Озеряни

Попередня стаття
Борщів
Наступна стаття
Монастирок: печерний храм та каньйон Серету

Якщо їдете з Кам’янця до Чорткова через Борщів, Озеряни вам не проминути. А якщо вже занесло вас сюди, то в Озерянах обов’язково треба зробити зупинку. Вони того варті. Озеряни – найцікавіше село на цьому маршруті. Тут є майже повний набір туриста: невідома оборонна споруда, неоготичний костел, церква. Костел, до речі, один з найбільших і найшикарніших сільських римо-католицьких храмів. А ось замку провезло трохи менше. Але все по-порядку.

Замок в Озерянах (так називають невідому оборонну споруду в центрі села), та й історія самого містечка довгий час перебувала (і частково, перебуває, під завісою таємниці). Завдяки новій книжці Володимира Мороза "Замки і фортеці Тернопілля", ця завіса трохи відкрилася. Отже, перша письмова згадка про Озеряни належить до 1494 року (а не до 1656 року, як стверджує Вікіпедія та ряд інших джерел), коли поселення зруйнували татари. А у 1565 році село згадується, як транзитний пункт на соляному шляху з Покуття на Поділля. Власником Озерян на той час був Леонард Ольшовський. Назва поселення, ймовірно, походить від карстових озер, яких в цьому печерному краї багато. Ці бездонні озерця не замерзають навіть у найсильніші морози.

Руїни оборонної споруди знайти дуже просто: вони знаходяться на головній вулиці в самому центрі села на перехресті з дорогою на Глибочок. Хто побудував в Озерянах замок, невідомо. Архітектор-дослідник Ольга Пламеницька, яка оглядала замкову башту і робила її заміри, дійшла висновку, що твердиня походить з XVII століття. За припущеннями ж Володимира Мороза, архітектурні особливості замку дозволяють зробити висновок, що башта, скоріше за все, є бастеєю, тобто перехідним типом від башти до бастіону, і з'явилася у XVI столітті.
</p>

Споруда збереглася одна вежа до рівня другого ярусу на висоту 4 метрів. Замкові стіни мають товщину 1 метр, а розміри прямокутної споруди становлять 10,3 на 7,3 метри. Збудовано замок з каменю. На рівні першого ярусу в довшій стіні розташовані п'ять бійниць. Башта була перекрита арковими склепіннями, на другий поверх з першого вели вузькі кам'яні сходи. Під самою баштою є глибокі підземелля.

На руїни фортеці перетворилася під час турецької навали 1672 - 1676 років. Доказом цього є скарб монет, який знайшли робітники, прокладаючи дорогу від центру, тоді ще містечка, до костелу. Знахідку виявили, коли один із працівників розбив мотикою глиняний полив'яний горщик. По землі розсипалися срібні польські та литовські монети, найстаріші з яких відчеканили в1519 році, а найновіші - у 1675 році, саме під час польсько-турецької війни. Працівники-селяни швидко розібрали монети, але більшість їх викупив власник маєтку в Шманьківчиках на прізвище Плятнер. Цей пан приїхав в Озеряни того ж дня, коли дізнався про скарб.

У XVII - XVIII століттях Озеряни належали польському королю. З 1717 року в містечку на зимових квартирах перебувала хоругва вояків-латників. У 1765 році Озеряни належали Северину Жевуському (1743 - 1811) - польному коронному гетьману. Відомо, що його маєток щорічно приносив 9452 польських злотих чистого прибутку. Жевуський запросив до Озерян торгівців різних національностей, дозволивши їм вільно селитися у місті. Почали будувати заїжджі доми, розвиватися торгівля, будівництво. На жаль, матеріали для цього будівництва, вочевидь, брали з замкових мурів, що прискорило руйнування споруди.

Станом на літо 2015 року залишки споруди сильно позаростали деревами:

Після першого поділу Польщі у 1772 році Озеряни перейшли до Австрії. Але вже за рік Жевуські викупили містечко у австрійського Уряду. В другій половині ХІХ століття Жевуські продали маєток в Озерянах гетьману та канцлеру великому литовському Леонові Сапєзі (1803 - 1878), сину Адама Сапєгі, власника Більче-Золотого. До долю замку за часів Сапєгів нічого невідомо, але ця родина залишила після себе в Озерянах величний костел, які на сьогодні є найпривабливішою пам'яткою села.

До початку ХІХ століття римо-католицька парафія в Озерянах належала до Кам'янецької дієцезії (до парафії у Борщові), після чого перейшла у підпорядкування Львівської архідієцезії. У 1854 році Озеряни виокремилися у самостійну парафію, яка належала Язловецькому деканату. У 1875 році власник села Леон Сапєга збудував у Озерянах величний неоготичний костел, який було освячено під титулом Св. Анни.

У 1885 році парафія в Озерянах переховувала понад 2 тисячі прихожан. З 1889 році костелом опікувалися отці-місіонери, які облаштували при храмі монастир. Після Першої світової війни, коли костел знову став парафіяльним, його підпорядкували Борщівському деканату. З остаточним закріпленням совітів на західноукраїнських землях костел закрили, перетворивши його на складське приміщення. Храм повернули віруючим у 1991 році. Тоді ж мешканці Озерян, які таємно зберігали в себе костельне майно, повернули його до святині.

По архітектурним елементам костелу можна легко вивчати основи готичної архітектури.

Багатий на декор портал:

Готично оформлені вхідні двері:

Елементи декору порталу: скульптура с табулою та герби Сапєгів – фундаторів храму:

Роздивимося скульптуру поближче:

Готичне стрілчасте вікно:

Скульптурні консолі на плечах арки:

Герби Сапегів:

Великі та маленькі ступінчасті бічні контрфорси:

Готичні оформлення бічних фасадів:

Маківка і заржавілий годинник:

Вид на костел з дороги:

В селі є також гарна греко-католицька церква Царя-Христа, зведена у 1937 році:

Приклад містечкової забудови Озерян:

Попередня стаття
Борщів
Наступна стаття
Монастирок: печерний храм та каньйон Серету