Andy Travel Club

ПОЧАТОК ТУТ На пагорбі в центрі Тарту розташована найстаріша частина міста. У ХІХ століття ця місцевість на німецький манер називалася Домберг, і одержала свою назву від того, що тут стояв єпископський Домский (катедральний) собор. Для свого часу цей собор був воістину гігантських розмірів і вважався найбільшою церковною будівлею в Лівонії. Руїни Домського собору і сьогодні вражають. Ніде у світі мені не доводилося бачити катедру такої величини!

Тарту – друге за чисельністю місто Естонії, і єдине місто в країні, яке має класичний університет. Спеціально їхати в Тарту я ніколи б не став. Місто, звичайно, по-своєму є цікавим, тим більш, що це – перше естонське місто, яке мені довелося побачити. Але все ж таки, за красою його не порівняти ні з Таллінном, ні, навіть, з Хаапсалу, про яке я розповім пізніше. 

Переглядаючи звіти за декілька останніх років з жахом з'ясував, що не готував підсумкових звіт про подорожі 2011 року. Тепер вже пригадую, що тоді було стільки роботи, що було не до цього. А подорожей у 2011 році було багато. На початку року я переїхав працювати до Львова і почалися активні подорожі Галичиною. Потім ще й шенген отримав, і почалася Європа... Львів: Жовква:

Селище міського типу Чинадійове розташоване на правому березі Латориці в декількох кілометрах на північ від Мукачева. В містечку - відразу ж два добре збережених замки, а це вже є унікальним. З одним з них ми познайомимося сьогодні, а про другий, найцікавіший, замок Шенборна, інформація тут.

Гірське село Лумшори - перлина туризму Перечинського району. Лежить воно за західних схилах полонини Руна на річці Туричка. Проживає тут менше 100 мешканців. Лумшори відомі каскадом Лумшорських водоспадів та купанням в чанах - великих дерев'яних посудинах, що підігріваються на вогні. Лумшори - відомий на все Закарпаття бальнеологічний курорт. Перший лікувальний заклад виник тут вже у 1600 році на базі сірководневого мінерального джерела.

Вчора повернувся з 4-денної поїздки країнами Балтії. Ніяких планів щодо відзначення католицького Різдва, або якихось поїздок, не було. Все виникло, як і у більшості випадків, несподівано. Ще у вівторок нічого собі не планував, а вже у середу ввечері з колегами по роботі, які їхали по справах в Естонію, перетнули автівкою українсько-польський кордон. Поїздка була без жодної підготовки. За 5 хвилин до від’їзду встиг тільки забронювати готель в Тарту. Ніякого маршруту і в думках не було. Так само, і планів, що і де дивитися. Все було спонтанно. Невідомість додавала додаткового адреналіну. 

Перечин - районний центр Закарпаття, розташований в долині річки Уж. Вперше згадується у 1399 році, як поселення, яке входило до складу Ужгородської домінії Другетів. А статус міста Перечин отримав лише у 2004 році. Протягом ХVI -XVII століть Перечин перебував у складі Ужанської жупи і входив до Імперії Габсбургів. У другій половині XIX ст. містечко, як і все історичне Закарпаття, входило до складу Австро-Угорщини. На початку XX ст. стало центром Перечинського округу (повіту) у складі Ужанської жупи. З 1919 р. по 1939-й - у складі Чехословаччини. Сьогодні тут проживає 6,7 тис.

Замок в Невицькому виявився для нас найскладнішим у плані добирання. Дорога, по повертає до замку з траси, веде майже безпосередньо до фортеці. Знаючи, як деякі інші занедбані замки ізольовані від автодоріг, ми, залишивши автівку на стоянці, пішли собі уверх (замок-то тіпа на горі знаходиться) старою бруківкою. Йшли кілометр, другий, третій, а замку все нема. Та й краєвидів достойних не спостерігалося. Вже після майже години підйому ми зрозуміли, що ніякого замку там немає.

Якщо Середнє – це поселення мійже посередині між Ужгородом і Мукачевом, то село Великі Лази знаходиться на річці Циганка посеред пагорбів між Ужгородом і Середнім. В селі зберігся класицистично-бароковий палац кінця ХІХ століття, що належав Нандору Плотені – композитору і скрипалю.

Прямо посередині між двома найважливішими містами Закарпаття - Ужгородом і Мукачевом, лежить давнє поселення, що отримано назву від свого місця розташування - Середнє. Селище відомо, як центр виноробства. Але нас воно сьогодні цікавить своїм середньовічним замком (точніше тим, що від цього замку залишилося).

Незважаючи на паршиву погоду і слякоту після дощу і мокрого снігу, вчора я таки вирішив ненадовго вибратися зі Львова на власному авто. Це у Львові зараз ще пізня осінь, а від'їхати десяток кілометрів за місто, а тут вже суцільна зима. Мій шлях лежав на південь від столиці Галичини через давні села Наварію і Годовицю, до Оброшина, де зберігся чудовий палацовий комплекс львівських римо-католицьких архієпископів.

Безумовно, головною визначною пам’яткою Мукачева є замок-паланок на околиці міста. Але, якщо ви вже попали сюди, то варто витратити декілька годин на прогулянку самим містом. Тут є на що подивитися, всього цікавого в місті багато. Мукачево – місто № 1 в Закарпатті за красою і цікавістю, і з цим важко сперечатися.