Похід полониною Боржава

Зізнаюсь, давно не ходив у гірські походи рік Україною. У 2018 році піднімався на Говерлу, а у 2009 році ходив у невеликий трекінг в районі перевалу Німчич у Буковинських Карпатах. А ще - років 20 тому піднімався на Демерджі та Куш-Каю у Криму. Але коли почаласі війна, а Альпи, Гімалаї, Анди і Тянь-Шань стали недоступні, зрозумів, як скучив за українськими Карпатами...

Маршрут полониною Боржава вибрав випадково: чомусь фотки звідси сподобалися найбільше. Маршрут має довжину 23 кілометри, починається у Воловці, проходить по Боржавському хребту через гори Плай, Великий Верх та Гимба, спускається до водоспаду Шепіт та закінчується у Пилипці. 

Яке було чудове відчуття, коли суботнього ранку прокинулися у поїзді Київ - Ужгород і побачили за вікном Карпати. Проїхали через атакований 2 червня російськими крилатими ракетами Бескидський тонель, побачили з вікна обстріляну 3 травня підстанцію залізничної станції Воловець. Вийшли з поїзда у 8 годині ранку під звуки повітряної тривоги і відразу ж відправилися на маршрут.

По дорозі долиною річки Волівчик роздивлялися симпатичні дерев'яні хатки Воловця:

Біля двох останніх будиночків у Воловці розпочали різкий підйом нагору у напрямку гори Ріг.

Гору Ріг (965 метрів) пройшли траверсом. Біля стежки з західного боку гори є джерело питної води.

Поступово починають відкриватися види на долину, де лежить Воловець:

Воловець ближче:

З обох боків дороги - безліч чорниці, малини, ожини, брусниці. Наїлися донесхочу!

На півщляху до вершини гори Плай є руїни старої сироварні:

Біля руїн сироварні - циганський табір:

Зайшли до табору, поспілкувалися з діти, пофотографувалися.

Піднімаємося вище. Воловець ще більше віддаляється, а краєвиди стають все красивішими:

На горизонті, крім Воловці, з'явилося село Гукливий:

Вид на захід у бік Томнатика і Менчилини:

Нарешті, досягли вершини гори Плай (1323 метри). На горі знаходиться метеостанція.

На вершині гори встановлено пам'ятний знак на честь В'ячеслава Чорновола. У 1969-1970 роках він працював на метеостанції спостерігачем.

Також на горі встановлено хрест:

Щасливі від того, що подолали першу вершину Боржавського хребта і вийшли на полонину!

На полонині росте багато брусниці. Але вона ще була не зовсім спілою.

На горизонті - вкрита хмарами вершина гори Великий Верх. Нам доведеться туди йти. Початку треба спуститися з Плаю на седловину, а потім - піднятися на висоту 1598 метрів.

Дорога на Великий Верх виглядає дуже привабливо:

На півдорозі до Великого Верху - це один циганський табір:

Завітали вгості і знову пофоткалися.

А види з полонини стають все краще і краще!

Позаду на горизонту - гора Плай, з якої ми сюди прийшли. Якщо підйом на Плай вдався доволі легко, то дістатися Великого Верху особисто меня було не просто.

Але фантастичні навколишні краєвиди казали "Ти мусиш піднятися на вершину!"

Ось так виглядає гора Великий Верх (1598 м):

Вид з гори Великий Верх у бік Пилипця:

Біля вершини Великого Верха двічі зустрічали доволі великі групи туристів:

Вид на гору Гимба. Мали піти туди, але не пішли. По-перше, стомилися, а по-друге, не хотіли спізнитися на першній і останній вечірній автобус до Колочави.

Внизу - Пилипець і водоспад Шепіт. Нам - туди!

Спуск був доволі крутий і важкий. Спускатися було навіть важче, ніж підніматися.

Дорога з Великого Верху до водоспаду Шепіт пролягає через густий буковий ліс. Ви лише подивіться на ці фантастичні ритмо дерев!

Буковий ліс:

Ніколи б не подумав, що ліс може вразити не менше, ніж гори!

Водоспад Шепіт - наша остання зупинка:

За водоспадом починається велике і мальовниче село Пилипець. Про нього розповім окремо.

Друзі, запрошую підписуватися на мій телеграм-канал. Так ви будете оперативно дізнаватися про нові пости на сайті: https://t.me/andytravelclub