Буськ

Буськ, що знаходиться в 50 кілометрах на схід від Львова - одне з найстаріших міст не лише Галичини, але й України. Місто вперше згадується в «Повісті временних літ» і в пізніших літописах фігурує під назвами Бужськ, Бузьк, Бужеськ. Буськ один з перших міст на Галичини, який отримав Магдебурзьке право, яке у 1411 році надав йому князь белзький Земовит IV. В місті дуже багато історичних пам'яток: палац Баденікостел авторства Меретина, синагогаратуша, 2 надзвичайно гарні дерев'яні церкви, частково збережена площа Ринок і стара австрійська забудова.

Панорама Буська:

Історичні будинки в центрі міста:

Площа Ринок в Буську збереглася фрагментарно:

Ратуша в Буську нова, але збудована з дотриманнями усіх канонів. Вона з'явилася у 1999 році на місці давнішого приміщення повітового суду і є останньою ратушею, зведеною в Україні у ХХ столітті.

Нова церква біля ратуші:

Костел св. Станіслава в центрі Буська споруджено у 1778 - 1780 роках за проектом архітектора Бернарда Меретина у стилі пізнього бароко:

Миколаївська церква з'явилася у міжвоєнний період - у 1930-ті роки:

В околицях колишньої площі Ринок можна відшукати колишню синагогу, яку датують XVIII століттям. За радянських часів тут розміщувалися спортзал, склад, а пізніше фронтальна частина синагоги була перетоворена на житлові приміщення.

Залишки ліпнини на синагозі:

Найцікавіша пам'ятка Буська - колишній палац графа Казимира Фелікса Бадені - австрійського державного діяча, прем'єра Австро-Угорщини і міністр внутрішніх справ імперії.

Палац зведений 1810 році у класичному стилі. Споруда двоповерхова, з багатьма просторими кімнатами. Головний фасад у центрі прикрашений портиком:

Портик:

Балюстрада:

Крило головного фасаду:

Парковий фасад оздоблений псевдоризалітами, довгим балконом та кам'яними вазами на балюстраді.

В совецький період з 1961 року і перші роки незалежності тут містилася військова частина. У 2004 році військову частину розформували, але покинута резиденція графів Бадені так і залишилася на балансі Міноборони України. 8 листопада 2016 року в палаці сталася пожежа, яка частково знищила дах. Розглядається питання взяття палацу в комунальну власність з подальшою здачею в концесію, або зробити його філією Львівської галереї мистецтв.

В інтер'єрах палацу ще збереглася шикарна ліпнина, але шедевр швидко руйнується і йому, на жаль, залишилося недовго...

У північно-східній частині міста у передмісті Довга сторона є унікальна одноверха дерев'яна церква святої Параскеви, зведена у 1708 році за канонами народної архітектури галицької школи.

Перша перебудова церкви відбулась у 1807 році, коли було піднято стіни вівтарного зрубу задля встановлення нового більш високого вівтаря. У 1833 році добудовано бабинець. В тому ж році художник Василь Леонтович розписав стіни інтер'єру. У 1889-1890 роках храмовий живопис оновив художник М. Сірський. На початку ХХ століття з північного боку вівтаря було прибудовано ризницю. У 1963 році церкві надано статус пам'ятки архітектури. У 1983 було проведено відновлювально-реставраційні роботи за проектом Івана Могитича та Володимира Швеця. Після реставрації храм набув первісного вигляду.

Храм зведено за канонами народної архітектури галицької школи. Це дерев'яна двозрубна одноверха церква. Побудована з соснових брусів. Належить до рідкісного типу центричних споруд, що нагадують своєю планово-просторовою структурою ротонду. Центральний восьмигранний зруб витягнутий по осі схід-захід, до нього зі сходу примикає гранований пятистінний зруб. Центральний об'єм перекритий восьмигранним шатровим верхом, який поставлено на восьмерик з двома заломами і завершено сліпим ліхтарем. Центральний і східний зруби оточені піддашшям на приставних кронштейнах. Покриття ґонтове. Хори розміщені в центральному зрубі над аркою.

Ліхтарик:

У передмісті Воляни на місці колишнього давньоруського городища розташована ще одна дерев'яна церква Буська - храм святого Онуфрія. Церкву збудували у 1680 році в оточені валів городища, які добре проглядаються і сьогодні.

У першій половині XVIII століття було виготовлено п'ятиярусний іконостас з різьбою в стилі бароко. У 1905 році храм відремонтували, а наступного року в інтер'єрах з'явився настінний живопис. У 1970 році було проведено відновлювально-реставраційні роботи за проектом Івана Могитича. У 2009-2010 роках церкву було відремонтовано, після чого храм отримав сучасний зовнішній вигляд.

Храм зведено за канонами народної архітектури галицької школи. Це дерев'яна двозрубна одноверха церква. Квадратна в плані нава завершена великим восьмериком, який в свою чергу вкритий шоломоподібною банею з ліхтарем і маківкою. До центрального зрубу зі сходу примикає нижчий прямокутний зруб, в якому розташовується вівтарна частина храму. З західного боку до нави примикає відділений арочним вирізом бабинець з відкритим ґанком. Нава та вівтар оточені піддашшям. Хори розміщені в центральному зрубі над аркою-вирізом.

На північний захід від церкви у місці розриву валу городища розташовується дерев'яна дзвіниця, яку було зведено у XVIII столітті. Споруда є квадратною в плані двоярусною (четверик на четверику) каркасною конструкцією.

Вали давньоруського городища все ще проглядаються:

Святий Онуфрій:

На церковному подвір'ї є цікава капличка, видовбана у стовбурі старого дерева:

Розташування

Scroll to Top