Тегеран

  • 23.12.2016

Від Язду - кінцевої точки нашого маршруту, до аеропорту ім. Імама Хомейні, звідки ми мали вилітати в Україну, нас відділяло понад 600 кілометрів. Завдяки тому, що іранські міста з'єднані між собою швидкісними автобанами, ми досить швидко подолали цей шлях. До відльоту залишався ще цілий вечір і півночі, тому з'явилася ідея відвідати столицю Тегеран, який не входив в наші плани. Я хотів доїхати машиною до кінцевої станції метро, щоб залишити її так, а центр міста поїхати на метро. Але мої супутники наполягли, щоб ми заїхали в центр Тегерана на авто.

Що таке їхати в центр 13-ти мільйонного мегаполіса, де відсутні правила дорожнього руху, розповідати докладно не буду. Після того, як я припаркувався на одній з центральних вулиць Тегерана, я був весь вкритий потом, в мене пропав дар мовлення. Скажу, що після вождіння по Тегерану вже нічого не страшно...

Одна з центральних пішохідних вулиць Тегерану - باغ سپهسالار:

Одна з центральних площ міста - Бахарестан:

Пам'ятник Імаму Хомейні:

Дуже часто в Тегерані можна знайти графіті, мурали чи стенди з фото різноманітних шахідів:

Звичайні вулички міста:

Куточок Тегерану кінця ХІХ - початку ХХ ст.:

Мало кому відомо, що знаменитий архітектор Владислав Городецький, який створив архітектурне обличчя Києва кінця ХІХ - початку ХХ століття, а також автор багатьох архітектурних шедеврів в Україні, закінчив свій життєвий шлях в Тегерані, де збудував палац для шаха та перший в іранській столиці залізничний вокзал.

Гідрант:

Мечеті: