Осінні Карпати: Ворохта і Буковель

У жовтні 2024 року вперше побував у цьому куточку Карпат - у Ворохті та Буковелі. Наш візит прийшовся на період "золотої осені". Саме в цей час карпатські краєвиди, як на мене, найбільш заворожують. Наперед скажу, що Ворохта дуже спообалася, в Буковель - ні. Єдине що там вразило, це фантастичні види на гори з навколишніх вершин.

Зранку прибули до Ворохти поїздом з Києва. Прогноз обіцяв гарну погоду без дощів. Майже так і було.

Вид на вокзал і Карпати з пішохідного місточку через колії:

Найближча пам'ятка до вокзалу - костел Успіння Пресвятої Богородиці, збудований наприкінці ХІХ століття:

Вид з тилу на костел та селище:

Дерев'яна вілла поблизу костелу і вокзалу:

Ворохтянський краєвид з віадуком і дерев'яною хатою:

Головна фішка Ворохти - це 4 кам'яні залізничні віадуки австрійських часів, збудовані 1894–1895 роках полоненими італійцями.

Перший з них знаходиться неподалік від вокзалу. Його довжина складає 130 метрів, а довжина найбільшої арки - 23 метри:

На пілоні мосту є графіті у гуцульському стилі:

По дорозі у бік Карпат роздивляємося дерев'яні австрійські вілли:

Щоб насолодитися карпатськими краєвидами та видами Ворохти згори, ми вирішили піднятися на гору Ворохтянка поблизу селища. 

Вид на Ворохту з дороги на гору Ворохтянка:

Підйом зайняв близько півгодини. За цей час від підйому на гору стало так жарко, що довелося зняти куртки та светри, і залишитися у футболках. А ще всі ноги були мокрі, бо напередодні йшли дощі. Не допомогли навіть кросівки waterproof. 

Але ми не пошкодували, краєвиди виявилися справді незабутніми!

Карпати навколо Ворохти:

Спускаємося вниз і роздивляємося Ворохту згори:

Центральні вулиця Ворохти і дві найвідоміші дерев'яні вілли:

Найгарніша дерев'яна будівля Ворохти - вілла-санаторій. На жаль, інформації про неї знайти не вдалося.

Дерев'яна вілла поруч:

Ще один дерев'яний шедевр Ворохти - церква Різдва Пресвятої Богородиці. Її звели у 1615 році і перенесли до Ворохти з села Яблуниця у 1780 році:

Вид на Ворохту від церкви Різдва:

Йдемо дивитися другий, найцікавіший, віадук:

Віадук знаходиться у південній частині селища неподалік від дерев'яної церкви Різдва. 

Його загальна довжина складає 200 метрів, а довжина основної арки - 30 метрів. Це найбільший міст у Ворохті і один з найбільших у Європі на той час.

Пасажирський поїзд поблизу віадука:

Вид на Ворохту і Карпати від віадуку:

На березі Пруту у Ворохті є місце, яке на Google Maps називається "Дім кішки". Судячі з фото в гуглі, тут живуть симпатичні кішечки.

Ми знайшли лише одну:

Провівши півдня у Ворохті, після обіду ми поїхали в Буковель.

Все, що внизу - якійсь архітектурний і урбаністичний хаос з високими залізними парканами, котлованами, недобудовами. Ресторани з якимось нереальними цінами при майже повній відсутності людей.

Але у Буковелі варто піднятися на підйомнику на одну з довколишніх гір.

Спочатку видно лише курорт, але згодом краєвиди стають все приваблівішими.

Біля верхньої станції канатної дороги є декілька оглядових майданчиків. З них відкриваються чудові види осінніх Карпат:

Я зовсім не розбираюсь у назвах карпатських гір та гірських масивів, тому ми просто насолоджувалися їх красою.

Підозрюю, що це - Говерла:

Я і Карпати:

Вид на Буковель та озеро Молодості:

Єдине місце, яке зачепило в Буковелі - бар Asia Garden, який нагадав мені мій улюблений Сінгапур. Весь вечір до пізньої ночі ми наодинці насолоджувалися кальяном і коктейлями серед чудових азійських інтер'єрів.

Зранку пішли у похід на півдня навколо Буковеля. Озеро Молодості:

Дерев'яна церква у Гуцулленді:

Озеро на річці Гнилиця:

Піднімаємося на невідому гору:

Осінні Карпати по дорозі заворожують:

Панорама з кінцевої точки маршруту:

Види осінніх Карпат з гори над Буковелем:

Спускаємося у Буковель:

Заради гір та краєвидів у Буковель варто заїхати хоч раз в житті. А на відпочинок - ні.