Andy Travel Club

Колись містечко, а сьогодні – просто село Товсте, лежить на лівому березі річки Гнилої у Гусятинському районі Тернопілля по дорозі з Гусятина до Скалата. Поселення, що лежало на давньому шляху зі Львова до Чорного моря, вперше згадується в письмових джерелах у 1449 році. Згодом, коли власники поселення шляхтичі Шафранські збудували на пагорбі над річною чотирикутний у плані замок, Товсте отримало статус міста.

В селищі Сутиски Тиврівського району Вінниччини на лівому березі Південного Бугу збереглися залишки маєтку графа Гейдена – неготична брама із сторожкою, стилізована під замкову неоготична вежа, окремі господарські будівлі та парк.

Селище (колишній Черленків) – село поруч з містом Гнівань всього в десяти кілометрах від Вінниці. Відомо завдяки руїнам Черленківського замку, одна з башт якого гордо підвищується над крутим берегом Південного Бугу.

Якщо ви полюбляєте тевтонські замки і всілякі північноготичні костели, і по якимось причинам не можете поїхати до Гданська чи Мальборка, то сміливо їдьте у Гнівань, що поруч з Вінницею. Така собі українська "Пруссія в мініатюрі". Це, звичайно, жарти. Гніваню до Гданська далеко, як бо неба рачки. Але вже якщо опинилися в подільській глухомані між Вінницею і Жмеринкою, гніванський костел Св. Юзефа треба оглянути.

Щоб побачити стару Ригу в комплексі, достатньо перейти міст через Даугаву і пройтися по дамбі на протилежному березі. Звідти все ризьке середмістя – як на долоні. Йди досить довго: Даугава в Ризі така ж широка, як Дніпро в Києві чи Дніпропетровську. Але я ходив туди і назад тричі, бо виді звідти дійсно заворожують. Протягом дня погода змінювалася декілька разів: спочатку хмари, потім – туман і, нарешті, сонечко. Всю цю динаміку можна побачити далі.

В Маслиницю попасти не так просто. В село, що розташоване на західному узбережжі острова Шолта, пороми не ходять. Щоб попасти сюди своїм ходом, треба зі Спліта плити поромом до містечка Рогач (острів Шолта), а звіти вже – автобусом до Маслиниці. Ми ж опали сюди простіше – під час адріатичного круїзу з Трогіра. Для чого плити в Маслиницю?

Село Котюжани, відоме завдяки добре збереженому палацу вдови відставного генерала Катерини Цениної, зручно оглядати, ідучи з Шаргорода у бік Мурованих Курилівців. Це подільське село розташоване уздовж глибокої лощини на річці Лядова. Про давнє минуле села мені не вдалося знайти жодної інформації. Відомо, що у 1885 році тут існувала панська садиба з одноповерховим садибним будинком.

Дійшла черга до найцікавішої частини розповіді про Ригу – середньовічні і модернові кам’яниці, та інші архітектурні цікавинки Латвійської столиці. Рига, безумовно, значно поступаються Таллінну в частині збереження середньовічного обличчя: війни більше не пощадили її. Велика частина кам’яниць була відновлена вже в часи незалежності. Менше з тим, історичний центр Риги викликав в мене неабияку зацікавленість.

Сьогодні покажу вам зовсім маленький куточок Риги – Ратушну площу. Головні будівлі майдану – будинок Чорноголових і Ратуша – далеко не оригінали. Знищені в часи Другої світової війни, вони були майстерно відбудовані у Роки Незалежності. 

Неймовірно гарне місце на березі Південного Бугу, що лежить в 19 кілометрах на південний захід від Немирова. Не дарма під час турецького володіння краєм молдавський воєвода обрав для своєї резиденції на Правобережній Україні саме Печеру, як найпривабливіше місце на Східному Поділлі. З тих далеких часів до мальовничої природи Печери додалися ще й багато пам'яток архітектури - культових, житлових, промислових.

В ці надзвичайно морозні дні все частіше згадується літо. От і вирішив сьогодні згадати про літню Далмацію, тепле море, високі Балканські гори і минулорічний круїз Адріатикою. Перебуваючи тиждень у Хорватії, один повний день при присвятили плаванню Адріатичним морем біля берегів Маріни - Трогіра - Спліта з заїздом на острови.

Тулиголове - одне з загублених і маловідомих сіл Львівщини, яке приховує в собі багато таємниць. Щоправда, мало хто про ті таємниці знає, на то вони таємниці. Не знаю, чи ходять сюди автобуси. Але, якщо навіть не ходять, то заради того, щоб відкрити для себе нове і незвичайне, варто пройтися декілька кілометрів пішки від Комарно через Переможне.