Україна

Я відвідав село Заріка пішки влітку 2024 року, коли подорожував національним парком «Прип'ять-Стохід» на Волинському Поліссі. Це була нетривала, але дивовижно душевна мандрівка, що почалася з містечка Любешів. Звідти на протилежний берег річки Стохід веде дерев’яна кладка - вузька дерев’яна стежка над водою, що похитується під ногами і одразу налаштовує на неспішну, майже медитативну ходу. Перейшовши її і далі прямуючи пішохідною стежкою через заплавні болота, можна за дві-три години неспішного ходу опинитися у Заріці - типовому поліському селі, віддаленому від шуму великих доріг, що зберегло в собі архаїчний спокій і природну гармонію....

Від водоспаду Бурбун дорога йде далі у напрямку Бакоти, перетинає кілька ледь помітних гряд і знову виводить у простір пагорбів, що розчиняють лінію горизонту. І серед цих зелених хвиль тихо, без поспіху відкривається Великий Жванчик - місце, про яке не кричать туристичні довідники, але яке тримає у собі дивну нитку - подільську землю з легким подихом Італії. Якщо десь на Поділлі й сховалася справжня вілла з духом Лаціо - то це тут. Неочікувано, шляхетно і тихо. Великий Жванчик рідко потрапляє у звичні маршрути, і це, мабуть, рятує його від зайвої метушні. Село лежить на колишній бруківці, за двадцять три кілометри від Дунаївців. Добратися...

Наприкінці травня я вирушив у незаплановану подорож. Хотів нарешті дістатися туди, куди не доходили мої маршрути - у саме серце Полісся. Мав на це майже тиждень і чіткий план: дослідити ліси й болота навколо Шацьких озер, потім заглибитися у Надслучанську Швейцарію - Соколині гори і околиці Сарн. Але дощі перекреслили плани - залишили лише Шацькі озера. І навіть вони стали несподіваним відкриттям. Вечір на Світязі подарував мені такий захід сонця, якого я не бачив ніде: спокійний, розлогий, без людей - тільки я, тиша й золото неба у воді. У продовженні шляху я знайшов для себе міста, яких не було у моїх маршрутах: Трускавець, Яворів і навіть...

Глибоко на півночі Рівненської області, серед лісів і болотистих луків Полісся, розкинулось одне з наймальовничіших озер України - Нобель. Це справжній поліський скарб, що одночасно є частиною заплави Прип’яті й окремою природною пам’яткою зі своїм обличчям, історією та атмосферою. Шлях до озера лежить через русло Прип’яті - ми добиралися човном, долаючи звивисту течію майже годину. Саме озеро знаходиться за 10 кілометрів від білоруського кордону, на території Рівненського природного заповідника. Природна межа між Волинню й Поліссям тут зникає - лишається лише безкрайній горизонт води, лілії, ліси й тиша. Озеро Нобель має складну,...

Під час подорожі Північною Бессарабією ми з моєю старшою донькою Маргаритою завітали у це фантастичне місце на північному сході Чернівецької області, неподалік села Нагоряни. Тут розташована одна з найвражаючих природних локацій Дністровського каньйону — місце впадіння двох невеликих річок, Сурша і Сара-Лунга, у Дністер. Попри віддаленість і відсутність туристичної інфраструктури, це місце вважається одним із наймальовничіших усього середнього Подністров’я. Щоб побачити цю унікальну географічну точку, потрібно проїхати все село Нагоряни (колишній Кельменецький район) до його північно-західної околиці. Як тільки закінчиться асфальтована...

Посеред звивистих берегів Дністра, на межі Тернопільської та Івано-Франківської областей, природа створила справжнє диво — острів Інь-Янь. Він отримав свою назву завдяки формі, що нагадує знаменитий символ гармонії та балансу. З висоти пташиного польоту острів і справді виглядає, наче витвір мистецтва — два півкола, що утворюють цілісну композицію. Утворився Інь-Янь у 1970-х роках внаслідок великої повені, коли Дністер, вийшовши з берегів, залишив частину суходолу у своїх обіймах. Сьогодні це — один з найбільш фотогенічних і неймовірно мальовничих пейзажів Подністров’я. Дорога з Червоногорода до села Литячі через Устечко складає близько 18...

Серед безкраїх боліт, старовинних сіл і тиші лісів Волинського Полісся розкинулася одна з найбільш автентичних і найменш порушених людиною природних територій України — Національний природний парк «Прип’ять–Стохід». Цей парк — справжнє відкриття для мандрівника, що прагне доторкнутися до дикої природи, відчути ритм повільного життя і побачити, яким було Полісся до появи цивілізації. Річка Прип’ять — велика повноводна ріка, що бере початок у Білорусі, тече через північні райони Волині, а потім знову повертається до Білорусі, впадаючи у Дніпро. На території України Прип’ять простягається вздовж кордону, віддаленого від русла річки іноді лише...

Від Лосяча мандруємо далі у напрямку Чорткова. Минаємо село Давидківці. За ними - Колиндяни (Чортківський р-н, 1,9 тис. мешканців), що розташувалися на правому підвищеному березі Нічлави на перетині автодоріг: позаду Скала з Кам'янцем, прямо – до Чорткова, направо – до Гусятина, наліво – до Озерян та Борщова. Путівник «Замки і фортеці Західної України» Ореста Мацюка пише, що поблизу Колиндян розташовувалися два давньоруські городища - "Вали Великі" і "Вали Малі". Інший путівник, "Земля Тернопільська" розповідає, що одно з них добре збереглося і «може слугувати за приклад типового феодального замку на рівнинній місцевості». Перша...

Моє знайомство з Волинським Поліссям влітку 2024 року розпочалося з Любешова - невеликого, але глибоко автентичного містечка, розташованого лише за кілька кілометрів від українсько-білоруського кордону. Як і в багатьох подорожах провінційною Україною, сюди я добирався звичним способом - міжміським автобусом із Ковеля. Але того ранку, у базарний день, транспорт був забитий вщерть, і про комфорт у дорозі довелося забути. Та саме це, здавалося б, дрібне випробування, стало своєрідною прелюдією до знайомства з регіоном, де все ще живе справжня, нестерильна провінційність - із базарами, маршрутками, відкритими людьми й ритмами, не схожими на...

Монастирок – маленьке село в Борщівському районі (0,6 тис. мешканців) на березі Серету в 6 кілометрах від Більче-Золотого. За радянських часів воно носило назву Міжгір’я. Сюди немає нормальної дороги. Немає, напевне, і автобусного сполучення. Але попасти сюди хоча б раз в житті обов’язково треба. Це – одне з наймальовничіших місць Тернопілля наряду з Червоногрудом і збручанським каньйоном. Монастирок приваблює не лише печерним храмом, а й неймовірно красивими видами на долину Серету. Плануєш подорож Поділлям (Хмельниччина і Тернопільщина)? Є мій путівник: 12 готових маршрутів на 2–3 дні + практичні підказки (під’їзди, точки доступу,...

З Новосілки починається наше знайомство з Заліщицьким районом Тернопілля. Розташована вона на березі річки Хромава на шляху з Борщова до Заліщиків. Село надзвичайно цікаве: тут збереглася замкова вежа XVII століття, шляхетських мавзолей у класицистичному стилі, симпатична церква та чудовий пам’ятник-кенотаф Борцям за волю України. Вперше поселення згадується у 1530 році під назвою Новосілка Костюкова. Сільська легенда розповідає, що колись на місці сьогоднішньої Новосілки було поселення, яке дотла спалили татари. Врятувався лише один якійсь Костюк, який разом із родиною оселився тут. З поваги до Костюка поселення стали називати Новосілкою...

Більче-Золоте знаходиться у Борщівському районі в декількох кілометрах на південь від траси Борщів – Тлусте. По дорозі до села можна оглянути симпатичні костелики в Верхняківцях і Глибочку, а в самому Більчі-Золотому варто зупинитися по дорозі до мальовничого Монастирку. Біля села знаходиться популярна печера "Вертеба". Люди тут жили здавна. Поблизу села виявлено найстаріше на Тернопіллі поселення середнього палеоліту, що має вік близько 50 тисяч років. На території сільради знайдено два поселення трипільської культури (одно з них – в печері Вертеба), скіфські поховання, поселення черняхівської і голіградської культур і, нарешті, залишки...