Україна

Поділля (особливо на півдні) заворожує своїми каньйонами, скелями, міні-фіордами, меандрами і гірськими пейзажами. Хоча "гори" тут - не зовсім гори. До Карпат вони жодного відношення не мають. Насправді Товтри - це кораловий риф давнього Сарматського моря. Вони мають органічне походження, тобто складаються з колишніх живих організмів. Товтри починаються на 10-15 кілометрів на північ від Кам'янця-Подільського і тягнуться аж до району Сатанова. Але найвищі і найпривабливіші - зовсім поруч з Кам'янцем. І найфотогенічніша товтра - це Кармалюкова гора біля села Привороття Друге. Рухаємося трасою на північ від Кам'янця. У селі Гуменці починається...

05.06.2023

Це зовсім поруч з Кам’янцем: якихось 5 – 7 кілометрів. Якщо вже приїхали до столиці Поділля, то у Панівці треба з’їздити обов’язково! Можна бусіком, яких ходить сюди декілька раз на день, або пішки. Що дивитися? Руїни замку Потоцьких та залишки споруд кальвіністів, для яких Панівці були притулком у кінці XVI – на початку XVII століття: колегіуму і кірхи. А ще, недобудований залізничний міст-примару, пілони якого піднімається над каньйоном Смотрича. Ну і, звичайно, сам каньйон і навколишні сільські ландшафти. Особливо заворожуюче це все виглядає зранку і в осінньому тумані. Те ж саме, але невесні: Сучасне село Панівці утворилося у 1967...

31.05.2023

Сьогодні від колишнього головного міста Пониззя (пізніше - Поділля) майже нічого не залишилося. Крім неповторних краєвидів скель, Дністровського водосховища та скельного монастиря. Поселення Бакота більше немає. Його повністю поглинули води Дністра на початку 1980-х років, коли радянська влада збудувала Новодністровську ГЕС. Але попри це, Бакота сьогодні - одне з найвражаючих місць на Поділлі. Бакота вперше згадується у 1240 році, як велике місто Дністровського Пониззя (пізніше - Поділля). Тоді тут проживало 2,5 тис. мешканців - доволі багато для того часу. Тут був великий торговий порт на Дністрі. Бакота контролювала шлях уздовж Дністра,...

24.05.2023

Буковина відома своїми Маланками. Найяскаравіші маланки відбувається у Красноїльську, що біля самого кордону з Румунією. Більше 10 років я мріяв потрапити на це театралізоване дійство. Але щороку щось зривалося. Лише у січні 2023 року вдалося вирватися у Красноїльськ у надії побачити справжню маланку. Звичайно, я заздалегідь читав, що усі маланки на Буковині цього року відмінили у зв'язку з війною. Але все одно, залишалися надія, що якісь стихійні імпровізовані маланки будуть. Але цього дня ми проїхали майже усю Буковину, на жодної Маланки не побачили... Зате приємно було знову побачити найцікавіші куточки Буковини, в яких не був більше 10...

20.05.2023

Кути - маленьке містечко у Косівському районі Прикарпаття, розташоване на Черемоші. На протилежному березі - Буковина і колоритне містечко Вижниця. Обидва цікаві для мандрівника і багаті на архітектурні пам'ятки. В Кутах, як і у Вижниці, зберіглася площа Ринок з ратушою. А є ще є костел, вірменська церква, австрійська забудова центру, єврейський цвинтар і Карпати на горизонті. В центрі містечка фрагментарно зберіглася площа Ринок з ратушою. Дух старовини додає архаїчна бруківка. Сьогодні проща носить назву Вічовий майдан. На східному боці Вічового майдану (площі Ринок) розташована ратуша. Доволі незвична, не схожа на інші, хоча і в...

03.05.2023

На початку 2023 року вдруге побував у Коломиї. Коломия – відоме всім місто. Описувати тут його історію, сучасність та особистості тут є зайвим. Є Вікіпедія, є офіційний сайт міста. Там є все про місто. Все, крім найцікавішого: інформації про архітектуру одного з найцікавіших галицьких містечок України. Тому, сьогоднішня фотопрогулянка присвячена визначним пам’яткам Коломиї, передусім, архітектурним. Спочатку, трохи про свої враження від міста. Якщо коротко: Коломия – місто значно цікавіше й вишуканіше за Івано-Франківськ, трохи стриманіше за Львів, і зовсім відмінне від Чернівців. І, звичайно ж, набагато затишніше за них усіх. Таке собі,...

