Осіннє Поділля 2024

У 20-х числах жовтня традиційно відвідали Поділля. Цього разу - з маленькою компанією з Харкова. Маршрут був набагато насиченішим, ніж у минулі роки: південь Тернопільської і Хмельницької областей та Чернівецька. Пощастило з погодою, чудовими заходами сонця та морозними світанками. А ось з осінніми кольорами - не дуже. Хоча у попередні роки на початку 20-х чисел жовтня усе було яскраво жовте, цього разу золота осінь лише починалася.

Маршрут вийшов такий: Чернівці - Заліщики - Червоногород - Добрівляни - Голігради - Новосілка-Костюкова - Більче-Золоте - Монастирок - Озеряни - Колиндяни - Лосяч - Хотин - Жванець - Кам'янець-Подільський - Китайгород - Субіч - Калачківці - Бакота (Колодіївка) - Цвіклівці-Другі

Зранку зустрілися у Чернівцях. Почали екскурсію Чернівцями з огляду міста з Винної гори. Звідси відкривається найкраща панорама міста.

Німецький народний дім на Herrengasse (вул. О.Кобилянської):

Осінь на Herrengasse:

Головна пішохідна вулиця Чернівців (вона - ж найкрасивіша пішохідна вулиця Європи) виглядала дуже по-осінньому:

Цього разу завітали на екскурсію до Резиденції митрополітів Буковини і Далмації:

Каплиця Івана Сучавського та глазурована черепиця на даху:

Мармурова зала митрополичого корпусу:

Червона (синодальна) зала з дерев'яною кессоновою стелею:

Синодальна церква:

Після обіду поїхали в Заліщики, щоб в N-й раз подивитися панораму меандру Дністра:

Фішкою цього дня став Джуринський каньйон і Червоногород з руїнами замку. Приїхали з надією побачити тут захід сонця.

Але перед тим завітали на Джуринський водоспад - найбільший водоспад у рівнинній частині України:

Побачити захід сонця нвд Червоногородом було моєю давнею мрією. І сьогодні це вдалося!

Захід сонця був неповторним!

Руїни Червоногородського замку після заходу сонця:

Переночували у відпочинковому комплексі "Мішин-сіті" біля села Добрівляни. А зранку відравилися у місце, яке випадково відкрив у квітні цього року під час весняного туру Тернопіллям.

Біля села Голігради річка Серет утворює мальовничій меандр:

А ранкову картину доповнював іній на берегах каньйону:

Осінь і зима в одному кадрі:

До дорозі до Більче-Золотого зупинилися у колишньому містечку Новосілка-Костюкова. В селі є руїни замку, але ми зупинилися, щоб подивитися ампірний костел Святої Магдалини з куполом, увінчаним ліхтариком з гострим шпилем. 

Храм збудовано у 1817 році, як усипальницю родини Шелінських, тодішніх власників села.

Всередині костелу - безлад і розруха. Але збереглися таблички з похованнами членів родини Шелинських:

Кенотаф на честь українських героїв у Новосілці-Костюковій:

Симпатичний неоготичний костел у селі Більче-Золоте, який був усипальницею власників цих земель Сапєгів:

Костел зведений Сапєгами на початку 90-х років ХІХ століття:

Інстаграмне Більче-Золоте:

Осінній каньйон річки Серет біля урочища Монастирок:

Лебеді на Сереті:

Осінь в урочищі Монастирок:

Печерний (скельний) храм в Монастирку та жертовник перед ним:

Наступна зупинка - село Озеряни з неоготичним костелом св. Анни. Фундатор костелу в Озерянах, як і у Більчі-Золотому, князь Леон Сапєга.

Незвичайний ракурс костелу:

В костелі кипить реставрація, яку проводять польські волонтери:

Нам дозволили піднятися аж до самого годинника на башті вузькими старовинними сходами.

Незаплановано заїхали у село Колиндяни, де зберігся замок-палац Городиських:

Замкова башта і осінь у Колиндянах:

По дорозі в Хотин зупинилися біля села Лосяч подивитися на краєвид, який називають "Подільською Швейцарією":

"Подільська Швейцарія" та костел Антонія Падуанського у Лосячі:

Під кінець дня дісталися Хотина:

Внутрішній двір Хотинської фортеці:

Готичний портал замкової церкви:

Вперше в житті потрапив всередину замкової церкви. До того вона завжди була зачинена.

Кози у фортечному рові:

Вирішили обійти фортецю по периметру, щоб подивитися усі можливі цікаві ракурси:

Цей ракурс, здається, найцікавіший!

На заході сонця незаплановано заїхали у Жванець. Каньйон річки Жванчик несподівано вразив незрозумілим цвітінням червоного кольору. Ніколи раніше такого не бачив!

Жванецький замок та каньйон річки Жванчик:

Поки дісталися до Кам'янця, вже стемніло. Прогулялися улюбленими старовинними вуличками. Це - вулиця П'ятницька:

Вулиця Домініканська з кляштором домініканців:

Зранку 3-го дня поїхали в Китайгород. Тут на нас чекало трохи розчарувань: вказівник китайською мовою на в'їзді в село було замальовано, річка Тернава перетворилася на маленький струмочок, а фйорду майже не було видно:

Зате алея над урвищем, що веде до графського палацу, все така ж інстаграмна:

Костел на честь Відвідин Єлизавети Пресвятою Дівою Марією, збудований у 1772 - 1776 роках Потоцькими:

Вперше за усі часи відвідувань костел виявився відчиненим:

Товтри навколо Китайгорода та урочище Китайгородстка стінка:

Старовинні придорожні стовпи:

Відвідування Субіча - обов'язкова частина подорожі Поділлям:

Саме у Субічі каньйон Дністра найвражаючий!

Каньйон Дністра у Субічі та його осінні фарби:

Калачківці з меандрами річки Студениця у минулому році стали моєю улюбленою локацією на Поділлі:

У цьому місці, неподалік від впадіння у Дністер, Студениця робить декілька крутих поворотів. Після будівництва Новодністровської ГЕС та утворення Дністровського водосховища, Студениця розлилася. Та крім меандрів утворила мальовничі затоки. 

Осінь на Студениці:

Не могли не відвідати Бакоту. На цей раз оглянули її з протилежного берегу Бакотської затоки біля села Колодіївка:

Саме з Колодіївки відкриваються наймальовничіші види Бакоти:

Осінь над Бакотською затокою:

Остання локація подорожі - Цвіклівці-Другі біля Кам'янця. Тут річка Смотрич утворює приголомшливий меандр перед впадінням у Дністер:

Смотрич і Дністер на задньому плані:

Наприкінці подорожі знову завітали до Кам'янця-Подільського, щоб відвідати декілька оглядових майданчиків та насолодитися кам'янецькою осінню: 

Кам'янці на площі Польський Ринок у Кам'янці: