Andy Travel Club

Лівчиці - велике село Жидачівського району (Львівська обл.), що знаходиться в декількох кілометрах від монастиря в Кохавино. Назва "Лівчиці (Ловчиці)" походить від слова „лови”. Приїхати сюди варто заради симпатичного палацу, зведеного у другій половині ХІХ століття. Ось тільки точний час побудови палацу і хто ж саме його збудував, залишається поки що загадкою.

Я дуже обожнюю маленькі провінційні містечка незалежно від країни. Наприклад, Чортків чи Бережани завжди будуть для мене кращими за Львів. Так само в і Хорватії: Марина чи Трогір, про які я вже розповідав, для мене є набагато приємнішими за двохтисячолітній, але великий Спліт.

Це - одне з декількох місць на планеті, куди мені завжди буде хотітися повернутися ще і ще. Не зважаючи на те, що архітектура займає значно більшу частину мого серця, Крка - це те, на що я з радістю обміняв би будь-який рукотворний шедевр. Знаходиться Національний парк "Крка" в Середній Далмації на однойменній річці, яка за рахунок перепаду висот утворює багаточисельні каскади водоспадів загальною висотою 242 метри.

Кохавино сьогодні не є окремим населеним пунктом. Не зустрінете ви таку назву і на сучасний картах. Знаходиться це місце майже в центрі сучасного містечка Гніздичів Жидачівського району і є відомим відпустовим місцем Львівщини.

Містечко Журавно розташовано на півдні Жидачівського району Львівщини в міжріччі річок Дністра і Свічі. Його назва походить від чорних журавлів, які селилися в тих краях. Документально Журавно вперше зафіксоване у 1435 році, а в актових книгах 1445 року воно вже фігурує, як містечко. До кінця XV ст. Журавно належало до родини Ходорівських-Журавнінських. У 1468 році у містечку вже був костел, який носив титул Відвідання Пресвятої Діви Марії та святих Войцеха, Валентина, Кузьми, Дем'яна, Катерини, Варвари, Дороти і Маргарити. 

Коросно розташовано на березі річки Білий Потік, притоці Гнилої Липи в двох кілометрах від райцентру Перемишляни. Сюди вам потрібно у випадку, якщо ви жити не можете без закинутих костелів, які доживають свої останні дні. Костел в Коросно був зведений у 1912 році і був філіальним храмом відносно великого костелу в Перемишлянах.

Микулинці - друге після Теребовлі за цікавістю містечко Теребовлянщини. Сюди зручно добиратися на громадському транспорті: всі автобуси, що йдуть з Тернополя у бік Теребовлі та Чорткова, проходять через Микулинці. В містечку збереглися руїни замку Синявських, класицистичний палац графині Людвики Потоцької, величезний бароковий костел Св.

Село Млиниська (Кобиловолоцька с/р, Теребовлянський р-н) будете проїжджати, якщо будете їхати з траси Тернопіль-Чернівці оглядати замок в Долині (Янові). Село маленьке, трохи більше 400 мешканців, вперше згадується у 1508 році. Назва села походить від кількох млинів на Кобиловолоцькому потоці, що протікає через село.

Турка (районний центр в карпатських Бескидах на Львівщині) - неофіційна столиця бойківського регіону. Етнічна група бойків проживала тут ще з княжих часів. Перша згадка про Турку з'являється у 1431 році, коли польський король Владислав Ягайло віддав королівське на той час село в приватні руки волоху Ваньчі і його синам Хотькові, Іванкові і Янкові. А у 1538 році в Турці було проведено розмежування королівських і шляхетських земель.

Маленьке село Розлуч - ворота Турківщини і бойківського регіону, лежить у вузькій долині річки Ясениця серед гірських хребтів. Разом з урочищем "Підзамче" вони утворюють природні ворота на в'їзді до поселення. Крім карпатських краєвидів, у Розлуч їдуть, щоб побачити унікальний неоготичний дерев'яний костел з відносно добре збереженим інтер'єром та справжню бойківську дерев'яну церкву.

Районний центр Жидачів розташований на правому березі річки Стрий за 5 кілометрів від впадіння її у Дністер. Вперше згадується у 1164 році під назвою Удеч (Удечів). Городище XI - XIV століття, на якому було розбудовано середньовічний замок, виникло ще в князівський період. Місто знаходилося на внутрішніх і міжнародних торговельних шляхах Галицько-Волинської Русі і було одним з центрів торгівлі підкарпатською сіллю.