Рік був неоднозначним, але в цілому позитивним. Попри двічі (!) отримані переломи кінцівок 2016-й приніс мені значно більше щасливих моментів, ніж негативу. Весь він був пов'язаний з Хмельницьким, куди доля направила мене попрацювати заступником міського голови. Добрих справ зроблено багато, помилки також були. За цей рік я набув друзів і гарних знайомих більше, ніж за попередні 5 років. Не покидав і свою улюблену справу: подорожі і розповіді про найгарніші куточки України і світу на своєму сайті. Щоправда, цього року подивився менше, ніж у попередні роки - всього 82 міста (в середньому за рік я буваю в 160 містах), але подорожі були набагато яскравішими і цікавішими, ніж попередні. Традиційно, саме про них сьогодні і розповім.
Початок року був невдалим. В перші дні Нового Року відправився в коротко подорож Волинню, але в самому першому місті по дорозі - Коростишеві, впав і зломав обидві головні кістки руки.
1. Коростишів:
Заплановану за півроку подорож Альпами відміняти не став. Не знаю, чи знайдеться ще хтось, хто б поперся у міжсезоння в гіпсі з травмами двох кісток бродити по Альпах? Очевидно, ні. Бо навіть і в нормальному стані жодна людина не наважилася б подорожувати в такому режимі, як я ці 5 днів. Відповідно, поїхав сам. Не дивно, що протягом всієї поїздки мене очікувало купа проблем і неприємностей: згоріле обличчя, проливні дощі, запізнення на поїзд, зміна марштуту на ходу, ночівлі в аеропортах і прогулянка центром Парижу в оточенні бомжів і афрофранцузів замість сну. Менше з тим, ця подорож стала реалізацією давніх мрій: альпійські озера і замки на тлі засніжених вершин - це те, що я люблю більше всього. А до цього всього бонусом стала Бретань та величний Мон-Сен-Мішель.
2. Вісп:
4. Бріг:
5. Мартіньї:
6. Сьон:
7. Егль:
8. Монтре:
9. Шильон:
10. Ансі:
11. Женева
12. Лозанна:
13. Веве:
14. Ренн:
15. Мон-Сен-Мішель:
16. Фужер:
17. Вітре:
18. Париж:
19. Підлісний Мукарів:
Реалізував свою давню мрію - побував в історичній Миньковецькій державі. Це самопроголошене державне утворення існувало після поділу Речі Посполитої наприкінці 18 - початку 19 століття на тогочасних землях Ушицького повіту Подільської губернії. Очолював державу подільський шляхтич Ігнацій Сцібор-Мархоцький ("граф Редукс") - один з найвідоміших диваків того часу. Одним з перших його рішень було було звільнення своїх селян від кріпосної залежності. В державі працювала повноцінна судова система, економіка (у т.ч. і промисловість, і сільське господарство) успішно розвивалася. На межі держави стояли прикордонні знаки: "Кордон Миньковецької держави та Російської імперії".
Від спадщини І.Сцібор-Мархоцького зберіглося достатньо багато: його резиденція в Отрокові з замком, форумом, тріумфальною аркою і штучними гротами, величезні млини в Кружківцях і Притулії, декілька храмів. В колишній столиці Миньківцях відкрито музей Миньковецької держави.
21. Миньківці:
22. Кружківці:
23. Отроків:
24. Тимків:
25. Сокілець:
На одні з вихідних катався історичним регіоном - Брацлавщиною. Землі колишнього Брацлавського воєводства розташовані на території Східного Поділля (сучасна Вінницька область). До 1569 року Брацлавщина була адміністративно-територіальною одиницею Великого князівства Литовського, а у 1566–1793 роках Брацлавське воєводство існувало у складі Речі Посполитої. З минулих століть в містах і містечках колишньої Брацлавщини збереглося безліч історичних пам'яток: залишків замків, шикарні палаци польської шляхти, величні костели і монастирі, синагоги. Колишня столиця воєводства - Брацлав сьогодні являє собою навіть не місто, а провінційної селище. Попри це в ньому можна відшукати багато цікавинок.
26. Вороновиця:
27. Немирів:
28. Брацлав:
29. Тульчин:
30. Тиманівка:
31. Комаргород:
32. Шпиків:
33. Тиврів:
34. Вінниця:
35. Браїлів:
36. Межирів:
37. Чернятин:
38. Маньківці:
39. Митки:
40. Бар:
Наново пізнав для себе Одесу.
41. Одеса:
42. Вільнюс:
43. Лентваріс:
Ніколи не міг собі уявити, що потраплю сюди:
44. Нджамена:
45. Озеро Чад:
46. Нагірря Тібесті:
На Львівщині і у Львові довелося бувати часто:
47. Городок:
48. Львів:
Відкрив для себе несподівано гарне українське місто - Олександрію. Проїжджав її сотні або тисячі разів, але не міг уявити, що місто на Кіровоградщині таїть в собі безліч яскравих таємниць. Вдумайтесь - в місті близько 100 пам'яток архітектури! Ось лише деякі з них: пожежна каланча з курантами, яка не поступається західноєвропейським ратушам, синагога, театр, стильні модернові купецькі особняки, будівлі місцевих органів влади (управи), будівлі училищ, що нагадують палаци, багато старої одноповерхової дореволюційної забудови. І жодного туриста! З містом познайомився випадково: робив пересадку з поїзда на поїзд, їдучи з Дніпра до Хмельницького. Вражений містом, нещодавно спеціально виділив 2 години, щоб докладніше з ним познайомитися.
49. Олександрія:
Один з вікендів провів в Польщі. Не був там вже 4 роки. За цей час польські прикордонники стали ще більш злішими, а поїзди польських залізниць як запізнюватися, так і запізнюються. Але не будемо про погане. Попри все, Жеч Посполита залишається однією з моїх найулюбленіних країн. Завжди відчуваю себе там так, як вдома. А різноманітна архітектура країни дає фори будь-яким західноєвропейським шедеврам. На цей раз відвідав міста, в яких раніше не був: Варшаву і Торунь.
50. Варшава:
51. Торунь:
52. Вілянув:
Вкотре покатався улюбленим Західним Поділлям. Вчергове отримав величезне задоволення від місць, в яких бував багато разів, але в які тягне ще і ще.
53. Гусятин:
54. Чортків:
55. Червоногруд:
56. Заліщики:
57. Озеряни:
58. Сидорів:
Знову Львівщина. Львівщина - неосяжний край для мандрівника. Скільки нею не катайся, все одно знайдеш для себе щось цікаве. Бо область дуже велика, а в кожному селі обов'язково збереглося щось цікаве. Єдине, що стримує - це дороги, які тут, напевно, найгірші в Україні. Зазвичай туристи, потрапляючи до Львова, бажаючи трохи помандрувати областю, їдуть по класичному маршруту "Золотої Підкови", оглядаючи замки Олесько, Підгірцях і Золочеві. Вирішив трохи розширити цю географію і подивитися, що цікаве є в селах і містечках навколо Золотої Підкови
59. Плугів:
60. Золочів:
61. Єлиховичі:
62. Сасів:
63. Ушня:
64. Підгірці:
65. Кути:
66. Олесько:
67. Буськ:
68. Новий Милятин:
Їздив у відрядження в Грузію на день міста-побратима Руставі. Не копійки бюджетних коштів не витратив :)
69. Тбілісі:
70. Руставі:
71. Джварі:
72. Мцхета:
73. Ананурі:
Азербайджан вдало вписався в подорожі між Грузією і Іраном:
74. Баку:
75. Гобустан:
Напевно, з жодною країною я так не чекав зустрічі, як з Іраном. І не дарма. Іран - найяскравіше і найцікавіше, що було в мене за останні роки. Позитивна країна з добрими і щирими людьми та дивовижною архітектурою залишить враження на все життя. Я рідко повертаюсь туди, де вже був, але туди хочу обов'язково повернутися.
76. Кум:
77. Кашан:
78. Аб'яне:
79. Ісфахан:
80. Язд:
81. Тегеран:
82. Гора Софе:
Сподіваюсь, це ще не кінець, плану. до кінця року подивитися ще щось цікаве. А всім читачам свого ресурсу бажаю, щоб Новий Рік приніс вам більше несподіваних мандрівок і яскравих моментів життя!
Сподобався пост? Поділись з друзями!
Коментарі
rbrechko
Птн, 12/30/2016 - 00:29
Напевно найбільша екзотика - це Чад :) Мабуть мало хто там бував. Звіти про Чад будуть?
п.с. Будеш наступного разу на Львівщині (чи хоча б Тернопільщині), то дайся чути.
admin
Суб, 01/07/2017 - 20:06
Чад - то точно найбільша екзотика. Можливо, пізніше і будуть.
Про Львівщину - зрозумів :))
rbrechko
Чтв, 01/12/2017 - 23:49
По можливості дайся чути перед поїздкою, а не по факту, що ти вже на місці, щоб я мав час для маневру :)
admin
Суб, 02/11/2017 - 09:51
Добре! Але по факту я зараз майже не їжджу :(