житло ми знайшли за допомогою вчительки англійської мови, яка учора їхала з нами з Іркутська, і яку ми випадково зустріли по приїзду в Хужир. Ми оселилися в звичайній російській дерев'яній хатинці з російською піччю. Туалет, звичайно ж, на вулиці. Та зате є лазня, в якій ми кожен вечір парилися.

До Слюдянки ми прибули поїздом з Улаанбаатара вранці за московським часом або в обід по місцевому. Потяг стояв в Слюдянке всього 2 хвилини, але за цей час пасажири-монголи встигли продати частину свого товару жителям Слюдянки. Причому торгівля тривала навіть тоді, коли потяг вже відправився.

  Наушки - це прикордонна російська станція на російсько-монгольському кордоні, на якій усі пасажири потягу Улаанбаатар - Москва, а особливо ми, піддалися знущанням з боку російських прикордонників.

Головною метою подорожі по Монголії була, звичайно ж, пустеля Гобі, куди ми і відправилися після трьох діб перебування в монгольській столиці. Але поїхати туди було не так-то просто. Перше, що ми зробили, купили заздалегідь квитки на автобус до Даланзадгада - столиці аймака ПівденноГобі. Час шляху від Улаанбаатара до Даланзадгада - 24 години по пустелі. Ніякої асфальтової дороги там, звичайно ж, немає.  

Улаанбаатар - столиця Монголії. Сюди з Сухбаатара їхати 9,5 годин поїздом. Єдине місто в Монголії, яке може називатися містом. І якщо Сухбаатар - це теж саме, що який-небудь райцентр у нас в області, то Улаанбаатар - це практично в чистому вигляді Запоріжжя! Центральна вулиця міста - проспект Миру, тягнеться уздовж міста на 35 кілометрів. Майже так само, як і проспект Леніна в Запоріжжі. Місто знаходиться в долині між двома гірськими хребтами, і тому він вузький, але довгий.

Сухбаатар - прикордонне місто з Росією. Сюди ми добралися від кордону на таксі. Ми тут не хотіли зупинятися, а хотіли відразу ж поїхати в Улаанбаатар. Але вийшло так, що ми застрягли тут на день, ніч і ще один день. Виявляється, автобус в Улаанбаатар не ходить, а потяг буде тільки наступного дня вранці.

Улан-Уде - столиця Бурятії. Достатньо приємне місто з красивою архітектурою. В центрі - багато дерев'яних 1-2 поверхові будиночки з чорного дерева. Населення - в основному, буряти. Все достатньо приємні в спілкуванні.