13.04.2023

Недавно відкрив для себе, що київські під'їзди легко можуть конкурувати з чернівецькими чи львівськими. Більшість з них прихована від очей відвідувачів кодовими замками на під'їздах. Під'їзд на Саксаганського 112, що зовсім поруч з вокзалом, переважно відкритий. Зайшовши всередину, дивуєшся ліпнині і жіночим маскаронам. А піднявшись на останній поверх - сходиш з розуму від кольорового оформлення стелі. Прибутковий будинок по Саксаганського 112 завершили зводити у 1900 році для австрійця Й.Голуба. Дату можна побачити на картуші над входом. У правому під'їзді під великими сучасними цифрами "1900" розташувалася кав'ярня. Але все найцікавіше -...

09.04.2023

Снятин - старовинне місто в історичному регіоні Покуття на південному сході Івано-Франівської області на кордоні з Буковиною. В місті багато є цікавого для туристів - ратуша з найвищою (після Львівської ратуші) вежею в Україні, костел, синагога, австрійська забудова, закопанські вілли, дерев'яна церква. Всі пам'ятки (крім останньої) компактно розташовані в центрі міста. Добиратися краще автобусом з Коломиї або Чернівців, бо вокзал знаходиться за містом. Перша згадка про Снятин зустрічається в Іпатіївському літописі у 1158 році. Назва міста походить від імені його власника — воєводи Костянтина (Коснятина) Сірославовича, знатного боярина при...

31.03.2023

Зовсім неподалік від місця, де я живу в Києві, на вулиці Олеся Гончара є неординарний архітектурний ансамбль, навіяний образами середньовічної фортечної архітектури в готичному стилі. Садиба належала київському лікарю-невропатологу Михайлу Лапінському і складається з 7-поверхового палацу (по факту, прибуткового будинку), неоготичної сторожки у формі невеликого замку, допоміжних одноповерхових будівель, підпорного муру, місточку та сходів з парапетом. У 1904 році лікар Лапінський придбав цю ділянку на крутому рельєфі у Ф. Галецькій, а вже у 1908 році будівництво ансамблю садиби було завершено. Історія не зберегла ім'я архітектора, хоча деякі...

06.03.2023

Вижницю я люблю більше ніж інші містечка Прикарпаття, і на то є причини. Провінційної австрійської і румунської архітектури тут зберіглося дуже багато. Вижниця - містечко, де був найбільший відсоток євреїв на території сучасної України, а до наших днів дійшло близько десятка синагог та будівель, пов'язаних з юдаїзмом. Фантастичну атмосферу старовинного містечка доповнюють Карпати і Черемош. Вперше я побував у Вижниці у 2008 році після найбільшої у історії незалежної України повені. Сюди мене на допомогу відправило керівництво Дніпропетровської ОДА, де я на той момент працював. Саме тоді я вперше і назавжди закохався в містечко. Декілька...

16.02.2023

Місто СТОРОЖИНЕЦЬ (14,7 тис. мешканців), що розкинувся лівому березі Серета у підніжжя Буковинських Карпат, може сміло претендувати на звання найзеленішого міста Буковини: на одного мешканця тут приходиться більше 40 квадратних метрів зелених насаджень. В місті немає старовинних архітектурних пам’яток, проте наймальовничіший на Буковині дендропарк, австрійська забудова кінця ХІХ – початку ХХ століття, релігійні споруди різних конфесій та адміністративні будівлі спонукають відвідувачів міста залишитися тут хоча б на день. Перша згадка про Сторожинець міститься у грамоті молдавського господаря Романа ІІ від 18 лютого 1448 року, де поселення...

12.02.2023

Вперше я відвідав Панку навесні 2009 року, вдруге - у січні 2023 року. За цей час зелений дерев'яний костел став коричневим. За легендою село Панка на Сторожинеччині засновано на початку XV століття трьома братами на прізвище Панко, які мандрували Буковиною і вирішили оселитися на березі Серету на галявині посеред букового лісу. Офіційно ж Панка вперше згадується у 1428 році в грамоті молдавських господарів. Тоді тут, на березі Серету в урочищі «Паланка» було збудовано укріплене городище. Пізніше село носило різні назви: Панкауци, Панчешти, Панковці, а за часи комуністичної влади село називалось Клинівка. В селі відразу дві пам’ятки дерев’...

10.02.2023

Сторінки